Росія модернізує виробництво ракет-носіїв «Ангара» за допомогою обладнання з Китаю, Тайваню та Японії / Розслідування

Росія масштабно модернізує виробництво ракет-носіїв сімейства «Ангара», які використовуються виключно в інтересах Міністерства оборони РФ, спираючись на імпорт високотехнологічного обладнання з Китаю. 

Частина цього устаткування продається під брендами, пов'язаними з Тайванем і Японією, а деякі виробники одночасно працюють на ринках Європи та США.

Про це йдеться в розслідуванні Dallas Analytics, заснованому на внутрішніх документах Державного науково-виробничого космічного центру ім. Хрунічева — головного виробника ракет-носіїв «Ангара», пише ZN.ua.

Автори розслідування наголошують, що ракета-носій «Ангара-1.2» від моменту першого запуску у 2014 році жодного разу не використовувалася для цивільних або комерційних місій. Її єдиним замовником є Міністерство оборони Росії.

За відкритими даними, ракети цього сімейства виводять на орбіту військові супутники серії «Космос», зокрема апарати зв'язку «Родник» («Стріла-3М»). Останній запуск у квітні 2026 року також здійснювався в інтересах Космічних військ РФ.

У розслідуванні зазначається, що дедалі активніша мілітаризація космосу потребує більшої кількості військових супутників, а отже — і більшого виробництва ракет-носіїв.

Згідно з внутрішніми документами Центру Хрунічева, зараз підприємство виробляє лише одну легку ракету «Ангара-1.2» на рік.

Після запуску нового виробничого комплексу в Омську планується перейти до схеми «4+4»:

• чотири ракети «Ангара-1.2» щороку;
• чотири важкі ракети «Ангара-А5/А5М» щороку.

Проєкт передбачає багатомільярдні державні інвестиції. Якщо у лютому перший етап оцінювався у 15 млрд рублів, то вже у травні його вартість зросла до 17,5 млрд рублів (понад 220 млн доларів). При цьому самі документи визнають, що нинішнє виробництво є збитковим і без державного фінансування проєкт не окупиться.

Повілрмляжться, що документи, які мають у розпорядженні аналітики, свідчать, що омський майданчик фактично перебудовують заново.

План передбачає:

• реконструкцію п'яти виробничих ліній;
• будівництво ще п'яти нових;
• спорудження локомотивного депо для внутрішньої логістики;
• збільшення енергоспоживання приблизно на 100 мегават.

Для нового виробництва планують закупити 541 одиницю обладнання загальною вартістю 3,62 млрд рублів (понад 46 млн доларів).

У документах також зазначено, що більшість наявного обладнання зношена приблизно на 90%, а деякі виробничі лінії працюють понад пів століття, що вже негативно впливає на якість ракет.

Китай забезпечує критично важливі технології

Формально більшість обладнання у списках закупівель має російське походження — 477 із 541 позиції.

Однак автори розслідування зазначають, що така статистика вводить в оману.

Якщо оцінювати не кількість одиниць техніки, а її технологічну важливість, то майже третину технологічного ядра нового виробництва (28,2%) забезпечують саме китайські виробники.

У деяких цехах залежність ще більша. Наприклад, у металообробному виробництві китайські постачальники мають забезпечити майже 47% критично важливого обладнання.

«Російські виробники забезпечують кількість. Китайські постачальники забезпечують технологічні можливості», — підсумовують автори.

Частина виробників працює одночасно із Заходом

Найбільшим китайським постачальником має стати Anyang Forging Press Machinery Industry (Anyang FPM), яка поставить вісім важких ковальсько-пресових машин.

Цікаво, що сама компанія відкрито заявляє про постачання своєї продукції до США, Німеччини, Японії та ще понад 80 країн світу, а її сайт має окрему російськомовну версію.

Автори називають це парадоксом: виробники, які заробляють на ринках країн, що підтримують Україну, одночасно беруть участь у модернізації російського військово-промислового комплексу.

Окрему увагу розслідувачі приділяють походженню деяких брендів.

Зокрема, два токарні центри з ЧПК планують закупити під брендом VERIA SEIKI, однак у відкритому доступі майже немає інформації про цього виробника.

Інший бренд має назву DYNO SEIKI. У Росії його верстати продаються як продукція «надійних тайванських виробників», а моделі, зазначені у внутрішніх документах Центру Хрунічева, збігаються з машинами, які продаються під відомими тайванськими брендами AWEA та YAMA SEIKI. Це викликає запитання щодо реального походження обладнання та можливих схем ребрендингу.

Також у документах як «китайське» обладнання зазначені верстати Sodick, хоча Sodick є одним із найвідоміших японських виробників електроерозійних верстатів (EDM). Компанія має заводи в Китаї, але продовжує активно продавати це обладнання на європейському ринку.

Західні санкції не працюють як треба

Автори розслідування наголошують, що після повномасштабного вторгнення Росії країни Заходу суттєво обмежили експорт важкого промислового обладнання до РФ.

Водночас китайські виробники, на відміну від європейських чи американських компаній, майже не демонструють готовності ретельно перевіряти кінцевих користувачів своєї продукції.

Докладно з переліком російських підприємств під санкціями можна ознайомитись у Базі даних юридичних осіб, щодо яких запроваджено санкції України, ЄС, Канади, Великобританії та США у зв'язку з російською агресією проти України.