РФ ставить на озброєння нові ракети "повітря-повітря" з ядерними бойовими частинами - розвідка США

МиГ-31 зі старими Р-33

Такі ракети з ядерними бойовими частинами для винищувачів створювались ще за часи СРСР, зокрема Р-33, але попри те, що вважаються архаізмом, у РФ створюють нові

Як повідомляє Війсковий портал «DEFENSE EXPRESS»
Розвідувальне управління міноборони США (Defense Intelligence Agency, DIA) в публічному звіті "2025 Worldwide Threat Assessment" серед нових загроз з боку РФ вказало доволі незвичне розширення російського ядерного арсеналу завдяки ракетам "повітря-повітря" з ядерною бойовою частиною.

Одразу зазначимо, що наявність таких ракет у РФ не є новиною. Зокрема ще з радянських часів стоїть на озброєнні далекобійна Р-33 із "ядерним" спорядженням, якою рашисти публічно погримали літом минулого року, підтвердивши її існування.

Підвіска під МиГ-31БМ ракет Р-33 із ядерним спорядженням, літо 2024 року

Але Р-33 лише під МиГ-31 стара ракета, яка була розроблена у 70-х роках, а на озброєння була прийнята у 1981 році. Станом на зараз її характеристики вже відстали від реалій повітряного бою проти сучасного противника. Бо дальність її пуску складає 120 км для базової версії з напівактивним радіолокаційним наведенням. А у версії Р-33С з активною радіолокаційною ГСН, яку наче розробили у 1990 році - 160 км, але під питанням чи дійсно вони вироблялись.

Щодо потужності її бойової частини у ядерному виконанні публічних даних немає, але вага звичайної конвенційної бойової частини у неї - 55 кг. У такій вазі зазвичай виконуються малопотужні ядерні заряди до 5 кт.

Водночас, якщо мова йде про те, що РФ почала розвивати напрям "ядерних" ракет "повітря-повітря", то основним кандидатом є Р-37, також відому під назвою РВВ-БД. Її також почали розробляти у СРСР, але змогли доробити лише у 2010-х роках, прийнявши на озброєння у 2014 році. Щодо її дальності, то зазначається 200 або 300 км для Р-37М. Обидві версії мають активну радіолокаційну головку самонаведення. Вага бойової частини на рівні 60 кг, що також дозволяє розмістити ядерний заряд.

Р-37
Р-37 інтегрована до МиГ-31 та Су-35 і на постійній основі використовується російськими винищувачами проти літаків Повітряних сил ЗСУ ще з 2022 року. При цьому реальна бойова дальність цієї ракети українськими пілотами оцінюється значно менше ніж у російських деклараціях.

А ще одним кандидатом на роль ядерної ракети "повітря-повітря" є КС-172 на 400 км на базі ракети до С-300В - 9М83. Її дальність пуску нібито має становити до 400 км, при вазі бойової частини у 50 кг. Особливістю цієї двоступеневої ракети є доволі потужна активна радіолокаційна головка самонаведення, яка, за деклараціями, має захоплювати ціль вже на дальності 80-100 км. Носіями цієї ракети мають бути Су-35 та Су-57.

КС-172
Водночас сенс застосування ракет "повітря-повітря" об'єктивно вбачається доволі сумнівним. Зрештою ще за часи Холодної війни використання таких ядерних ракет планувалось проти груп стратегічних бомбардувальників. І не лише у СРСР, а й у США, які мали, зокрема, зенітні ракети Bomarc з дальністю знищення цілей до 800 км. Й завдяки ядерному заряду вирішувалось питання точності, а також можливості ураження всієї групи літаків одним "пострілом".

Але зараз існують всі можливості для координованої повітряної атаки не лише у тісному строю. Водночас, якщо РФ витрачає ресурси на ці засоби, то вочевидь в них є розуміння доцільності такого витрачання ресурсів.