Перешкоди судноплавству в Азовському морі. Моніторинг утримання суден в Керченській протоці на 1 грудня 2021

Андрій КЛИМЕНКО
Тетяна ГУЧАКОВА
Ольга КОРБУТ
Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews пропонує вашій увазі чергове з серії щомісячних досліджень щодо російської економічної війни проти України у Азовському морі.*

*Історичну довідку дивіться наприкінці огляду

1. За листопад 2021 року середня тривалість штучного утримання з боку РФ суден, що йдуть до українських портів Азовського моря – Маріуполя, Бердянська, склала 12.3 годин (в середньому за 2020 рік – 23,5; у жовтні– 34,5 ) – див. діаграму.

Всього в листопаді 2021 транзитом через Керченську протоку з Чорного моря в напрямку українських портів Азовського моря – Маріуполя та Бердянська – пройшли 65 суден (див. Таблицю 1). При розрахунках тривалості штучного утримування з моменту прибуття до отримання дозволу на прохід Керченською протокою враховані 60 суден. Решта 5 суден виключені з розрахунків у зв'зку зі штормовою погодою, яка призвела до тривалої затримки.

Отже, з 60 суден, що вказані, 22 судна мали відношення до країн ЄС за ознакою країни прапора та/або країни реєстрації судновласника. Середня тривалість штучного очікування дозволу на прохід Керченською протокою склала 12.3 години на судно, для суден, що мають відношення до країн ЄС майже стільки ж – 11.1 годин/судно.

Artificial Delay of Vessels en Route to (UA) Mariupol and (UA) Berdyansk at the Sea of Azov Entrance (November 2021). Table 1

* * *

2. За листопад 2021 року середня тривалість штучного утримування з боку РФ перед Керченською протокою суден, що йдуть з Маріуполя, Бердянська з експортними вантажами склала 36.8 години (в середньому за 2020 рік – 29,6; у жовтні– 37,9) – див. діаграму.

З грудня 2018 по грудень 2020, внаслідок загрози введення «азовського пакету» міжнародних санкцій до російських портів Азовського моря, відбувалося деяке зменшення середньої тривалості утримання суден перед виходом з Азовського моря до Чорного: у 2018 – 79,5 годин; у 2019 – до 37,4 годин; у 2020 році – 29,6 годин на одне судно. Але за 11 місяців 2021 цей показник значно збільшився – 39,4 годин на одне судно і вже перевищив показники 2019 та 2020 року..

Всього в листопаді 2021 транзитом через Керченську протоку з українських портів Азовського моря – Маріуполя та Бердянська – в напрямку Чорного моря пройшли 69 суден (див. Таблицю 2). При розрахунках тривалості штучного утримування з моменту прибуття до отримання дозволу на прохід Керченською протокою враховані 61 судно. Решта 8 суден виключені з розрахунків у зв'зку зі штормовою погодою, яка призвела до тривалої затримки.

Detention of Vessels at the exit of the Azov to the Black Sea (November 2021)

* * *

Отже, з 61 суден, що вказані, 33 судна мали відношення до країн ЄС за ознакою країни прапора та/або країни реєстрації судновласника та порту призначення. Середня тривалість штучного очікування дозволу на прохід Керченською протокою склала 39,1 години на судно, для суден, що мають відношення до країн ЄС майже стільки ж – 36,8 годин/судно.

Довідково: тривалість очікування дозволу на прохід Керченської протокою для суден, що йдуть з експортними вантажами З українських портів Азовського моря в напрямку Чорного моря і далі, протягом усього периоду моніторингу (з червня 2018 року) майже завжди є значно більшою, ніж для суден, що йдуть в баласті (без вантажу) з Чорного моря до Маріуполя та Бердянська.

Це пов'язано з такими факторами. Судна, що йдуть до українських портів Азовського моря, очікують дозволу на якірній стоянці в районі 1 (див карту нижче), тобто безпосередньо в Керченській протоці. Поруч з нею розташована велика якірна стоянка російського порту "Кавказ", на якій здійснюється рейдова перевалка російських вантажів, що доставляються російськими суднами з російських портів річок Волга та Дон (район 4). Отже, накопичення великої кількості суден на якірній стоянці в районі 1 створює незручності для російської рейдової перевалки в районі 4.

Судна, що йдуть з українських портів Азовського моря, очікують дозволу на якірній стоянці в районі 3, тобто в Азовському морі неподалік від входу до Керченської протоки. Накопичення там великої кількості суден не заважає роботі російської рейдової перевалки. Це створює можливість утримувати судна на якірній стоянці в районі 3 значно довше без будь-яких перешкод російському трафіку через Керченську протоку.

Крім того, тривале штучне утримування суден з українськими експортними вантажами створює більш негативний вплив на терміни доставки українських вантажів замовникам в країнах ЄС, Туреччини, Близького Сходу та Північної Африки.

3. Починаючи з 22 жовтня 2018 і надалі по листопад 2021 затримань суден посеред Азовського моря під час руху до/з Бердянська/Маріуполя не було зовсім (внаслідок ескортування суден катерами ВМСУ).

* * *

Історична довідка:

Тривалі перевірки в Керченській протоці торговельних суден, що йдуть до/з українських портів Азовського моря (Маріуполь, Бердянськ) були розпочаті Береговою охороною Прикордонної служби ФСБ РФ в травні-червні 2018 року – після вводу до експлуатації Керченського мосту. «Легенда» приводів для таких перевірок – можлива наявність на борту суден, що йдуть з українських портів диверсійних груп та вибухівки з метою знищення Керченського мосту (улюбленого проекту В. Путіна). Цим до речі пояснюється та обставина, що судна, які йдуть за вантажами до українських портів Азовського моря, затримуються в Керченській протоці на менший час (наприклад, за березень 2021 року середня тривалість штучного утримання з боку РФ суден, що йдуть до Маріуполя, Бердянська, склала 14,3 години, а на зворотному шляху – 41,8 годин).

До де-факто блокади українських портів у травні 2018 року середній час очікування дозволу на прохід Керченською протокою складав 5-7 годин; в другій половині 2018 року цей показник сягав – 80-115 годин (цю ситуацію вдалося послабити завдяки політико-дипломатичному тиску країн Заходу на РФ).

Ці перешкоди судноплавству вже тоді розглядалися як частина російських вимог в інших, питаннях – наприклад, зондаж можливості відновлення подачі дніпровської води до окупованого Криму.

Зменшення часу штучного утримання суден в Керченській протоці з грудня 2018 відбулося внаслідок безпосередньої загрози введення «азовського пакету» міжнародних санкцій відносно російських портів Азовського та Чорного морів. Крім того, це зменшення стало наслідком ув’язки азовської проблеми з прийняттям в ЕС рішень щодо дозволів на продовження будівництва газогону «Північний потік – 2». Ми навіть назвали це зменшення «коефіцієнтом Меркель-Макрона»;

в 2019 цей показник складав – 37,4 годин;

у 2020 році середня тривалість штучного утримування на одне судно склало – 29,6 годин (зниження за рахунок переляку російських прикордонників з Берегової охорони ФСБ можливістю заразитися COVID-19, оскільки до половини суден, які підлягали догляду, йшли з портів Італії та інших європейських країн, де навесні 2020 року спостерігався значний сплеск пандемії);

у листопаді 2020 – квітні 2021 спостерігалося значне зростання – в середньому 53 години.

Максимальна середня тривалість штучної затримки суден на виході з Азовського моря в 2021 році спостерігалася в квітні – 70 годин. Найбільші показники утримання окремих суден на виході з Азовського моря (у порівнянні з часом очікування на вході до Азовського моря) спостерігалися в першій половині квітня 2021 року, вони складали до 220 годин, тобто майже 10 діб.

Це співпадало в часі з перекиданням значної кількості військових контингентів та техніки РФ до окупованого Криму під час «весняного військового загострення», в тому числі групи з 15 військових кораблів Каспійської флотилії РФ через Азовське море до окупованого Криму.

Надалі в травні – червні 2021 року ці показники повернулися до середніх значень попереднього року: більше 20 годин. Це пов’язано з сезонним збільшенням російського морського експорту зерна через рейдову перевалку в Керченській протоці (в цей період в Керченській протоці накопичується дуже значна кількість торговельних суден, які привозять зерно з російських регіонів на р. Волга через Азовське море та перевантажують його в Керченській протоці на великі іноземні судна). Тобто штучне утримання великої кількості «маріупольських» та «бердянських» суден в Керченській протоці заважає рейдовій перевалці російського зерна.

В середньому за місяць до/з українських портів Азовського моря проходить близько 60-70 суден. Близько 50% з них тим чи іншим чином пов’язані з ЄС (прапор, судновласник, порт призначення вантажу або поєднання таких ознак).

Вони забезпечують 5-7% експорту України (переважно метал та зерно). Кількість суден, що йдуть Керченською протокою до/з російських портів Азовського моря та портів Дону та Волги вимірюється багатьма сотнями на місяць. Цей річково-морський шлях використовується РФ для дуже значного експорту зерна (в цьому сенсі, коли вони примушують чекати українські зернові вантажі, це ще й створення перешкод конкуренту на світовому зерновому ринку). Крім того, це один з основних шляхів морського експорту російських нафтопродуктів через рейдову перевалку в Керченській протоці.

З травня по жовтень 2018 року ми фіксували також затримання комерційних суден (що йшли до/з Маріуполя, Бердянська) під час руху в морі кораблями та катерами Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ для перевірки на «безпеку». Всього таких затримань в морі було 110, в тому числі 56 – щодо суден, які мали відношення до країн ЄС. Значна частина таких затримань демонстративно відбувалася за 5-7 миль від Маріупольського порту. Ці затримання припинилися в жовтні 2018 року.

Причиною припинення затримок посеред моря під час руху суден стали 2 фактори: 1-й фактор – поява на Азовському морі 2-х малих броньованих артилерійських катерів ВМС України (МБАК, тип Гюрза-М, Project 58155 Gurza-M), які розпочали патрулювання морського маршруту на ділянці Керченська протока – Бердянськ – Маріуполь. Наприкінці жовтня 2018 року відбулися 2 інциденти, коли українськи катери перешкодили катерам Берегової охорони ФСБ РФ зупинити комерційні судна (в тому числі попередили про застосування зброї); 2-й фактор – політико-дипломатичний тиск на РФ з боку країн Заходу, широке висвітлення цих подій в західних ЗМІ.

Райони здійснення порушень свободи судноплавства наведені на карті.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Європейського Союзу (European Union in Ukraine). Зміст публікації є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу