«Поки діють двосторонні договори з державою-агресором, розмови про деокупацію — це риторика, а не практика», — експерт

13:41 26.02.2019

Після анексії Криму міжнародне співтовариство підтримало Україну і запровадило економічні санкції проти Росії. Ці заходи діють досі, завдаючи російській економіці збитків, однак вони не є такими, які б змусили Кремль змінити свою поведінку.

Експерти неодноразово підкреслювали, що повернути Крим, поки існує нинішня Росія, буде дуже складно, однак світ і Україна мають робити все, щоб ця окупація для агресора була дуже дорогою.

Борис БАБIН, науковий радник адвокатського об’єднання Barristers, екс-представник Президента України в АР Крим на сторінці видання День висловив своє бачення у вирішенні проблеми:

— Юридичні заходи реагування на агресію та окупацію безумовно важливі. Але звісно вони не є вирішальними. Адже все вирішує економіка, військова сфера, зовнішня та внутрішня політика. Юридичні заходи дуже важливі, але часто вони є похідними. Тому особисто я б сконцентрував увагу щодо деокупації Криму на економічний, військовий, безпековий та управлінській складовій. Якщо ж взяти суто юридичні питання, то ми маємо за ці роки і здобутки, яких не так багато, і великі прорахунки, які б я назвав проваллям. Важливо, що на міжнародно-правовому рівні ми вжили всі заходи, які в нашій ситуації могли вжити. Важливим також є те, що на рівні міжнародних організацій схвалена значна кількість резолюцій на підтримку України. В першу чергу це резолюція Генеральної асамблеї ООН, низка актів Європейського парламенту, Парламентської асамблеї ради Європи та ОБСЄ. Це те, що ми можемо поставити собі на міжнародному фронті в плюс.

Але є питання, які й досі «підвішені». Наприклад, ми не знаємо чим завершиться розгляд скарг України в Міжнародному кримінальному суді, бо там ще не розпочато провадження. Ми не знаємо як завершиться провадження у Трибуналі з морського права щодо подій в акваторії Азовського та Чорного морів. Можна сподіватися, що в Європейському суді рішення будуть на користь України, але виникає питання коли це буде. У мене є обережний оптимізм щодо Міжнародного суду ООН, скоріше всього воно буде на користь Україні. Ми також маємо значну кількість індивідуальних заяв в міжнародні інстанції. Але попри ці успіхи у нас є велика кількість проблем національно-правового характеру. Вони часто заважають нам іти далі.

Наприклад, у нас досі існує проблема із двосторонніми договорами із державою агресором. Поки ці угоди діють, розмови про деокупацію — це риторика, а не практика. На жаль, також у нас є сфери, де немає чіткої правової політики попри п’ять років окупації. Перше — це санкції. На національному рівні у нас немає механізмів їх застосування. Питання заручників та ведення відповідних переговорних процесів. На сьогодні ці питання вирішуються не системно, доволі хаотично. Ще одна проблема — це відсутність кримінально-правової політики щодо колаборантів. Окрема проблема — це питання загалом діяльності правоохоронних органів щодо Криму, адже досі вони не сконцентровані в Херсоні. Є проблема надання кримчанам судових та адміністративних послуг. Крім того, має бути схвалений закон про корінні народи.

Ще на цю тему