Росіяни суттєво наростили обсяги імпорту та виробництва ключового компонента для порохів

Росія суттєво наростила обсяги імпорту та власного виробництва нітроцелюлози — ключового компонента для виготовлення порохів.

Про це пише «Дике Поле» з посиланням на звіт Jamestown Foundation, повідомило видання Мілітарний.

Якщо у 2019 році імпорт становив 1400 тонн, то вже у 2023 році зріс більш ніж удвічі — до 3000 тонн.

Водночас зросло й внутрішнє виробництво: у період 2016–2021 років росіяни виготовляли в середньому 6,5 тисячі тонн на рік, а у 2023 році — вже 11,58 тисячі тонн.

У сукупності це дало 14,6 тисячі тонн нітроцелюлози, з яких можна отримати до 7,3 тисячі тонн піроксилінового пороху. Для порівняння, у 2014 році обсяги такого виробництва в РФ становили лише 1,4 тисячі тонн.

Значне зростання спостерігається й за іншими ключовими компонентами. Зокрема, у 2021–2024 роках обсяги виробництва толуолу зросли з 273 тисяч до 387,9 тисяч тонн.

Лише у 2024 році до 51 тисячі тонн цього обсягу було спрямовано безпосередньо на потреби військово-промислового комплексу. Аналогічна ситуація й з азотною кислотою: з 72,6 тисяч тонн у 2021 році до 105,3 тисяч тонн у 2024 році.

Основними виробниками цієї сировини виступають підприємства «Азот Уралхим» та «Азот Еврохим», які у 2024 році отримали повний обсяг виробленої азотної кислоти — 105,3 тисячі тонн, тоді як у 2021-му ця цифра становила лише 19 тисяч тонн.

Паралельно з цим зростає і людський ресурс. Чисельність персоналу на ключових підприємствах оборонної хімії — таких як «Алексинский химический завод», «Анозит», «Алтай», «Каменский завод», «Казанский пороховой завод», «Пермский пороховой завод», «Самарский завод «Коммунар», «Соликамский завод «Урал», «Завод имени Свердлова» та «Тамбовский пороховой завод» — зросла з 23,6 тисячі осіб у 2021 році до 27,7 тисячі у 2024-му, що становить приріст на 17%.

Одночасно з цим, завдяки модернізації виробничих потужностей, загальна ефективність виробництва зросла на 70%.

Ці показники свідчать про цілеспрямоване розгортання промислового потенціалу РФ для забезпечення збройних сил великою кількістю боєприпасів та продовження війни на виснаження.

При цьому російські виробники вибухівки обходять санкції через компанії-виробники добрив.