Річниця депортації. Страшні цифри і факти про геноцид, що знищив майже половину кримськотатарського народу

18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

НВ згадує головні цифри і факти про цей геноцид, скоєний радянською владою.

Формальною причиною депортації стало те, що цілий народ кримських татар визнали «Зрадниками батьківщини» — радянська влада звинуватила їх у нібито масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.

Більше 183 тисяч кримських татар насильно депортувала із Криму з 18 по 20 травня 1944 року радянська влада.

3:00 ранку 18 травня 1944 року — час початку масової депортації кримських татар із Криму.

Від декількох хвилин до півгодини давали кримським татарам на збори під час депорації.

20−30 кг речей і продуктів на сім'ю вдавалося в середньому взяти з собою кримським татарам, яких депортували, інше їхнє майно було конфісковане державою або дісталося мародерам.

238 тисяч — загальна кількість депортованих кримських татар до 1947 року.

110 тисяч або 46% — загальна кількість загиблих під час депортації або у перші роки після неї кримських татар. Причинами їх смерті стали голод і хвороби.

32 тисячі службовців НКВС були задіяні у депортації кримських татар 18−20 травня 1944 року.

82,5% депортованих кримських татар виселили до Узбецької РСР.

10,5% кримських татар виселили на Урал і в Костромську область Росії.

4,7% кримських татар виселили в Марійську АРСР.

2,3% кримських татар виселили в Казахську РСР і Таджицьку РСР.

5 тисяч кримських татар відправили на примусові роботи у Московському вугільному тресті.

6 тисяч кримських татар відправили в табори фронтового резерву.

5989 кримських татар відправили в ГУЛАГ.

8995 кримських татар демобілізували з радянської армії і відправили у трудові табори Сибіру та Уралу в 1945—1946 роках, їм дозволили возз'єднатися з сім'ями на засланні лише у 1953 році. У всіх спецпоселенців-ветеранів вилучали військові квитки, їм забороняли носити зброю.

До 1956 року кримські татари не мали права виходити за межі спецпоселень, в яких жили, голови родин повинні були щомісяця реєструватися в міліції, про всі зміни в сім'ях потрібно було доповідати міліції у триденний термін.

8692 кримських спецпоселенця втекли зі спецпоселень у 1948 році, 6295 із них затримали, 2645 притягнули до відповідальності за втечу.

28 листопада 1948 року президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ, що встановлював довічний термін виселення і призначав 20-річне покарання примусовими роботами за втечу. Цей указ був скасований 13 липня 1954 року.

28 квітня 1956 року указом президії Верховної Ради СРСР кримські татари були звільнені зі спецпоселень без права повернення на батьківщину і без повернення конфіскованого майна.

У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів» їм не дозволили повернутися на батьківщину.

У 1974 році заборону на повернення кримських татар до Криму було офіційно знято, але чиновники продовжували забороняти їм переселятися до 1989 року.

У 1989 році радянський парламент визнав депортацію кримських татар незаконною і злочинною.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу і встановила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.