Стратегія звільнення Криму: особливості реалізації, проблеми та перспективи. Частина 4

Степан ЯКИМ’ЯК – капітан 1 рангу у відставці, учасник російсько-української війни, кандидат військових наук, доцент, експерт Центру оборонних стратегій

Продовження. Із попередньою частиною можна ознайомитися тут.

Проблеми і перспективи у звільненні Криму

До основних проблем, що можуть несприятливо впливати на дії Сил оборони зі звільнення Криму, слід віднести:

• недостатні спроможності Сил оборони України у традиційних силах і засобах, необхідних для проведення повітряно-морських десантних операцій (ця проблема практично унеможливлює проведення операції зі звільнення Криму у традиційному форматі);
• недостатні темпи вивчення власного досвіду проведення сучасних операцій, перш за все роботизованих (із масштабним та об’єднаним застосуванням безпілотних авіаційних, морських безекіпажних та наземних роботизованих комплексів) та внесення відповідних змін у доктрини (стандарти) з ведення операцій та їх планування;
• несвоєчасне формування та поновлення запасів основних видів та зразків озброєння для проведення операції зі звільнення Криму внаслідок можливих зривів у темпах надання допомоги закордонними державами;
• суттєве збільшення оперативних пауз між виконанням попередніх та наступних завдань у ході операції зі звільнення Криму, у ході яких противник може відновити та наростити сили оборонии Криму;
• втрата переваги над противником у розвитку та запровадженні новітніх військових технологій та їх постійного удосконалення.

Перспективи

Ключовими елементами у досягненні успіху в наступних діях буде своєчасне вивчення досвіду та перевага над противником у впровадженні військово-технологічних інновацій. Зважаючи на зазначене, для забезпечення успіху оборони України, зокрема виконання завдань зі звільнення Криму, необхідно перманентно переглядати стан та успішність реалізації заходів, що здійснюються з питань забезпечення національної безпеки та оборони держави.

В основі успіху лежить своєчасне опрацювання і реалізація існуючих стратегій, доктрин, адаптивний перегляд уже прийнятих до реалізації стратегічних ситуативних, короткострокових, середньострокових і довгострокових рішень за наслідками їх поточної реалізації.

В частині, що стосується забезпечення технологічної переваги над противником, необхідно не тільки мати найсучасніші високотехнологічні військові засоби, але й підготовлений персонал та відповідні інструменти для планування новітніх операцій. Це у свою чергу вимагає проведення аналізу накопиченого досвіду ведення операцій СОУ, зокрема із застосуванням роботизованих систем, та наукового узагальнення й опрацювання нової теорії роботизованих операцій.

Роботизована операція зі звільнення Криму:
опрацювання теорії та практичних рекомендацій

Успішні дії Сил безпілотних систем упродовж 2025-2026 рр. надають значний матеріал для пошуку нових способів ведення сучасних оборонних і наступальних операцій, зокрема щодо примушення противника до відступу й залишення окупованих територій. Однак огляд останніх публікацій вітчизняних і закордонних фахівців за даною тематикою засвідчує про значну інертність у наукових пошуках та підходах до розуміння ролі роботизованих систем в амфібійних (десантних) операціях.

В сучасних дослідженнях закордонних і вітчизняних фахівців, нажаль, до цього часу простежуються стереотипи щодо морських операцій ХХ ст. та класичні підходи до теорії повітряно-морських десантних операцій (ПМДО), де головна роль відводиться різновидовим угрупованням військ і лише допоміжна роль – безлюдним (безпілотним, безекіпажним, роботизованим) системам.

Так, в огляді закордонної публікації¹, в якій наведено погляди фахівців морської піхоти США щодо глобальної ролі експедиційних сил і амфібійних операцій², автор зазначив про актуальність вивчення таких публікацій для українських фахівців та обмежився тезою про те, що “…десантні операції (насамперед у формі рейдів) залишатимуться важливим чинником бойових дій на півдні Україні”.

Допущене автором огляду спрощення підходів до розгляду десантних операцій (“насамперед у формі рейдів”) не сприяє узагальненому та системному підходу до досліджень цієї актуальної тематики у контексті звільнення Криму. Водночас, у нещодавній праці декількох науковців відомого навчального закладу та спеціалізованої наукової установи Міністерства оборони України зроблено спробу узагальнення щодо можливої ролі “безпілотних систем” у ПМДО для деокупації захоплених РФ територій³.

Автори статті, з одного боку, зазначають, що “…в досягненні цілей ПМДО головна роль належатиме безпілотним системам: БпЛА, опціонально пілотованим ЛА, наземним роботизованим комплексам, морським (водним) безекіпажним системам” та “Безпілотні системи мають стати вирішальним чинником успіху ПМДО для деокупації Криму”.

З іншого боку автори цієї статті суперечать собі, коли на наступних рядках, де зазначають про ПМДО як операцію “…із залученням сил безпілотних систем”. Тобто, це не роботизована операція із можливим частковим залученням особового складу до окремих завдань, а навпаки, класична десантна операція із широким залученням військ. Такі висновки авторів обумовлені окрім іншого й тим, що свої тези вони грунтують на застарілих джерелах, 1960-х – початку 2000-х років, а у списку літератури лише два джерела, опубліковані після лютого 2022 року, одне з яких публіцистичне.

Водночас важливо наголосити на тезі авторів зазначеної вище праці про те, що “…Проведення ПМДО згідно з новими поглядами на систему застосування сил оборони, викладеними в Тимчасовій доктрині застосування сил оборони 2025 р., не передбачається”.

Опираючись на поінформованість авторів цієї публікації, які працюють в системі структур Міноборони, можна зробити висновок про відставання керівництва ЗС України та колективів провідних військових навчальних закладів і наукових установ від динамічних темпів роботизації війни, зокрема, що стосується удосконалення стандартів підготовки і застосування сил.

Виникає запитання: на яких нових теоретичних засадах і аналізі якого саме досвіду війни здійснюється підготовка фахівців для СОУ в умовах триваючої війни та чи не відстанемо ми від ворога у впровадженні військових технологій?

На підставі проведеного аналізу вказаних вище публікацій, інших відомих джерел, досвіду застосування роботизованих комплексів СОУ у 2022-2026 роках для вирішення проблеми щодо звільнення окупованих територій в умовах недостатності особового складу бачиться доцільним опрацювання та запровадження теорії роботизованих операцій, у тому числі наступальних та амфібійних.

Новітні роботизовані наступальні та подібні інші операції повинні використовувати досвід створення кіллзон на ЛБЗ (до 25 км) і зон знищення логістики противника на оперативну глибину (до 200 км). Ефект наступу досягається застосуванням частини підрозділів СБС зі створенням “наступальної зони” на глибину до 250-300 км від ЛБЗ, в якій знищується оборонне (наступальне, контрнаступальне) угруповання військ противника.

Після цього навколо неї подібно до теперішніх кіллзон формується “смуга прикриття”, яка унеможливлює проникнення підрозділів противника та дозволяє зайняття зони власними силами, перш за все роботизованими підрозділами, а за потреби й підрозділами, укомплектованими особовим складом.

Для вирішення проблеми щодо масштабування спроможностей СБС із застосування надводних безекіпажних комплексів та розширення впливу на противника на морі пропонується масштабування підрозділів морських роботизованих комплексів (надводних, підводних, авіаційних, комбінованих) у складі СБС, опрацювання і реалізація відповідних концепцій оперативного застосування таких систем та оснащення ними СБС. Досвід успішних ударів СБС по противнику на морі підтверджує необхідність розвитку цієї складової СБС.

Перспективи звільнення Криму військовими методами визначаються технологічною перевагою України та необхідністю проведення роботизованої повітряно-наземно-морської операції.

Водночас перспективами розвитку спроможностей СОУ для виконання завдання щодо звільнення Криму повинні передбачатись заходи з розвитку ракетного та інших видів озброєння, широке впровадження ШІ в процеси планування операцій, забезпечення обміну даними та управління, виявлення та ураження сил противника.

В сучасних умовах для ураження противника в оперативній і стратегічній глибині, у тому числі на усю глибину території Криму, Україна продовжує створювати нові та удосконалювати існуючі засоби ураження, головним чином – БпЛА та ракетне озброєння. Так, у червні 2026 року Головнокомандувачем ЗС України було повідомлено про затвердження нової Концепції розвитку ракетних військ і артилерії Збройних Сил України до 2030 року⁴.

Згідно концепції передбачено розвиток ракетного озброєння, зокрема розробку та серійне виробництво нових українських балістичних і крилатих ракет, для здійснення необхідного вогневого впливу по об’єктах противника на оперативну та стратегічну глибину. У Концепції зазначено, що об’єднане використання безпілотних авіаційних комплексів та ракетної зброї “…дозволить створити збалансовану систему дальнього вогневого впливу та забезпечити ураження цілей на відстані до 2000 кілометрів”. Окрім безпілотних авіаційних комплексів також має забезпечуватися пріоритетний розвиток морських та наземних роботизованих систем (комплексів). 

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У триваючій війні РФ проти України Крим відіграє надзвичайно важливу роль, що обумовлено геополітичними, економічними військовими та іншими чинниками. Звільнення Криму Силами оборони України забезпечить зрив дій угруповань військ противника на півдні України та послаблення опору ворога на інших напрямках, створення сприятливих умов для переможного завершення війни.
2. Зміни у поглядах на можливість військового способу звільнення Криму відбувались в залежності від загальної ситуації у війні, зростання спроможностей або послаблення однієї чи іншої із сторін. Стійка і незмінна позиція ключових патріотичних сил України, зокрема й представників кримськотатарського народу, і відповідна позиція політичного керівництва держави забезпечили підтримання актуальності питання щодо звільнення Криму впродовж усіх періодів війни, включно й у 2026 році.
3. Розвиток безпекового середовища у Чорноморському регіоні у 2014-2026 роках засвідчив про недостатність зусиль з боку іноземних держав, їх союзів та альянсів щодо забезпечення міжнародної безпеки, стримування та припинення агресивних дій РФ у Чорному морі. Для відновлення достатнього рівня безпеки у регіоні необхідні успішні дії України зі звільнення Криму та забезпечення перемоги у війні, а також створення належних режимів безпеки у регіоні після завершення війни за активної підтримки країн регіону та провідних світових держав.
4. В теперішній час Сили оборони України, забезпечивши зростання кількості ударів по Криму впродовж другої половини 2025 – першої половини 2026 року, завершують знищення сил і засобів ППО противника у Криму та виконання завдання щодо ізоляції ворога у Криму. Кінцевий результат операцій зі звільнення Криму може бути досягнутий успішними діями Сил оборони України, у першу чергу роботизованими операціями, з виснаження противника, ізольованого в Криму, або подальшим знищенням його військ та виведенням їх залишків з Криму.

Основні рекомендації

1. Для забезпечення успіху операцій Сил оборони України, зокрема щодо звільнення Криму, є розвиток системи вивчення та впровадження досвіду війни з опрацюванням нової методології та широким використанням ШІ на усіх рівнях застосування сил і забезпечення обороноздатності держави.

2. В умовах переходу до роботизованих технологій ведення війни та використання Україною переваги у впровадженні інноваційних військових технологій виконання завдань зі звільнення Криму необхідно здійснювати за рахунок підготовки і ведення новітніх роботизованих повітряно-наземно-морських операцій. Для цього необхідно забезпечити оперативне опрацювання теорії таких операцій, масштабування застосовуваних різновидових і різнорідних роботизованих сил і засобів.

3. Для досягнення успіху роботизованих операцій необхідно забезпечити випереджувальне формування та поповнення запасів основних видів та зразків озброєння, особливо роботизованих, з урахуванням можливих зривів у темпах і обсягах їх подачі та протидії противника.

4. Під час планування та виконання завдань операції зі звільнення Криму забезпечити безперервність впливу на противника та переходу від попередніх до наступних завдань, не допускаючи оперативних пауз, у ході яких противник може відновити та наростити власні спроможності.

5. Для забезпечення перманентної переваги над противником у впровадженні новітніх військових технологій пришвидшити комплексне формування екосистем створення, оснащення, обслуговування та удосконалення роботизованих систем (безпілотних авіаційних, морських безекіпажних та наземних роботизованих комплексів), опрацювання доктрин, підготовки і використання персоналу.

* * *

¹ Palamarchuk M. (2023). Marine Landing Operations – a Global View of the Force Projection Tool. https://doi.org/10.53679/2616-9460.2.2023.06
² On Contested Shores: The Evolving Role of Amphibious Operations in the History of Warfare (2024). Edited by Timothy Heck, B.A. Friedman, and Walker D. Mills. Vol. 2. Quantico, Virginia: Marine Corps University Press, 2024. 382 p.
³ Волотівський П.Б., Глущенко П.А., Жевтюк О.А. та ін. (2026). Повітряно-морська десантна операція. Історичні приклади підготовки і ведення. Місце безпілотних авіаційних систем у сучасних умовах її проведення. https://doi.org/10.33099/2618-1614-2026-32-1-19-29
⁴ Головнокомандувач ЗС України: затверджено Концепцію розвитку ракетних військ і артилерії Збройних Сил України (09.06.2026). t.me/osirskiy/1651