UA EN

Посилення військової присутності Росії в Чорному морі: чим відповість НАТО

13:50 03.10.2018

У НАТО констатували значне посилення військової присутності Росії в Чорному морі, головним чином через нарощування нею сил в окупованому Криму. З відповідною заявою виступив генеральний секретар Альянсу Йенс Столтенберг.

Для Росії окупація Криму була важливим елементом посилення її присутності в Чорноморському регіоні, що було потрібно не лише для того, щоб створювати постійну загрозу для України, але й для того, щоб розповсюдити свою потужність за межі Чорного моря (це те, що називається «project power»), вважає Олександр Хара, експерт із питань зовнішньої та безпекової політики Фонду «Майдан закордонних справ», пише УНІАН.  

Без Криму не було б і подій у Сирії, і нарощування присутності Росії в Середземному морі: Кримський півострів – це важлива логістична точка з огляду на місце концентрації сил і засобів.

Також Крим важливий для Росії і з точки зору військової технології, запровадженої росіянами – створення зони заборони доступу і маневру. Розташовані на значній території – від Калінінграду і до Криму – системи протиповітряної оборони (комплекси С-300 і С-400) створюють «бульбашки» небезпеки.

Саме так і Чорне море для НАТО стало морем небезпеки, оскільки ті засоби, які у Росії зараз є в Криму, дозволяють обмежувати можливість перебування в Чорному морі сил Альянсу.

Росії вдалося відволікти НАТО балтійськими справами, і в тому регіоні НАТО посилило свою присутність. Певні процеси ще й досі тривають. У першу чергу, маю на увазі посилення присутності НАТО в трьох балтійських країнах, а також у Польщі. Але водночас, доки в Альянсі готували стратегії протидії Росії в Балтійському регіоні, проспали Чорне море.

Якими можуть бути реальні кроки НАТО задля посилення своєї присутності в Чорному морі? Зараз сказати складно.

Як бачимо, Трамп зараз критикує країни-члени НАТО за те, що вони не витрачають достатньо коштів на оборону, а ті невеликі кошти, які вони виділяють, далеко не всі йдуть на придбання нової техніки, модернізацію збройних сил, тобто на найголовніше – на посилення боєздатності. Особливо це стосується чорноморських країн, які не можуть похвалитися економічною міццю та не здатні витрачати потрібні суми коштів на оборону.

Напевно, хорошою ідеєю є кооперація країн-членів НАТО і країн, які ними поки що не є, тобто України та Грузії. Хоча, на жаль, Україна не пролунала, але цьому є об’єктивне пояснення. Якщо ми згадаємо останній саміт НАТО, то у підсумкових документах щодо Грузії було записано, що ця країна набуде членства в Альянсі, вона досягла значного прогресу в модернізації своїх збройних сил, доведення до стандартів НАТО свого війська та держави в цілому. А щодо України відзначається лише наше бажання вступити до НАТО, але не відзначається жодного прогресу, і гарантій того, що ми станемо членами НАТО, теж немає.

Це об’єктивна оцінка процесів, що відбуваються в обох країнах, та показник того, наскільки швидко модернізуються збройні сили. Звісно, це сумно, тому що самотужки Україна не може протидіяти Росії.

Ви бачите й самі, з якою помпою відбувається прийняття двох прикордонних катерів типу Island – чотири роки пішло на те, щоб отримати їх. А насправді це кардинальним чином нічого не змінює, бо фактично в України флоту немає. Ми маємо лише якісь рештки флоту. Та й якби Україні вдалося вивести свій Чорноморський флот із Криму, він все одно був би нездатний протидіяти більш сучасному російському флоту.

Вихід для України один – кооперуватися з Грузією, Румунією, Молдовою.

Молдова завдяки нашим попереднім керманичам стала морською державою. Там складна ситуація, але все-таки з нею варто працювати. Румунія – це найбільш надійний наш партнер. Туреччина – непоганий партнер в цілому, але є нюанси, адже вона займає специфічну позицію: змушена дружити з Путіним, враховуючи його деструктивну роль у Сирії. Економічні умови та військова присутність Росії обумовлюють більш дружній тон Ердогана у спілкуванні з Путіним. Але це не означає, що Ердоган є ненадійним для НАТО. Він намагатиметься балансувати, щоб і не дуже дошкуляти Путіну, і не випадати з НАТО. Тому ми дещо обмежені в тому, що ми можемо. Молдова завдяки нашим попереднім керманичамемо просити у Туреччини, або на що сподіватися. Це стосується як України, так і Вашингтону, і Євросоюзу. Тож Туреччина – це складний партнер у Чорному морі. 

Чи може Чорне море стати плацдармом для нової гонки озброєнь, коли НАТО буде посилювати свої бази в Чорноморському регіоні, а Росія відповідно нарощуватиме свої сили? Насправді, дай Боже, щоб була гонка озброєнь у Чорному морі, оскільки це означатиме, що Росія витрачатиме ще більше ресурсів зі свого і так скромного бюджету. На жаль, ціни на нафту у світі дещо виросли, а це означає, що Росія зможе трошки більше заробляти, і, відповідно, у неї з’явиться більше можливостей для маневру. Але з іншого боку, у Росії купа інших проблем: скорочення соціальних витрат у РФ, та сама «пенсійна реформа», неможливість виконання зобов’язань Москви перед Кримом (щодо того, що кримчани заживуть, як у Монако). Чим глибше Росія буде втягуватися в цю гонку озброєнь, чим глибше вона втягнеться в Сирію та Україну, тим менше буде в неї ресурсів, і тим ближче вона прийде до кризового стану, коли РФ почне або розвалюватися, або, як Радянський Союз, швидкими темпами почне згортати свою присутність і змінювати свій агресивний курс.

НАТО не є централізованою організацією, а складається з країн, які витрачають власні гроші на оборону в рамках цього альянсу. І, звичайно, обмежені спроможності натівських країн чорноморського регіону, впливатимуть на ситуацію.

Таким чином, ресурсів для серйозного посилення НАТО в Чорному морі немає. Вони витрачаються на північному напрямку, в балтійських країнах. Тож суттєвого посилення позицій у Чорному морі, скоріше за все, не буде.

Втім, Україні потрібно ініціювати різні проекти: ми маємо будувати катери не лише на наших заводах – цього недостатньо для посилення обороноздатності, але й маємо розглядати можливість залучення іноземних інвестицій в нашу суднобудівну галузь, придбання суден в інших країнах, зокрема, в США, а також інші види фінансових інструментів, які нам можуть у короткий термін дати змогу посилити свій флот. Це потрібно для того, щоб не дозволяти росіянам робити те, що вони роблять в Азовському морі, і щоб блокада не розповсюдилася на наші чорноморські порти, інакше це буде колапс нашої зовнішньої торгівлі. Україна має бути більш активною.

Україні потрібно посилювати власні позиції, мілітаризуватися. Бо у нас і так уже склався дисбаланс сил із Росією. Якщо порівнювати те, що росіяни мають в окупованому Криму, при цьому у них ще є окупована частина молдовської території – Придністров’я, є окупована частина Донеччини та Луганщини, є новостворені військові бази на кордоні з Україною на російській територій… Фактично ми з трьох боків затиснуті російською присутністю. Тому мілітаризація України потрібна, це єдине, що може зупинити Росії і не дати її просунутися далі.

 

Ще на цю тему