Прем’єр Вірменії відмовився від вимог Карабаського руху

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян виступив із заявою із нагоди 35-ї річниці ухвалення Декларації про незалежність Вірменії, передає місцева служба Радіо Свобода.

За словами Пашиняна, документ, який містить претензії Вірменії на територію Нагірного Карабаху, був заснований на моделі патріотизму, впровадженій радянською владою. Прем’єр Вірменії заявив, що реальної незалежності Вірменія досягла лише зараз, після досягнення мирних домовленостей із Азербайджаном та відмови від претензій на Карабах.

Декларацію про незалежність Вірменії ухвалила Верховна рада Вірменської РСР 23 серпня 1990 року. Документ передбачав перейменування цієї республіки, що входила до складу СРСР, в Республіку Вірменію та її проголошення як незалежної держави та суб’єкту міжнародного права. При цьому в тексті не йдеться про вихід Вірменії з СРСР – республіка залишила Союз у зв’язку з його розпадом у грудні 1991 року.

Москва звинуватила Вашингтон у спробі захопити процес примирення між Баку і Єреваном та відсунути на другий план регіональні держави. На колажі: лідери Вірменії, США та Азербайджану
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Що Вірменія та Азербайджан отримають від переговорів під егідою Трампа?

У декларації також йдеться про «возз’єднання Вірменської РСР та Нагірного Карабаху», хоча Карабах прямо і не проголошується вірменським.

Як заявив Пашинян, положення декларації «висловлювали колективні настрої політичної та інтелектуальної еліти у Вірменії за часів її ухвалення». Ці настрої, своєю чергою, були засновані на «моделі патріотизму, який для нас, вірменів, сформував Радянський Союз». На думку Пашиняна, цей патріотизм був спрямований назовні, а не на саму територію Вірменії, і його наслідком стали і претензії на територію Нагірного Карабаху (за радянських часів – автономної області, що входила до складу Азербайджанської РСР, з переважно вірменським населенням).

Так званий Карабаський рух, діяльність якого призвела в 1988 до вимоги передати Нагірний Карабах Вірменії, після чого в регіоні почався кривавий конфлікт. На думку Пашиняна, це відображало властиву вірменському суспільству «соціопсихологію», нав’язану радянською владою.