Süddeutsche Zeitung: Через російську агресію в Керченській протоці транспортні шляхи в Азовському морі поступово помирають

Коли Олександр Олійник вчергове чує від російських чиновників, що нібито з проходом кораблів у Азовському морі немає проблем, директор порту Маріуполя йде дивитися, скільки суден насправді прибуло.

Зима досить м’яка цього року, тож море не замерзло. Тож рух кораблів з Чорного в Азовське море, де розташований порт Маріуполя, був би інтенсивним, якби не Росія і її берегова охорона, яка постійно блокує прохід через Керченську протоку.

Танкерам доводиться стояти по кілька днів, пише Süddeutsche Zeitung, цитує УНІАН.

Ліберійське судно «Адамар» вийшло з українського порту в січні з 13,5 тисячами тон пшениці для Англії. Але йому довелося простояти 33 години, перш ніж росіяни дозволили вийти в міжнародні води. Іншому вантажному кораблю під назвою «Федерал Нагара» довелося стояти три дні.

Проблеми виникають не залежно від того, в якому напрямку йдуть судна: в український порт чи з нього.

«Мета Росії очевидна. Вони хочуть завоювати наш регіон, повільно задушивши нас економічно», - каже виданню Олійник.

З української точки зору, ключову роль у цьому ворожому плані грають порти Маріуполя і Бердянська. Не важливо, йдеться про металургійну продукцію «Азовсталі» чи «Ілліча» чи про експорт українського зерна, - все залежить від виходу в Азовське море. Розрахунок простий. Один день очікування в Керченській протоці обходиться в більш ніж 15 тисяч євро.

За словами директора маріупольського порту, Росія ослабила економіку українського регіону за довго до атаки в Керченській протоці 25 листопада, коли вона захопила три українські військові судна разом з екіпажем.

«Звісно, ми звикли бути в перевазі», - сказав Олійник, нагадавши, що раніше потяги везли вугілля і металургійну продукцію з сього Донбасу прямо в його порт в Маріуполі.

«Але коли Москва почала війну проти нас наш великий плюс перетворився на мінус», - додав він.

Залізниця і мости були знищені снарядами. Низка вугільних шахт і заводів тепер під контролем російських сил в окупованих Донецьку і Луганську.

«Ми втратили мільйони тон вугілля, сталі і пшениці, які ми колись відвантажували», - пояснив Олійник.

Видання нагадує, що навіть після російської анексії Криму з експортом через Маріуполь тривалий час не було жодних проблем. Кораблям доводилося чекати в Керченській протоці не більше трьох годин. Але потім все змінилося, коли Росія збудувала свій горезвісний міст між своєю материковою частиною і окупованим українським Кримом. Тепер середня тривалість очікування – 5 днів.

Результати війни і часткової блокади такі: якщо в 2007 року через Маріуполь проходило 17,5 мільйонів тон вантажу, то в 2018-му ця цифра скоротилася до 5,3 мільйонів тон.

Навіть у Бердянську, який розташований за 80 кілометрів, нинішня ситуація в акваторії викликає занепокоєння.

Мер міста Володимир Чепурний зустрів німецьких журналістів у будівлі Міської ради, яку жителі за звичкою з радянських часів називають «райкомом».

«Після анексії Криму ми навіть були у виграші. Ми ж не лише порт, а й курорт. Якщо раніше у нас було 300 тисяч туристів, то після втрати Криму влітку ми прийняли 1,5 мільйона гостей», - сказав чиновник.

Однак, після того, як ВМС України оголосили в 2018 році про проведення військових навчань, кілька сотень туристів зникли одразу ж. Напруга в регіоні вплинула на наповнення місцевих курортів.

Ще драматичніша ситуація в порту Бердянська. Якщо в 2016 році через нього пройшло 4 мільйони тон вантажу, то в 2018 ледве назбиралося навіть два мільйони. За словами адміністративного директор Олександра Барчана, головний клієнт порту – це металургійні заводи олігарха Ріната Ахметова. Але чим гірша ситуація в Керченській протоці, тим більше металу їде залізницею в порт Одеси.

«Без вільного проходу у порту немає перспектив, і у регіону теж», - сказав Барчан.