«Морська безпека України». Стислий довідник. (8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

Богдан УСТИМЕНКО,
Адвокат, керівник «Українського інституту морського права і безпеки»

Тетяна УСТИМЕНКО,
к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права
і процесу Національної академії внутрішніх справ

Від редакції BlackSeaNews

7 грудня 2021 року Міжвідомча робоча група під головуванням Секретаря Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) Олексія Данілова завершила роботу над проєктом «Стратегії морської безпеки України», документ ініційований Президентом України Володимиром Зеленським.

Стратегію розроблено з урахуванням сучасного досвіду провідних морських держав світу, позицій вчених з морського права, у ньому враховано пропозиції 16 органів влади, громадських експертів та бізнес-асоціацій. Члени робочої групи підтримали проєкт, остаточний текст документу після узгодження деяких позицій направлено Президенту України та членам РНБО України.

Стратегія розроблялася із урахуванням багатьох пропозицій, що спрямовані на вирішення проблем, які неодноразово висвітлювалися в публікаціях авторів BlackSeaNews. Тому редакція вирішила створити на основі робіт наших постійних авторів своєрідний стислий та зрозумілий довідник «Морська безпека України», в якому розкривається основна термінологія та проблеми, що пов'язані з морською безпекою, та надаються професійні пояснення.

Зміст

(1) Державний кордон України на морі

(2) Прилегла зона

(3) Виключна економічна зона та континентальний шельф

(4) Морські кордони України з Туреччиною та Румунією

(5) Морські кордони України з РФ

(6) «Історичні води» Азовського моря і Керченської протоки

(7) «Внутрішні води» та кордони в Азовському морі та Керченській протоці

(8) Конфлікт біля острову Тузла та договір під примусом

(9). Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву

(10). Якою може бути примусова процедура делімітації морського кордону між Україною та РФ

(11) Іноземні військові навчання у виключній економічній зоні України

(12) Правові аспекти видобування вуглеводнів у виключній економічній зоні України

(13) Заборона перебування суден і кораблів у 12-мильній зоні у Кримського півострова

(14) Загрози морських форматів за участю РФ

(15) Необхідні юридичні кроки України

 

* * *

У вересні 2003 року російська сторона спровокувала дуже серйозну кризу у відносинах з Україною внаслідок протиправного, несанкціонованого українською стороною будівництва насипної дамби в Керченській протоці між російським Таманським півостровом та українським островом Коса Тузла. Ще тоді Російська Федерація мала намір фактично порушити територіальну цілісність України та недоторканності її кордонів.

Острів Тузла утворився внаслідок розмиву через сильний шторм 1925 р. До цього це була вузька коса, яка продовжувала Таманський півострів (Краснодарський край, Російська РФСР). Утворений острів площею у 3 квадратних кілометри (довжина острова — 6,5 км, ширина — близько 500 м) 7 січня 1941 року указом Президії Верховної ради РРФСР був переданий Кримській АРСР, яка у статусі Кримської області 19 лютого 1954 року увійшла до складу Української РСР.

У вересні 2003 року від російської станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла почали насипати греблю з метою з'єднання його з російським берегом. Це будівництво з боку представників місцевої влади Краснодарського краю РФ мотивували запобіганням розмиванню берегової смуги Таманського півострова.Працюючи у три зміни, будівельники споруджували по 150 метрів греблі на день. Перемовини почались після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтону.

Україна наполягала на тому, що Азовське море і Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України і Російської Федерації, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить до України.

Росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведені кордони як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Крім того Росія вказувала на те, що тільки континентальна частина Криму відійшла Україні. Росія пропонувала спільне використання Азово-Керченської акваторії, згодившись з установленням державного кордону тільки по дну, але не по водній поверхні.

Хронологія конфлікту

• 30 вересня 2003 МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту.

• 6 жовтня 2003 міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко прямує до Москви на перемовини з приводу конфлікту.

• Для особистої участі у розв'язанні конфлікту президент України Леонід Кучма терміново перериває візит у Латинську Америку і прямує на Тузлу.

• 22 жовтня 2003 Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини.

• 23 жовтня 2003 будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками і російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.

• В листопаді 2003 прем'єр-міністри Росії і України домовились про припинення подальшого будівництва дамби.

• 2 грудня 2003 на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава.

У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня прес-служба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації і друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».

Ситуація була настільки критичною, що навіть український парламент, намагаючись забезпечити належний контроль за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла та прилеглій акваторії Керченської протоки і за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо забезпечення територіальної цілісності України та недоторканності її кордонів, постановив утворити Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України щодо забезпечення парламентського контролю за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла. (7)

Загальновідомо, що задля уникнення міждержавного збройного конфлікту, кровопролиття та смертей тисяч українських громадян Президент України Л. Кучма був змушений особисто втрутитися в конфлікт навколо острова Коса Тузла та підписати з Президентом РФ В. Путіним дуже сумнівний з юридичної та фактичної точок зору «Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» (надалі – Керченський Договір). Пізніше Верховна Рада України за поданням Л. Кучми постановила ратифікувати Керченський Договір. (8)

Є всі підстави вважати, що укладення у 2003 році Керченського Договору було наслідком примусу України шляхом погрози силою або її застосуванням з боку РФ.

Але після підписання цього договору гостра фаза конфлікту між Україною та РФ зникне лише на 10 років. В лютому 2014 року РФ повністю окупувала територію Кримського півострова, а також прилеглі до нього українські морські акваторії, загальна площа яких дорівнює приблизно 100 тисяч кв. км.

У світлі вищенаведеного інциденту навколо українського острову Коса Тузла та, як його наслідок, укладення Керченського Договору, необхідно звернути особливу увагу на припис статті 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. (9)

Згідно із цим приписом договір є нікчемним (російською мовою – «ничтожным»), якщо його укладення результатом погрози силою або її застосування на порушення принципів міжнародного права, втілених у Статуті Організації Об’єднаних Націй.

Отже, з огляду на вищенаведений припис та фактичні обставини укладення Керченського Договору, можна дійти до висновку, що Керченський Договір не має юридичної сили.

Далі буде...

Використані джерела:

1. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Договір від 24.12.2003 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205.

2.Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР: Закон від 26.04.1954 р.
URL:// https://archives.gov.ua/Sections/Crimea_50/photos_03.php?3.

3. О государственном суверенитете Российской Советской Федеративной Социалистической Республики: Декларация СНД РСФСР от 12.06.1990 г. № 22-1.
URL: // https://legalacts.ru/doc/deklaratsija-snd-rsfsr-ot-12061990-n-22-1/.

4. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12.

5. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (укр/рос): Угода від 08.12.1991 р. (ратифікація від 10.12.1991 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

6. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-XIV від 03.06.1999 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_057.

7. Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України щодо забезпечення парламентського контролю за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла: Постанова Верховної ради України від 23.10.2003 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1235-15.

8. Про ратифікацію договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Закон України від 20.04.2004 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-15.

9. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів: Конвенція від 23.05.1969 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів.