Майдан закордонних справ: Світ за тиждень. 10-16 червня 2017 року


Перший тур виборів до
Національної асамблеї Франції: деякі висновки

Олексій КУРОП'ЯТНИК 
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

11 червня відбувся перший тур виборів до Національної асамблеї Франції (нижня палата парламенту, 577 депутатських місць), за результатами якого вже можна зробити перші висновки.

Новий партійний проект «лівоправих» «Республіко, вперед!» Еммануеля Макрона разом із демократами-центристами, як і очікувалося, не просто набрав найбільше голосів виборців (32,6%), а й виявився здатним, якщо, звісно, ця тенденція збережеться й у другому турі, сформувати впевнену парламентську більшість у 415-455 мандатів, що дозволить новообраному президенту впевнено реалізувати свою програму.

Як влучно написала популярна Le Figaro: «Хто б міг подумати? Політична партія, якої рік тому навіть не існувало, отримує впевнену більшість у парламенті, перевертаючи політичний ландшафт з ніг на голову».

Експерти вважають, що Макрону вдалося реалізувати основну стратегію будь-яких виборів: мобілізувати власних прихильників та демотивувати електоральний ресурс супротивників: партія одержала 32,6% голосів при доволі низькій явці (50,4% виборців). Макрон призначив в уряд провідних політиків – як правих республіканців, так і лівих соціалістів, чим спантеличив прибічників традиційних партій і, можливо, тим самим не дав їм часу мобілізуватися та конструктивно протидіяти цій тактиці.

Другою новиною стала повна поразка соціалістів (7,44%) після перебування при владі протягом цілих п’яти років.

Програли перший тур навіть такі видатні представники цієї політсили, як перший секретар партії Жан-Крістоф Камбаделі та кандидат на посаду президента Бенуа Амон. Цілком вірогідно, що означена партія взагалі потребує переформатування. Поодинокі випадки виходу кандидатів-соціалістів у другий тур, зокрема Стефана Ле Фоля, Марісоль Турен і навіть колишнього прем’єра Мануеля Вальса, пояснюються лише відсутністю серед опонентів представників партії Макрона. Отже, соціалісти, які були близькими до більшості у попередньому парламенті, наразі мають шанси здобути жалюгідні 15-40 мандатів.

Невдача спіткала й республіканців: їм не вдалося взяти реванш у Макрона після поразки на президентських перегонах (21,2%), що за прогнозами надасть їм змогу набрати, орієнтовно, 90-130 мандатів.

Ультраправий Національний фронт (НФ) Марін Ле Пен та ультраліві «Франція нескорена» Жан-Люка Меланшона також стрімко втрачають своїх прихильників – 13,2% та 11% відповідно – на тлі рекордно низької явки виборців. Навіть генеральний секретар НФ Ніколя Бе програв перший тур у своєму окрузі.

Інший висновок: 51,2% французів не прийшли на вибори, що є рекордним показником для П`ятої республіки. Така ситуація, ймовірно, сталася частково через втому – з огляду на велику кількість голосувань за останні сім місяців, упродовж яких французів запрошували до урн декілька разів. А частково – через відсутність результатів у вирішенні нагальних проблем протягом останніх 30 років. Більшість експертів вказує на те, що така низька явка виборців певним чином нівелює в очах суспільства сам факт перемоги партії Макрона.

Французи не лише втомилися від президентських перегонів, вони прагнуть якогось консенсусу в правлячому класі і, здається, нарешті знайшли його. У результаті суспільство спостерігало парламентську кампанію без гучних та яскравих гасел і напружених публічних дебатів. Загалом перший тур пройшов майже тихо, чому сприяла повна невиразність значної кількості кандидатів – опонентів як від консерваторів (республіканців), так і від соціалістів. Тобто склалася комбінація таких чинників, як досягнення політичного консенсусу серед значної частини еліти, спантеличення опонентів і загальна втома, що й привело до урн тільки найбільш вмотивованих виборців. Висока кількість громадян, які утрималися від голосування, послабили не одного, а всіх чотирьох основних опонентів партії Макрона: республіканців, соціалістів, Національний фронт та ультралівих («Франція нескорена»).

Можливим наслідком реалізації вмілої стратегії Макрона стане створення історично великої за кількістю парламентської більшості. Проте нікуди не зникнуть виклики, які стоять сьогодні перед парламентською демократією у Франції. Однак розмову про це можна буде продовжити після 18 червня, коли відбудеться другий тур виборів.

*  *  *

Москва «дістала» американських конгресменів

Олександр ХАРА
експерт фонду «Майдан закордонних справ»
 

Неприємний сюрприз для принаймні двох президентів підготували на Капітолійському пагорбі. І сенаторів-демократів, і республіканців не влаштовує квола реакція Білого дому на нахабне втручання Кремля в американські президентські перегони та деструктивну роль в Україні й на Близькому Сході.

«Це буде всеосяжною, наскільки нам вдасться, частиною законодавства», – так охарактеризував ініціативу голова сенатського комітету у закордонних справах республіканець Боб Коркер. Прийнятий сенатською більшістю (97 проти двох) у середу закон передбачає не лише кодифікацію усіх існуючих санкцій, пов’язаних із Росією (включаючи виконавчі укази президента Барака Обами), а й додаткові болючі фінансові обмеження. Хоча голова Національної економічної ради Гарі Кон, який є одним із найвпливовіших радників американського президента, і запевняє, що адміністрація не збирається послаблювати санкційний зашморг, а навіть навпаки, воліє його трохи затягнути, конгресмени вирішили убезпечитися. Закон посилює контроль Конгресу за санкційною політикою та зобов’язує президента США не лише звітувати перед законодавцями, а й здобувати їхню згоду на зміну чи скасування санкційного режиму. Фактично ми спостерігаємо за ще одним яскравим проявом роботи механізму стримувань і противаг, закладених американською Конституцією.

«Ми гарантуємо, що Сполучені Штати продовжують карати президента Путіна за його нерозумні й дестабілізуючі дії. Додаткові санкції також стануть потужним сигналом Росії від обох партій», – зазначив лідер демократичної меншості в Сенаті Чак Шумер. Те, що володар Кремля буде не в захваті від такої двопартійної єдності, зрозуміло. Можна лише уявити собі, які дипломатичні зусилля та суми нафтодоларів витратила та продовжує витрачати Москва для того, щоб розхитати режим санкцій. На цьому тлі твердження Путіна, що санкції не шкодять Росії, виглядають досить комічно. Найкраще це було продемонстровано задоволеним, із нотками знущання обличчям президента Франції Еммануеля Макрона під час спільної з Путіним прес-конференції у Версалі. І хоча останній намагався оперувати новим аргументом, буцімто санкції суперечать ідеям вільної торгівлі, але цей фінт не мав жодного успіху, адже всім цілком зрозумілі причини запроваджених обмежень.

Невдоволеним залишиться й Дональд Трамп, оскільки конгресмени звужують його поле для маневру на російському напрямі, особливо перед довгоочікуваною в Кремлі зустріччю лідерів «двох надпотуг». Взагалі, майже ірраціональне бажання господаря Білого дому покращити взаємини з «сильним лідером» РФ потребує поглибленого дослідження, бо складно собі уявити більш руйнівний чинник для каденції Трампа, ніж путінська Росія. Зокрема завдячуючи й цьому факторові, Трамп б’є рекорди непопулярності – згідно з останнім опитуванням громадської думки, 60% американців незгодні з його курсом. Дональд Трамп установив своєрідний рекорд, наблизившись до цієї позначки на 144-й день свого правління, у той час як Джорджу Бушу-молодшому знадобилися для цього 1756 днів, а ось інші президенти, починаючи з Джима Картера, так низько в оцінці співгромадян ніколи не падали. Очевидно, що не додадуть рейтингу екстравагантному президенту ані розслідування «російського досьє» юридичним радником, колишнім директором ФБР Робертом Міллером, ані сенатське розслідування з тієї ж проблематики. Для президента все це ще більш ускладнюватиметься інформаційною війною з низкою мас-медіа, яку Дональд Трамп мав необачність розпочати фактично з власної ініціативи.

Будь-яка прихильність до російського авторитарного правителя вже викликає в американського суспільства стійке неприйняття. Так, цього тижня у вечірньому шоу Стіва Колберта на сміх підняли відомого режисера  Олівера Стоуна, який, розповідаючи про своє двадцятигодинне інтерв’ю з російським президентом, жалівся, що мас-медіа знущаються з Путіна, а також із того, як він відверто симпатизує хазяїну Кремля.

Отже, складається враження, що намагання Трампа встановити тісні взаємини з Путіним, попри все те, що той скоїв на шкоду американській демократії, дійсно спровокували різку й доволі негативну реакцію Конгресу та викликає все більший скепсис у американського суспільства.

*  *  *

В окупованому Росією Криму триває 
захоплення української власності


Андрій КЛИМЕНКО
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

13 червня 2017 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини опублікувало чергову доповідь про ситуацію з правами людини в Україні за період 16 лютого – 15 травня 2017 року.

У розділі доповіді «Права людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь» міститься інформація про порушення житлових, земельних та майнових прав на окупованій РФ території України. Зокрема зазначається таке: «…Тривала конфіскація державної та приватної власності, яка називається «націоналізацією» відповідно до законодавства Російської Федерації, що розпочалася після референдуму в Криму в березні 2014 року. Станом на 12 травня 2017 року було «націоналізовано» 4575 державних і приватних об'єктів нерухомості...».

Джерела інформації та методика обліку таких об'єктів не розкриваються. Разом із цим у доповіді рекомендується: «Кабінету Міністрів створити незалежні, прозорі й недискримінаційні механізми документування та верифікації житлових, земельних і майнових прав ...». Це, серед іншого, свідчить, що держреєстру конфіскованої в окупованому Криму державної та іншої власності в Україні досі не існує.

За власними даними Моніторингової групи «Майдану закордонних справ», список експропрійованої української державної власності містить: близько 200 санаторіїв, всі порти, аеропорти, об'єкти водопостачання та енергетики, залізниці, близько 60 аграрних підприємств – виноробні заводи, елеватори тощо. Експропрійовані такі відомі об'єкти, як Нікітський ботанічний сад, знаменитий дитячий центр «Артек», «Чорноморнафтогаз», суднобудівний завод «Море» тощо.

Експропріація не обмежується об'єктами державної власності України. У списку «націоналізованих»  об'єкти, що належать профспілкам, іншим громадським організаціям, вищим навчальним закладам, Академії наук та ін.

Об'єкти, що належать Україні, спочатку «враховувались як власність Республіки Крим». Крім того, найбільші державні монополії Росії безпосередньо не брали в управління експропрійовані підприємства України в Криму, побоюючись міжнародних санкцій. Вони здійснюють це опосередковано  через підприємства, спеціально створені окупаційною владою Республіки Крим.

У 2014-му кримська окупаційна влада прийняла рішення про «націоналізацію» не менш ніж 400 об'єктів державної власності України на півострові. Але вже наприкінці 2014 року «дотримання пристойності» було відкинуте. Почалася пряма передача вкраденої в України власності російським відомствам, наприклад Управлінню справами президента РФ. Крім того, до цього списку вже можна додати уряд РФ, ФСБ, Міноборони, Об'єднану суднобудівну корпорацію тощо.

Управлінню справами президента РФ «передані» заповідники, виноробні заводи та виноградники, державні резиденції, санаторії, розташовані на Південному березі Криму, Кримський природний заповідник, заповідник «Лебедині острови», історичні палаци князів Юсупових і Голіциних, чотири державні резиденції. Найбільший виноробний концерн «Масандра» та вісім його філій із винзаводами та виноградниками. Унікальні державні санаторії: «Алуштинський», «Гурзуфський», «Зорі України», «Нижня Ореанда», «Південний». Санаторії профспілок: «Курпати», «Місхор» та «Ай-Петрі». Державні дитячі пансіонати «Веселка» й «Росія» в Бахчисараї та Євпаторії. Всі зазначені вище об'єкти розташовані в унікальних місцях, мають площі в багато десятків, сотень і навіть тисяч гектарів, а ринкова вартість кожного в нормальних умовах становить десятки й сотні мільйонів доларів.

Як і передбачали експерти «Майдану закордонних справ», після поділу здобичі між державними органами РФ наступним етапом «освоєння півострова» з боку загарбників став розпродаж частини експропрійованої власності України в Криму, яку було б коректніше назвати «військовими трофеями окупантів».

Вже в цьому році глава окупаційної адміністрації Криму С. Аксьонов підписав розпорядження про передачу для продажу 11 із 28 українських державних санаторіїв, що відносились до сфери управління МОЗ України в Ялті, Сімеїзі, Алупці, Гаспрі та Євпаторії. У Криму розраховують знайти «інвесторів» для них до кінця поточного року. Можлива ціна реалізації всіх цих 11 кримських санаторіїв складе 1,5-2 мільярда рублів, тобто приблизно $30 млн. Це свідчить про те, що унікальні об’єкти Південного берега Криму будуть розпродані «потрібним людям» за суттєво заниженою вартістю. З травня до початку червня 2017 року окупанти провели вже близько 40 показів цих санаторіїв різним «інвесторам».

А це, у свою чергу, свідчить як про нагальну потребу проведення активної публічної політики України щодо так званого трофейного майна в окупованому Криму у ЗМІ, так і про необхідність вжиття відповідних заходів у юридичній площині.

*  *  *

Перемога чи поразка?
Підрозділи Збройних сил Уганди та
американський спецназ ідуть із Центральної Африки,
так і не спіймавши одіозного Джозефа Коні...

 

Олег БЄЛОКОЛОС
експерт фонду «Майдан закордонних справ»

У цій історії, як і завжди в Африці, ще багато таємниць: нещодавно міжнародні ЗМІ повідомили, що Збройні сили Уганди та американські спецназівці залишають Центральну Африку, так і не захопивши одіозного ката Джозефа Коні.

Хто ж він такий?

За наявною інформацією, Джозеф Коні наприкінці 80-х років минулого століття очолив в Уганді релігійно-повстанський рух під назвою «Божа армія спротиву» (Lord's Resistance Army). Спершу цей рух за таємної підтримки Судану ставив собі за мету збройну боротьбу проти президента Уганди Мусевені, але згодом перетворився на банду злочинців, які з надзвичайною жорстокістю розправляються з місцевим населенням. Члени угруповання, чисельність яких у 90-х роках становила близько 3 тис. бойовиків, діяли переважно у віддаленій від цивілізації та важкодоступній місцевості: на стику кордонів Уганди, Судану, Демократичної Республіки Конго та Центральноафриканської Республіки. Насильно рекрутували підлітків і навіть дітей до своїх лав, практикували рабство, здійснювали акції помсти й залякування населення. Найбільш відомим стало вбивство 800 жителів Північного Конго 2008 року. Регіон був спустошений, а кількість біженців сягнула 300 тис. осіб. Вважається, що цей конфлікт є найдовшим на Африканському континенті.

У 2005 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Коні у зв’язку зі звинуваченнями у скоєнні військових злочинів і злочинів проти людства, включаючи вбивства, зґвалтування, захоплення заручників, напади на цивільних, жорстоке поводження з цивільним населенням, мародерство.

У жовтні 2011 року посилені підрозділи Збройних сил Уганди за технічної, розвідувальної, транспортної та іншої підтримки США, утому числі ста американських спецназівців, розпочали операцію зі знищення знахабнілих бандитів, що переховувалися в джунглях.

За наявними даними, відтоді чисельність «Божої армії спротиву» скоротилася до чотирьохсот або навіть ста бандитів. Між тим самому Джозефу Коні із найближчими поплічниками досі дивним чином вдавалося уникнути захоплення, хоча він був змушений залишити територію Уганди.

Більш того, у пресі з’явилася інформація, що його угруповання знову почало тероризувати населення у віддалених районах Центральноафриканської Республіки, яке в означених умовах змушене організовувати загони самооборони або так звані групи пильних. Є реальна небезпека, що після анонсованого виведення Збройних сил Уганди та американського спецназу «безпековий вакуум» заповнять бойовики Коні та члени інших збройних банд, що останнім часом діють у тій багатостраждальній місцевості.

Невже міжнародна спільнота справді залишить тамтешнє населення на поталу одіозному кату та його банді злочинців?

*  *  *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».

 

 



Ещё на эту тему:

Мы в социальных сетях
Новости от KINOafisha и TVgid
Загрузка...
Загрузка...
Новинки кино - http://kinoafisha.ua/skoro/
Архив новостей
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс