«Зміна» кордонів у Балтії – звичайне «російське хамство», або перевірка реакції НАТО – Клименко

Всі питання, що пов'язані з морськими кордонами будь-якої держави регулюються міжнародним морським правом. 

Це складна система документів, оскільки є Конвенція про територіальне море і прилеглу зону 1958 року, Конвенція про відкрите море 1958 року, Конвенція з морського права тощо. Окрім конвенційного права, яке викладено у міжнародних документах, прийнятих десятками і сотнями країн, є так звичаєве право, коли певні колізії теж вважаються частиною морського права. Тобто це питання, які ніхто і ніколи не вирішує в односторонньому порядку.

Але, нещодавно Росія здійснила низку провокативних дій щодо акваторії Балтійського моря. 

Спочатку міноборони РФ опублікувало проєкт рішення про одноосібне відсунення морського кордону між Латвією та Фінляндією у Балтійському морі. Потім, російські прикордонники самовільно прибрали з естонських вод на річці Нарва буї, що маркують судноплавне русло, які обидві країни встановлювали щороку за взаємної згоди.

В інтервʼю Главреду головний редактор сайту BlackSeaNews, керівник моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко розповів, чому, на його думку, Росію не влаштовують кордони у Балтії, чи варто вважати дії РФ початком війни з НАТО, та як на це реагуватиме Альянс.

Проєкт рішення уряду Росії про одноосібне відсунення морського кордону у Балтійському морі був опублікований на порталі правових актів РФ, а згодом, у звʼязку зі швидкою реакцією як українських експертів, які його поширили в тому числі і для наших контактів за кордоном, так і уряду Фінляндії, президента Фінляндії та Литви, швидко зник. 

Однак цікавий сам факт того, що ці наміри Міноборони РФ просочилися в публічний простір.

Росіяни, як слід не подумали, тому і опублікували, та, як наслідок, швидко прибрали проєкт. Втім, це може бути й інформаційною операцією задля зондажу реакції, вважає Клименко.

Фінляндія нещодавно стала членом НАТО. У зв'язку з цим, Російська Федерація оголосила, що не може на це спокійно дивитись і планує вжити відповідних військових заходів. Зокрема, росіяни поновлюють там військовий округ. Адже Фінляндія була нейтральною, а стала країною з "ворожого блоку НАТО". Скоріше за все, у РФ розробляються плани посилення військової складової як на узбережжі, так і в морі. Ймовірно, росіяни почали певне військове планування і виявили, що та система територіального моря заважає їм проводити військово-морські заходи.

Згідно пояснювальної записки до документа Міноборони, яка потрапила в публічний простір, йшлося про те, що РФ хоче змінити статус морських вод у Фінській затоці. А це роблять гідрографічні служби згідно морських карт. Уявімо ситуацію – є морський берег, а в міжнародному морському праві є положення про 12 миль територіального моря країни. Щоб їх порахувати, беруть географічні точки в морі, від яких проводять лінії на картах, тобто відстань від координат до суходолу.

Росіяни пишуть, що "действующие географические координаты, установленные постановлением Совмина СССР от 1985 года не в полной мере соответствуют современной географической обстановке". Тобто росіяни аргументують свої дії тим, що кордони визначали за картами після Другої світової війни. Оскільки карти були дрібного масштабу, то десь могли не так порахувати. Таке дійсно буває, адже з 1985 року минуло близько 40 років, і за цей час на узбережжях морів відбуваються всілякі речі.

Усе це – дрібниці, для яких існує процедура вирішення.

Але, якщо якась країна хоче змінити щось, що стосується морських кордонів, то вона повинна все це пояснити в тексті, прокласти на карті і у порядку попередніх консультацій направити ці розʼяснення сусіднім країнам, яких це стосується. Саме таким є нормальний цивілізований порядок. У випадку з РФ, все зроблено "по-русски", з їхнім звичайним міжнародним хамством, бо їм так захотілося, - каже Андрій Клименко.

На щастя, всі сусідні західні країни та США розглядають це хамство під мікроскопом. Усі вже звикли до цього стилю російської зовнішньої політики, тому реакція була дуже швидкою як у президента Фінляндії, так і у членів уряду Фінляндії.

Справа в тому, що у Фінський затоці дуже багато островів. Частина цих островів історично належить Фінляндії, частина – російські. Між ними проходять фарватери для руху морських суден, тому реакція була відповідною. Тим більше, що в цей час дуже велика увага прикута до нафтового трафіку з портів Росії у Балтійському морі, який є більшим, ніж у Чорному морі – щомісяця там проходить 10-11 мільйонів тонн. Усі, в тому числі країни Балтії розуміють, що це – фінансування війни, утворення величезних ризиків для екології моря. Через це вже звучать голоси про обмеження, бо старі кораблі створюють екологічну загрозу. Мовляв, Балтійське море дуже маленьке, а прибережних країн багато.

Публікація документу РФ сприяла тому, що всі одразу ж згадали про окупацію українського півострова Крим, узбережжя Азовського моря, оскільки 15 років тривали переговори щодо встановлення морського кордону в Азовському морі, але так нічим і не завершилися. 

І, нарешті, у Фінляндії, де Росію дуже "полюбляють", почали згадувати про процеси, які відбувалися перед радянсько-фінською війною 1939-1940 років. Адже ця війна починалася з того самого, оскільки Сталін та Молотов запросили до себе представників Фінляндії і вимагали відсунути кордон від Ленінграду на кілька десятків кілометрів нібито побоюючись обстрілів в обмін на території в Карелії з лісами та болотами. Фінляндія тоді відмовилась, на що Радянський Союз сказав, що буде вирішувати цю проблему іншими засобами.

Таким чином, Росія навіть публікацією рішення зробила певну провокацію і спостерігала за реакцієюкраїн НАТО. Це перша гіпотеза, яка спадає на думку, адже всі розуміють характер дій Росії протягом останніх років та її імперського хамства. 

Але я не виключаю, що це могло бути звичайною дурістю міністерства оборони Російської Федерації, яке не подумало про міжнародну реакцію з боку сусідів. Загалом це позитивний процес – безумовно, ця інформація дуже швидко поширена, і це буде ще одним додатком до російсько-імперського досьє у багатьох країнах-союзниках, вважає Андрій Клименко.