Агресивна політика Кремля щодо Північного морського шляху: чи існує антидот?

Богдан Устименко,
директор Інституту національної безпеки (Україна), доктор філософії

Формування морської політики має особливе значення для Володимира Путіна. У 2001 році, на наступний рік після свого обрання Президентом Росії, Володимир Путін затвердив першу Морську доктрину РФ. У 2015 році, після окупації Криму та одночасного захоплення близько ¾ всієї площі українських морських просторів в Азово-Чорноморському басейні у 2014 році, була затверджена друга Морська доктрина. Третя, чинна Морська доктрина, була затверджена в рік початку повномасштабного вторгнення до України. 

З метою посилення свого впливу на морський сектор держави, російський президент створив 13 серпня 2024 року Морську колегію РФ, яка відповідає, зокрема, за зміцнення оборони та безпеки Росії у Світовому океані та розвиток Північного морського шляху. Очолив Морську колегію один з найближчих друзів В.Путіна, багаторічний соратник, колишній директор ФСБ та Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев. Таке важливе призначення може свідчити про те, що Путін дуже серйозно готується до ведення гібридної війни проти НАТО у морському домені, яка буде включати також акти підводних диверсій не тільки у Балтійському морі, а й у Північному і Середземному морях та інших районах Світового океану, де розташовані об’єкти критичної підводної інфраструктури держав-членів НАТО.

Чинна Морська доктрина РФ відображає погляди В.Путіна, зокрема, на основні міжнародні процеси та неприховане бажання домінувати в Арктичному регіоні, перш за все, шляхом фактичної «приватизації» Північного морського шляху* (ПМШ). Росія вважає ПМШ своєю «національною транспортною комунікацією» та має чіткий намір «контролювати військово-морську діяльність іноземних держав» в акваторії. Крім цього, в ПМШ введений дозвільний порядок плавання. Жодне судно не може увійти у ПМШ без дозволу Державної корпорації з атомної енергії «Росатом» (Росатом) або уповноваженої Росатомом організації. 

Важливо зазначити, що ПМШ – це не тонка лінія на карті чи вузький морський коридор. Це величезна морська акваторія, яка складається з 28 районів, кордони якої виходять далеко за межі територіального моря РФ.

Водночас, у російських документах стратегічного планування зазначено, що Росія буде захищати свої інтереси, зокрема, за рахунок зміцнення бойового потенціалу сил (військ) Північного та Тихоокеанського флотів, органів федеральної служби безпеки, а також сил та засобів Росгвардії.

Введення дозвільного режиму плавання в ПМШ незаконно обмежує свободу судноплавства, прямо порушує міжнародне право, зокрема Конвенцію ООН з морського права 1982 року (ЮНКЛОС), та з високою вірогідністю призведе до збройного конфлікту між Росією та НАТО у майбутньому.

Крім цього, ціла низка російських експертів та вчених вважають, що не дивлячись на те, що Російська Федерація ратифікувала ЮНКЛОС у 1997 році, дія цієї Конвенції не розповсюджується на російський «арктичний сектор», а Росія має «особливі, переважні права» в Арктичному регіоні та, відповідно, на ПМШ. Наприклад, професори І.Зенкін та С.Гурєєв у популярному російському навчальному посібнику «Міжнародне морське право» пишуть про те, що шельф «російського арктичного сектору» належить виключно РФ. При цьому, верхньою точкою цього «сектору» є Північний полюс, боковими точками – крайня західна та крайня східна точки російського кордону вздовж Арктичного океану. Важливо додати, що «сектор», який так бажає отримати Росія, охоплює близько половини всієї площі Арктичного океану!

Відомі російські вчені також вважають, що Росія в рамках своєї юрисдикції може організовувати польоти повітряних цивільних суден над ПМШ (а фактично встановити дозвільний режим польотів у повітряному просторі над ПМШ), а також мати виключні права з розвідки та розробки корисних копалин в «російському арктичному секторі».

Таким чином існує ризик, що Росія може незаконно захопити близько 6,8 мільйонів квадратних кілометрів дна Арктичного океану, так званий «російський сектор», а також повітряний простір над ПМШ, використовуючи власне законодавство як інструмент легалізації. Ба більше, негативний прецедент вже створений – на очах всього світу Росія протиправно привласнила величезну акваторію ПМШ.

Особливу загрозу для глобальної безпеки може становити російсько-китайська співпраця у використанні ПМШ. Загальновідомо, що обидні держави прагнуть зміцнити реалізацію спільних проектів у сфері розвитку прибережної/портової інфраструктури ПМШ та видобутку корисних копалин в Арктичному регіоні. Існує пряма взаємозалежність між цими державами: Китаю критично важливі колосальні ресурси Арктики, зокрема газ, а також судноплавство в акваторії ПМШ у недалекому майбутньому, а Росії, у свою чергу, життєво необхідні китайські інвестиції та технології. Водночас, якщо Китай, використовуючи Росію як трамплін, досягне домінування в Арктиці, то це може призвести до світового домінування Китаю, враховуючи надзвичайно потужний ресурсний та логістичний потенціал згаданого регіону.

Крім цього, Росія та Китай можуть у майбутньому використовувати ПМШ та його порти для проведення військово-морських та/або диверсійних (підводних) операцій. Кліматичні зміни також можуть загрожувати появою нових російських та/або китайських військових обʼєктів на островах Арктичного басейну, зокрема архіпелазі Земля Франца-Йосифа, та розгортанням у майбутньому китайських стратегічних та багатоцільових ядерних підводних човнів як елементу контролю акваторії.

Слід мати на увазі, що у випадку розвитку негативного сценарію в Арктиці, Китай разом з Росією або самостійно зможе спробувати окупувати Нунавут – слабко захищену територію Канади. Загальновідомо, що природні багатства арктичного Нунавуту вже не один рік приваблюють КНР.

Окрім очевидної рекомендації щодо необхідності радикального зміцнення бойового потенціалу НАТО, зокрема в Арктичному регіоні, вбачається за доцільне зазначити наступне:

1. Як продемонструвала історія, зокрема розпад Радянського Союзу, глибока економічна криза 90-х у вже незалежній Російській Федерації, а також подальше економічне зростання, пов’язане із підвищенням з кінця 90-х на світовому ринку цін на російські нафту, нафтопродукти та природний газ, Росія вчиняє масштабні акти агресії тоді, коли має для цього відповідні бюджети (напад на Грузію у 2008 році, окупація Криму та близько 100 тис. квадратних кілометрів українських морських просторів у 2014 році, інтервенція Росії в Сирію у 2015 році, повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році).
Отже, необхідно максимально обмежити шляхом санкційного тиску імпорт російських нафти, нафтопродуктів та природного газу. Реалізація цієї санкційної політики також зупинить розвиток небезпечних російсько-китайських проектів в Арктиці, призведе до деградації збройних сил держав-агресорки, та, відповідно, забезпечить міжнародний мир та безпеку в Арктичному регіоні.

2. Відповідно до Статуту ООН Генеральна Асамблея може запитувати від Міжнародного Суду консультативний висновок щодо будь-якого юридичного питання.
Слід вивчити питання про ініціювання звернення Генеральної Асамблеї до Міжнародного Суду з метою отримання консультативного висновку, який буде, зокрема, містити відповідь на питання щодо правового режиму Арктичного океану та режиму судноплавства в ньому. Не дивлячись на те, що консультативний висновок Міжнародного Суду не має обов’язкової сили, такий документ буде мати важливе значення під час прийняття політичних рішень та можливої підготовки і обговорення проекту міжнародного договору про правовий режим Арктичного океану.

3. З метою підтримання міжнародного миру та безпеки в Арктичному регіоні, вбачається за доцільне розглянути питання про укладення всіма арктичними державами та іншими суб’єктами міжнародного права Конвенції про правовий режим Арктичного океану, фундаментом якого будуть Статут ООН та ЮНКЛОС.

4. З метою недопущення домінування в Арктичному регіоні недемократичних держав, зміцнення безпеки Нунавуту та сусідньої Ґренландії, а також захисту від потенційних актів агресії, вбачається за доцільне розглянути питання про укладення спеціальних безпекових угод із США, які будуть відповідати приписам міжнародного права.

* * *

*Північний морський шлях (СМП – рос.) — судноплавний шлях протяжністю близько 5600 кілометрів. Найкоротший судноплавний шлях між західною частиною Євразії та Азійсько-Тихоокеанським регіоном, в тому числі між європейською частиною Росії та Далеким Сходом.