Позов РФ проти України. Чи змусить ЄСПЛ дати воду окупованому Криму?

Міждержавна скарга РФ проти України - принаймні «водні» претензії – має швидше політичні, ніж юридичні мети. До чого це призведе? 

Стало відомо, що РФ подала міждержавну скаргу до Європейського суду з прав людини проти України.

Примітно, що РФ є рекордсменом за кількістю міждержавних скарг, поданих проти однієї країни в ЄСПЛ.

Починаючи з 2007 р. проти «недружнього сусіда» Грузія подала 4 міждержавні скарги, Україна — 9. Зокрема, на даний момент ЄСПЛ розглядає чотири міждержавні скарги України: щодо подій в Криму, подій на Донбасі, нападу на українські військові кораблі у Керченській протоці в листопаді 2018 р. та вбивств опонентів російської влади (російських шукачів притулку в інших країнах, українських військових розвідників на території України тощо).

Тепер вперше в історії ЄСПЛ Україна та РФ опинилися на інших «сторонах барикади». Виходячи з інформації, оприлюдненої Генеральною прокуратурою РФ, Україну звинувачують у десяти епізодах, пов’язаними з можливими порушеннями Європейської конвенції з прав людини та її протоколів: 1) події під час Революції Гідності, в Одесі 2 травня 2014 р. та зоні АТО/ООС; 2) свобода слова та ЗМІ; 3) становище російської мови в Україні; 4) ставлення до російських компаній та підприємців в Україні; 5) заявлений обстріл території РФ під час бойових дій на Донбасі; 6) неможливість мешканців ОРДЛО взяти участь у загальнонаціональних виборах в України; 7) перекриття Північно-Кримського каналу; 8) нападів на дипломатичні та консульські установи РФ; 9) збиття малайзійського боїнга MH17; 10) «відмова від надання необхідної правової допомоги російським слідчим органам».

Як ми бачимо, більшість претензій до України стосуються подій на Донбасі та суспільно-політичних подій в нашій державі і пронизані наративами російської пропаганди. Впевнений, що належну правову оцінку цим претензіям дадуть профільні спеціалісти, я лише прокоментую спробу РФ змусити Україну відновити постачання води в окупований Крим Північно-Кримським каналом.

Однак шанси РФ на те, що ЄСПЛ визнає Україну винною у порушенні прав людини внаслідок перекриття Північно-Кримського каналу — невеликі. Відповідно до ст. 55 Четвертої Женевської конвенції, РФ як держава-окупант «зобов’язана за допомогою всіх наявних засобів забезпечити постачання продовольства та санітарних матеріалів цивільному населенню». Так, у січні 2021 р. ЄСПЛ, визнавши прийнятною міждержавну скаргу України проти РФ щодо подій в Криму, вказав, що РФ здійснює ефективний контроль над Кримським півостровом з 27 лютого 2014 р. Це означає, що РФ несе основну відповідальність за дотримання прав людини в Криму починаючи з цієї дати, в тому числі права на безпечну і чисту воду та санітарію. Крім того, минулого року ЄСПЛ відхилив скаргу Красноперекопського рибкомбінату, який вимагав, щоб Україна відшкодувала збитки, які зазнало підприємство внаслідок перекриття Північно-Кримського каналу.

А втім, це не означає, що Україна може розслабитися. На основі практики ЄСПЛ Україна зобов’язана вживати всіх можливих заходів для гарантування користування правами кримчанами. Це означає, що Україна повинна вживати дипломатичні, судові та інші заходи, щоб змусити РФ дотримуватися прав людини в окупованому Криму, в тому числі, права на безпечну і чисту воду та санітарію. Простіше кажучи, Україна має робити все від неї залежне, щоб її громадяни в Криму були належним чином забезпечені водою і не були змушені відчувати її дефіцит внаслідок інтенсивної мілітаризації півострова.

Отже, є підстави припускати, що міждержавна скарга РФ проти Україні - принаймні «водні» претензії - має радше політичні цілі, ніж юридичні цілі. По-перше, РФ прагне переконати міжнародну спільноту в тому, що Україна систематично порушує права людини, особливо російськомовного населення. По-друге, дії РФ покликані дискредитувати ЄСПЛ, якщо у майбутньому він винесе рішення не на користь Кремля. Російська пропаганда почне розкручувати наративи, що ЄСПЛ нібито упереджено ставиться до РФ та її громадян. Це може підштовхнути до прийняття чергових законодавчих змін, які дозволятимуть не виконувати рішення міждержавних органів, що суперечать інтересам РФ.