Російська риторика в липні 2022: РФ всім загрожує, а насправді прагне припинення вогню, перемир’я з Україною та переговорів зі США. Навіщо?

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

Тетяна ГУЧАКОВА
Тетяна ІВАНЕВИЧ
Андрій КЛИМЕНКО

Резюме

Незважаючи на посилення в липні 2022-го звичної агресивної риторики, насправді РФ палко прагне припинення вогню, перемир’я та переговорів. Навіщо? – Справа не тільки в Україні. Саме про це свідчать результати нашого чергового моніторингу риторики найвищих посадовців РФ в липні 2022.

Воєнні чинники цього очевидні. Такою ж очевидною вже є кремлівська мрія про виграш часу для фіксації анексії новоокупованих територій України. Спроба вмонтувати припинення вогню, тобто перемир’я, в зернову тему під час стамбульських зустрічей не вдалася із-за позиції України. Роздратування цією невдачею вилилося в демонстративний ракетний удар по Одеському порту. За збоченою логікою РФ це є «примушування до припинення вогню». Такими ж будуть російські провокації, якщо і коли судна з українським зерном підуть з українських портів.

Але справа не тільки і не стільки в цьому.

РФ розпочала стратегічний розворот на Південь та Схід – Азію і Африку. РФ зрозуміла та погодилася з тим, що її вже «виключили з Європи». І вона вже не ототожнює себе з Європою та Західним світом і – це найважливіше – не збирається туди повертатися. Для цього розвороту потрібен час – і в політиці, і в переконструюванні всієї економічної логістики. Тим більше, що в РФ також зрозуміли, що відміни санкцій не буде. А щоб мати цей час – потрібні перемовини та припинення вогню.

В РФ вже знають, що відносно України механізм ракетного примусу до перемовин та перемир’я не спрацює. Тому на перший план вийшли сподівання на те, що спрацює механізм газового примусу Європи, яка – за кремлівськими мріями – є «слабко ланкою» і має примусити до припинення вогню Україну. А оскільки ЄС (за кремлівськими переконаннями) повністю керований США, то стає зрозумілим кінцевий адресат переговорних мрій. Тим більше, що «теоретичний» фундамент російського бачення нового поділу світу не змінився з відомих пропозицій до США та НАТО від грудня 2021. 

Звичайно, що РФ буде намагатися використати для цього внутріполітичну ситуацію в Європі та США та посилювати потенційне невдоволення європейських виборців всілякими улюбленими економічними капостями. Звичайно, що для порушення єдності ЄС та НАТО в РФ будуть намагатися посилено використовувати лідерів Угорщини та Туреччини з їхніми синхронними закликами змінити ставлення до Путіна. А паралельно спробують посилювати потенціал та вплив БРІКС та ШОС та нарощувати антизахідну кампанію в Африці та Азії.

Для перемоги в Великій війні XXI століття варто аналізувати та оцінювати будь-які сучасні події та місце України та Західної цивілізації в саме такому ширшому світовому контексті. Й, звісно, готуватися до російського шантажу Європи.

* * *

Незважаючи на посилення в липні 2022-го агресивної риторики, Росія вкрай потребує перемир’я під будь-яким приводом для вирішення таких завдань:

  • проведення «юридичного оформлення приєднання» до РФ як ОРДЛО, так і новоокупованих територій (частини Херсонської, Запорізької та Харківської областей)

  • відновлення ресурсів зброї та особового складу армії після виснажливих боїв, переформатування логістики, суттєво зламаної ударами західного високоточного озброєння, отриманого українськими військовими

  • сповільнення або припинення поставок більш потужних і далекобійних західних систем озброєння українській армії

  • зупинення українського контрнаступу

  • розхитування режиму міжнародних санкцій

  • виграш часу для розвороту зовнішньої політики та переконструювання економічної логістики на країни Азії та Африки.

Досягти таких цілей РФ мріє, відновивши переговорний процес під будь-яким формальним приводом і втягнувши в нього Україну та її західних партнерів. На цьому етапі вона може тимчасово вдовольнитися наявними захопленнями українських територій. 

Ракетний примус до «зернового перемир’я» – один із наявних але не єдино можливий варіант.

Відправною точкою цієї тактики можна вважати зустріч президента РФ Путіна з міністром оборони Шойгу 3 липня та з лідерами фракцій Держдуми 7 липня 2022.

В перші дні липня ЗС РФ захопили майже всю Луганську область, і Шойгу 3 липня доповідає про це Путіну.

Путін, 03.07.2022: «Подразделения, принимавшие участие в активных боевых действиях… должны отдохнуть, нарастить свои боевые возможности. А другие воинские соединения, включая и группы «Восток» и «Запад», должны выполнять свои задачи по ранее утвержденному плану, единому замыслу. И надеюсь, что все на их направление будет происходить так же, как на луганском направлении происходило до настоящего времени».

Під час зустрічі з лідерами фракцій Держдуми 7 липня 2022 року Путін озвучив два меседжі:

(1) «Сегодня мы слышим, что нас хотят победить на поле боя. Ну что здесь скажешь? Пусть попробуют. … все должны знать, что мы-то по большому счету всерьез пока еще ничего и не начинали».

(2) «Мы не отказываемся и от мирных переговоров, но те, кто отказывается, должны знать, что чем дальше, тем сложнее им будет с нами договариваться».

На цьому тлі характерні три очевидні подальші реакції російських політиків: 1) відвідини всіх угруповань на фронті, вказівки убезпечити цивільну інфраструктуру окупованих територій від ударів далекобійних систем ЗСУ; 2) активізація заяв про те, що Київ не зацікавлений в перемовинах і сам відмовився від них; 3) заяви про те, що у разі відновлення перемовин, вони будуть проводитись в нових реаліях і на нових умовах.

На зустрічі 7 липня 2022 керівник фракції «Справедлива Росія» Міронов попросив Путіна поширити спрощений порядок набуття російського громадянства на мешканців Харківщини (на той момент такий порядок поширювався на мешканців ОРДЛО, Запорізької та Херсонської областей). Путін відповів ширше: 11 липня 2022 підписав указ про спрощений порядок надання російського громадянства всім громадянам України, незалежно від місця проживання. 

Надалі російські топ-спікери активізували відвідини окупованих українських територій. За тиждень між словами Путіна і 15-м липня там побували, зокрема, міністр оборони, спікер Держдуми та перший заступник керівника АП.

Міністр оборони РФ 16-20 липня здійснив кілька поїздок на фронт, проінспектувавши угруповання «Центр», «Юг», «Восток» і «Запад» – тобто фактично всі дотичні до війни.  

В ЗМІ широкого резонансу набула частина з релізу МО РФ від 16.07.2022, де йшлося про те, що Шойгу дав «необхідні вказівки щодо подальшого нарощування дій угруповань на всіх операційних напрямках». Багато хто розцінив це як анонс активізації наступальних дій російських військ в Україні. Однак в повному обсязі цей та інші релізи з поїздок Шойгу по фронту, дають підстави для інакшої трактовки.

«Министр дал необходимые указания по дальнейшему наращиванию действий группировок на всех операционных направлениях в целях исключения возможности киевского режима наносить массированные ракетные и артиллерийские удары по гражданской инфраструктуре и жителям населенных пунктов Донбасса и других регионов».

Цими ж днями речник Кремля заявляє про невизначеність термінів завершення операції:

Пєсков 18.07.2022: «СВО завершится после того, как все ее цели будут достигнуты. Нет каких-то четких временных рамок. Главное – эффективность выполнения этой операции. Президент Путин неоднократно подчеркивал, что наши вооруженные силы имеют четкий приказ избегать ущерба для гражданской инфраструктуры и жертв среди гражданского населения».

Можна припустити, що на цьому фоні візити Шойгу і його вказівки військам забезпечити захист саме цивільних мали кілька цілей:

  • підтвердити і обгрунтувати пропагандистську версію Кремля про причини гальмування наступу – буцімто повільне просування зумовлене бажанням уникати знищення цивільних об’єктів та завдання шкоди цивільному населенню (а не великими втратами штабної та логістичної інфраструктури РФ).
  • продемонструвати образ армії РФ як захисника новоокупованих українських територій.
  • налякати Україну і союзників можливим просуванням на нові українські території як одним з варіантів нейтралізації українських далекобійних систем.

Ключове припущення: Шойгу проінспектував угруповання, задіяні в «СВО» з метою визначення, умовно кажучи, нової лінії фронту, на якій зараз могла б тимчасово зупинитись РФ заради оперативної паузи або подальшої «заморозки» військових дій.

Активність російського командування може свідчити не про подальший напад, а про перехід до оборони. Не про намір форсувати бойові дії і розширити їх «до Дніпра», а про пріоритетний захист вже окупованого і при цьому дати можливість організувати юридичне поглинання цих територій. 

Слова про необхідність забезпечити недосяжність для далекобійного озброєння ЗСУ об’єктів цивільної інфраструктури Донбасу є сигналом про намір РФ з боями відсунути ЗСУ ще далі від меж окупованих районів України. Таким чином недосяжність ракетами забезпечується за рахунок збільшення відстані. 

На користь цього свідчать слова міністра закордонних справ РФ Лаврова в інтерв’ю російським ЗМІ 20.07.2022 про те, що географічні цілі операції будуть розширюватись на нові території в залежності від далекобійності західного озброєння, що постачається Україні:

Лавров, 20.07.2022: «Сейчас география другая. Сейчас это не только ЛДНР, но и Херсонская область, Запорожская область и ряд других территорий и этот процесс продолжается, причем продолжается последовательно и настойчиво. Пока Запад накачивает Украину оружием, значит задачи географические будут меняться, отодвигаться от нынешней линии еще дальше. Потому что мы не можем допустить, чтоб на той части Украины, которую будет контролировать Зеленский или кто там его заменит, находилось оружие, которое будет представлять прямую угрозу нашей территории, или территории тех республик, которые объявили о своей независимости и хотят свое будущее определять самостоятельно».

Вимоги Шойгу не допускати обстрілів міст, підконтрольних РФ на Донбасі, вкупі зі словами Лаврова про розширення географії окупації в залежності від потужності наданого озброєння дійсно можуть свідчити про плани РФ активізувати наступ на нові території. Найвірогідніше це Харківщина, Запорізька, Дніпропетровська області. Нагадаємо заяви російських політиків про можливість приєднання до РФ територій без виходу зі складу нинішньої держави.

Підхопив тезу про необхідність розширення території окупації і заступник глави Радбезу РФ Дмитро Мєдвєдєв, який 21 липня в Ростовській області відвідав 1602-й військовий шпиталь МО РФ, де лікують учасників «СВО», а також поспілкувався з біженцями з ОРДЛО.

Мєдвєдєв, 21.07.2022: «Украинские войска нужно отодвинуть не только от Донецка, теперь уже и пошире. Подальше. Все, что мы наметили, в том числе в рамках специальной военной операцией, по другим направлениям будет сделано, доведем до конца».

Але ми припускаємо, що заяви про розширення географії окупації, що наведені вище, в сьогоднішньому стані російської армії є блефом.

Метою цього блефу є намагання не допустити поставок в Україну далекобійних систем з радіусом вдвічі більшим, ніж є зараз. Так би мовити: залишимо вам ваші ж території в обмін на відмову від озброєння, яке дозволить звільняти вже окуповані нами території.

Наш основний висновок полягає в тому, що в липні 2022 року РФ все ж переважно демонструвала зацікавленість в перемовинах у відомий риторичний спосіб заперечення їхньої можливості – тобто російські спікери наполегливо і синхронно констатують нульові шанси на відновлення перемовин і нульову схильність до цього української сторони, а насправді дуже сильно бажають, щоб Україна на це погодилася.

Спікер МЗС РФ Захарова 18.07.2022: «Киев не хочет мира и сам отказался от переговоров с Москвой по указанию из Вашингтона, что подтверждают высказывания главы МИД Украины Дмитрия Кулебы».

Помічник президента РФ Ушаков 18.07.2022: «Пока что никакой заинтересованности (в переговорах) со стороны Киева, как и со стороны западных государств, не просматривается».

20 липня 2022, дуплетом докорів в бік Києва і Заходу «вистрелили» Путін і Лавров. При цьому Путін посилається на відсутність бажання у української влади, а Лавров закидає Заходу, що той відмовляє Україну йти зараз на перемовини, через слабкість її позиції, і поставками зброї спонукає до продовження спротиву.

Путін, 20.07. 2022. Під час візиту в Тегеран: «Известные переговоры в Стамбуле были, когда мы фактически достигли соглашения, осталось его только парафировать. Для того чтобы создать эти условия, наши войска отошли из центра Украины, из Киева, но киевские власти отказались от выполнения этих соглашений. Они же были фактически достигнуты. Так что конечный результат зависит не от посредников, а от желания договаривающихся сторон исполнять договоренности. Мы видим сегодня, что такого желания у киевских властей нет.

Что касается усилий Турции, так же, как и других стран, например, Саудовская Аравия предлагает свои посреднические условия, ОАЭ, у них такие возможности есть. Мы всем нашим друзьям, которые заинтересованы в урегулировании, благодарны за то, что они предоставляют возможности. Даже желание внести вклад в благородное дело уже дорогого стоит»

Лавров, 20.07. 2022. «В нынешней ситуации никакого смысла это (переговоры) не имеет. Слышно то, что говорит и Шольц, и Джонсон, и фон дер Ляйен, и главный дипломат Европы Боррель, что Украина должна победить на поле боя. Что Украина не должна сейчас идти на переговоры, потому что у нее сейчас слабые позиции на фронте. И Украина должна сначала исправить это положение, начать доминировать над российскими вооруженными силами, над донецкими и луганскими ополченцами, и лишь потом с позиции силы начать разговаривать…

…Хотят наши американские коллеги, британские коллеги, это англосаксонская штука, при активной поддержке немцев и поляков, и прибалтов очень хотят сделать эту войну настоящей войной и столкнуть Россию с европейскими странами. Американцам это выгодно, потому что они сидят за проливами, за океанами, они далеко. Страдает, прежде всего, европейская экономика. Появилась статистика, в соответствии с которой 40% ущерба от санкций несет Европейский союз, США – меньше 1%, если брать совокупное негативное воздействие рестрикций.

Нет сомнений, украинцам не дадут вести переговоры, пока американцы не решат, что они достаточно «наскандалили» и посеяли хаос. Тогда можно Украину будет предоставить самой себе и посмотреть, как она будет выкручиваться.

В Администрацию (США) пришли амбициозные ребята, которые хотят достичь новых «высот» в своей карьере. Не знаю, как они в рамках этой Администрации будут пытаться достичь таких целей. Действуют безответственно, выстраивают планы, схемы, чреватые серьезными рисками. Мы говорим об этом публично. Могли бы и им сказать, но американцы не хотят с нами разговаривать, а бегать за ними мы не будем.

Прежний диалог не был бесполезным хотя бы потому, что мы смотрели друг другу в глаза и излагали свои подходы.
После начала специальной военной операции США его разорвали.
Думаю, в Вашингтоне пока не осознали, что играют в опасные игры, но в Европе многие начинают это понимать».

В цьому контексті варто згадати українське повідомлення, що РФ намагаються використати будівлі Запорізької АЕС для укриття військової техніки. А американські аналітики з The Institute for the Study of War заявили, що Путін може використати ядерні загрози для стримування українського контрнаступу в анексованих Херсонській, Запорізькій, Донецькій і Луганській областях.

Виходячи з вищенаведеного, не можна не враховувати, що Росія вже запустила сценарій як «ядерного стримування» очікуваного українського наступу на півдні, так і «ядерного спонукання» ЄС для примусу України до переговорів. Таким же інструментом спонукання ЄС для тиску на Україну є вже широко відомий газовий шантаж Європи в контексті зимового періоду опалення, що наближається.

Звичайно, що для порушення єдності ЄС та НАТО в РФ будуть намагатися посилено використовувати лідерів Угорщини та Туреччини з їхніми синхронними закликами до Заходу змінити ставлення до Путіна і політику відносно РФ

* * *

І на завершення.

19.07.2022 в російських ЗМІ телеграм-каналах були опубліковані результати начебто закритого опитування ВЦІОМ, сенс яких передано дуже стисло:

«Мнения россиян о том, стоит ли РФ продолжать «спецоперацию» в Украине или сейчас важнее вести мирные переговоры, разделились поровну. За продолжение «спецоперации» высказались 44% опрошенных, и столько же россиян были за мирные переговоры. Еще 12% затруднились ответить». 

Довіряти справжності статистики РФ немає сенсу. Скоріш за все, публікація такої «статистики» свідчить про початок підготовки російського суспільства до паузи в «побєдной войнє», яка затягнулась вже майже на півроку і кінця якої наразі не видно.  

* з мотивів недоречності рекламування ЗМІ, що перебувають під українськими там міжнародними санкціями, а також для полегшення сприйняття тексту Моніторингова група не наводить гіперпосилань на цитати. Цей список першоджерел є в наявності в редакції.

 

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу