Невже Туреччина обговорюватиме з США продаж С-400 до РФ щоб отримати F-35, та навіщо це, якщо є KAAN

Попри наявність власної програми винищувача п'ятого покоління KAAN Туреччина не відмовляється від ідеї повернути до американського F-35, що може призвести до продажу російських С-400, з яких все і почалося.

Як повідомляє Війсковий портал «DEFENSE EXPRESS»
Туреччина та США планують провести переговори щодо дозволу на придбання 40 винищувачів F-35 та ще 40 F-16. І це насправді цікаве питання, бо існує ймовірність обговорення на ній потенціального продажу С-400 до РФ, що напряму впливає на безпеку України.

Так, нагадаємо, що турків виключили з програми американського винищувача п’ятого покоління у 2019 році. Причиною послужило те, що вони придбали російські зенітно-ракетні комплекси С-400 у 2017 році

ЗРК С-400. Ілюстративне фото з відкритих джерел

Офіційним поясненням стала небезпека експлуатації літаків поряд з системами з РФ, що могло б надати живі експлуатаційні дані про F-35 та те, як його бачать системи ППО. Це практично безцінна інформація, що була б корисна для ворогів США.

Після того Туреччина почала сильніше вкладатися в уже активну програму з розробки власного винищувача п’ятого покоління KAAN. І для такого проєкту все просувається досить швидко з першим польотом у лютому 2024 року та наявністю експортних замовлень, як от для Індонезії.

Турецький винищувач п'ятого покоління KAAN. Ілюстративне фото з відкритих джерел

Водночас перші 20 бортів будуть поставлені у 2028-2030 роках, які будуть оснащені старими двигунами до літаків четвертого покоління, поки місцева промисловість зможе створити власний для п’ятого. Тобто строки та повноцінні можливості все ж потребують суттєвого очікування.

Отже, турки, попри заяви, що KAAN краще, все ж не відмовлялися від потенційного повернення до програми F-35, а також навіть придбати додаткові F-16 у найсучаснішій модифікації. Водночас С-400 та додаткові політичні питання так і не дали угоді відбутися поки що.

Винищувач F-35. Фото: US DoW

Задля закриття потреби у винищувачах Туреччина звернулася за Eurofighter Typhoon, але у 2022 році Німеччина заблокувала продаж, теж з політичних причин. І так довелося чекати аж до липня 2025 року, коли дозвіл все ж було надано. Та жодного твердого контракту поки нема, можливо тому, що не виходить отримати погодити з Францією закупівлі ракет "повітря-повітря" великої дальності Meteor.

На фоні цього всього спроби повторного приєднання до F-35 дійсно виглядають дивними, але з іншого боку все ж мають сенс. Очевидно, що турки розраховують на якийсь ступінь локалізації по типу інших учасників, що підвищить можливості місцевої промисловості.

Винищувач Eurofighter Typhoon. Фото: Royal Air Force

Також, як вже згадувалося, KAAN з повноцінними можливостями літака п’ятого покоління буде лише у 2030-х роках з невеликими темпами постачання, на нарощування яких потрібен буде час. Тож щоб закрити цю нішу логічно звернутися до наймасовішої у світі альтернативи.

Плюс, буде можливість освоїтися з технікою такого класу та уніфікацією її з рештою НАТО. Але тут згадаємо, що більшість нових контрактів на F-35 теж ставлять дату початку передачі на початок 2030-х, тож в будь-якому випадку доведеться добре почекати, хоча може туркам вийде отримати "пріоритетніше" місце.

Турецький винищувач п'ятого покоління KAAN. Ілюстративне фото з відкритих джерел

Повернення до закупівлі американських винищувачів підозріло супроводжується чутками про бажання росіян викупити у Туреччини назад свої С-400. Так можна було б розв'язати головну проблему, але невідомо, як на це відреагує Білий Дім. Досить реально, що під час найближчих перемовин це і обговорюватимуть.

Для України це недобрий знак, бо РФ або отримає посилення власних підрозділів ППО під час війни, або зможе виконати зобов’язання на два дивізіони перед Індією, що має шанси привести до додаткових замовлень. Жоден з цих сценаріїв не виглядає хорошим.

ЗРК С-400. Ілюстративне фото з відкритих джерел

Звісно, це поки спекуляції та існує ймовірність інших варіантів, які ми не бачимо, тож не можемо передбачити. Наразі все залежить від майбутніх переговорів та бажань сторін, що мають кожна свої інтереси.