Речові докази з "особливим статусом": Чому повернення кораблів виглядає як репетиція "повернення" Донбасу

18:30 18.11.2019

Українські кораблі повертаються додому. За рік після інциденту, практично до того самого місця, де були незаконно захоплені, і в супроводі російського військового ескорту.

Особиста зброя українських моряків, а також рації і суднові документи залишаться на Росії.

Все це фігуруватиме в якості "речових доказів" у кримінальній справі, порушеній Росією після інциденту, повідомляє Depo.

З легальним статусом повернутих кораблів все теж не зовсім просто. За чутками з "офіційних" російських ЗМІ, ФСБ Росії "виключила українські кораблі зі списку речових доказів у справі затриманих у Керченській протоці моряків до його розгляду в російському суді". Хоча не так давно в інформпросторі циркулювали чутки і про те, що кораблі можуть бути передані ще зі статусом речових доказів — на "відповідальне зберігання" українською стороною.

Разом з тим, про жодні тілорухи української сторони стосовно бодай вимог компенсації за незаконне затримання українських моряків та кораблів - окрім позову в Арбітражний трибунал Міжнародного суду ООН - наразі не йдеться. Відпустили — от і славно.

Якщо, наприклад, український громадянин захопить поліцейський екіпаж разом із автомобілем, за півроку випустить поліцейських, і іще за півроку — залишить десь в лісопосадці й машину, його шукатиме половина МВС. А якщо аналогічні по суті дії вчинить російський президент, це сприймається як демонстрація доброї волі, а не грубе правопорушення, що вимагає розслідування і судового вироку.

Хоча ні, неправда — ДБР (за чутками з подачі Портнова) почало справу стосовно проходу кораблів через Керченську протоку. Проти української сторони конфлікту. Реагуючи на активний інтерес громадськості бюро, звичайно, повідомило, що моряки в цій справі — лише свідки ймовірного "злочину" керівництва держави, яке, бачте, проявило агресивність і відправило кораблі в "рейд" по українських територіальних водах. Втім ,у нашій правоохоронній системі змінити статус свідка на підозрюваного, загалом, нескладно.

І все це відбувається напередодні саміту "нормандської четвірки", в ході якого будуть обговорюватися умови завершення конфлікту на Донбасі.

У цьому контексті повернення вкрадених кораблів — без вибачень і компенсацій з боку Росії (на які ніхто, звичайно, особливо й не розраховував), і без жодних претензій з боку України (що демонструє якщо й не де-юре, то принаймні де-факто відсутність заперечень стосовно російських агресивних дій), та ще й із "особливим статусом речових доказів у справі про порушення російського кордону" виглядає своєрідною репетицією ймовірних подій на Донбасі.

Стосовно яких, наприклад, керівник МЗС Вадим Пристайко може говорити довго і старанно — як то він зробив, наприклад, у останньому інтерв'ю для РБК — але при тому не позначити жодної реальної "червоної лінії", перейти через яку категорично не погодиться українська сторона.

Вибори на Донбасі, після яких ми, можливо, знову станемо майже що "єдиною країною", відбудуться чи то до, чи після передачі контролю за українсько-російським кордоном. У них можливо братимуть участь біженці, що покинули регіон — а може й ні. Україна, звичайно, вимагала розпуску "Л-ДНР", і Росія та "республіки" від нього категорично відмовилися — але подальша доля цього питання буде вирішена в ході переговорів, тому боятися нічого.

В контексті такої чудової позиції українського зовнішньополітичного відомства виникає закономірне питання. Чи не відбудеться і "повернення" Донбасу так само, як відбулося повернення українських кораблів.

Себто, після акту російської міжнародної агресії Київ отримує абсолютно номінальний суверенітет над Донбасом в обмін на написаний в Москві (пардон, "узгоджений з ОРДЛО", як елегантно висловився Пристайко) закон про "особливий статус", повну матеріальну відповідальність за зруйновану інфраструктуру регіону, і міжнародно закріплену обіцянку нічого не міняти в такому стані справ. Себто, Донбас нам також, здається, збираються передати для "відповідального зберігання". За умови нашої щирої згоди і глибокої вдячності.

Ще на цю тему