Чи є дійсним укладений Кучмою та Путіним договір про Азовське море і Керченську протоку


Богдан УСТИМЕНКОмагістр права, адвокат, Київ
Тетяна УСТИМЕНКОк.ю.н., доцент, 
професор кафедри цивільного права і процесу
Національної академії внутрішніх справ, Київ

24 грудня 2003 року Президент України Л. Кучма та Президент Російської Федерації В. Путін підписали в українському місті Керч документ під назвою «Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» (1) (далі – Керченський Договір).

Володимир Путін та Леонід Кучма 24 грудня 2003 року в Керчі після кризи на острові Тузла під час підписання «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки». 

Фото УНІАН з сайту www.bbc.com/ukrainian

 

Стаття 2 Керченського Договору містить наступні приписи:

1. Торговельні судна та військові кораблі, а також інші державні судна під прапором України або Російської Федерації, що експлуатуються в некомерційних цілях, користуються в Азовському морі та Керченській протоці свободою судноплавства;

2. торговельні судна під прапорами третіх держав можуть заходити в Азовське море і проходити Керченською протокою, якщо вони прямують до українського або російського порту чи повертаються з нього;

3. військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, можуть заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою, якщо вони прямують з візитом чи діловим заходженням до порту однієї зі Сторін на її запрошення або дозвіл, погоджений з іншою Стороною.

Тобто Керченським Договором, поміж іншого, визначено, що військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, не можуть на запрошення України заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою без згоди Російської Федерації

Також в абзаці першому статті 1 Керченського Договору зазначено, що Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації.

Враховуючи це твердження у Керченському Договорі, буде слушним звернути увагу на деякі дійсно історичні факти.

 

Про "історичність"

Карти Чорного і Азовського морів. Портолан Петро Весконте 1318 рік. Фото з архіву BSNews

Близько 150 тисяч років до н.е. у Криму були розташовані знайдені археологами неандертальські поселення.

Першими відомими за назвами народами Криму були кіммерійці й таври (І тис. до н. е).

У VII – V століттях до н.е. грецькі колоністи засновують на території Криму поселення Пантікапей (на території сучасної Керчі), Херсонес (на території сучасного Севастополя), Керкінітиду (на території сучасної Євпаторії), Феодосію та інші населені пункти.  

Минали століття. На Кримському півострові з’являлися й зникали народи, культури та міста. Регіон став останнім притулком для скіфської державності – з ІІ ст. до н. е. до ІІІ ст. н. е. в Криму існувала пізньоскіфська держава зі столицею в Неаполі Скіфському (територія сучасного Сімферополя). У різні часи на Крим поширювалася влада Римської імперії, готів, гунів, Візантії, хозарів, печенігів, половців та інших народів. Східний Крим, ймовірно, входив у Х–ХІ століттях до складу Тмутороканського князівства, яке було частиною Київської Русі. 

У ХІІІ столітті монгольське військо хана Батия підпорядковує Крим собі – і півострів стає складовою Золотої Орди.

З 1441-го по 1783 роки (близько 350 років) у Криму, Північному Приазов’ї та Причорномор’ї існувала держава кримських татар під назвою «Кримське ханство».

У 1783 році Російська імперія анексує Кримське ханство. Кримський півострів 134 роки залишається у складі імперії, яка у 1917 році припиняє своє існування як суб’єкт міжнародного права.

Щодо історії використання Азовського моря та Керченської протоки необхідно стисло зазначити наступне. 

Керченська протока у давні часи мала назву Босфор Кіммерійський.

Загальновідомим є те, що греки називали Азовське море Меотійським озером, римляни – Меотійським болотом, меоти – Темеринда, араби – Бараль-Азов, турки – Бахр-Ассак, слов’яни називали море Синім і, за іншою версією, Сурозьким, генуезці та венеціанці – Mare Tane тощо. Кожний народ, який проживав на території Кримського півострова, сучасних Херсонської, Запорізької, Донецької, Ростовської областей та Краснодарського краю, використовуючи Азовське море, давав йому власну назву.

З часів Середньовіччя генуезці та венеціанці почали складати лоції і морські карти Азовського моря.

Карти Чорного і Азовського морів з турецького атласу Пірі-рейса, 1525 рік. Фото з архіву BSNews

Отже, тисячі років Азовське море (Меотійське озеро, Меотійське болото, Темеринда, Бараль-Азов, Бахр-Ассак, Сурозьке море, Mare Tane тощо) використовувалося багатьма народами, що підтверджується чисельними доказами.

Цікавим є також те, що Азовське море є у світі найменшим за глибиною та одночасно найбільш континентальним – найвіддаленішим від океану.

З 1921-го по 1954 роки Крим входив до Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Водночас, між Краснодарським краєм і Кримською АСРР (Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка – ред.) був визначений адміністративний кордон у Керченський протоці, про що свідчать радянські документи.

На підставі Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» (2) Кримську область було передано зі складу РРФСР до складу УРСР. Кордон по морю між республіками відображали на картах друкарським способом.

12 червня 1990 року З’їзд Народних Депутатів Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки проголосив державний суверенітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. (3)

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР проголосила незалежність України та створення самостійної української держави – України. (4)

(рос.) - "Карта Северо-Кавказского края, 5 верст в дюйме. Краснодар. 1926", виділений адміністративний кордон в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря між Кримскою АСРР та Північно-Кавказьким краєм (рос. Северо-Кавказский край - адміністративно-територіальна одиниця РСФРР у 1924 - 1937). КлікабельноФото з архіву BSNews
 

Карта Генштабу СРСР, 1989. На офіційній радянській карті виділено адміністративний кордон між УРСР та РРСФР в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря. Клікабельно. 

Фото з архіву BSNews

 

 

 

 

Державний кордон між РФ та Україною в Керченській протоці та прилеглій частині Азовського моря надруковано на офіційній російській карті з відповідним умовним позначенням. (рос.) Государственный научно-внедренческий центр геоинформационных систем и технологий ФГУП «ГОСГИСЦЕНТР». 2001, М:1:200000. Клікабельно. 

Фото з архіву BSNews

 

На завершення нашого стислого історичного екскурсу необхідно також звернути увагу на Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (далі – Біловезька Угода) (5). Як було констатовано у Біловезькій Угоді, Союз Радянських Соціалістичних Республік як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування. Тобто Біловезька Угода поставила історична «крапку» у житті наддержави минулого – Радянського Союзу.

З викладених вище фактів стає зрозумілим, що з часів неандертальців (приблизно 150 тисяч років до н.е.) до поточного 2020 року держави з назвами «Україна» та «Російська Федерація» користуються водами Азовського моря та Керченської протоки лише неповних 30 років.

Отже на загальному історичному тлі, а також враховуючи сукупність загальновідомих фактів, твердження про певну «історичну належність» вод Азовського моря та Керченської протоки, що міститься у Керченському Договорі, є відхиленням від істини.

Про "внутрішні води"

Необхідно одразу зазначити:

Твердження у Керченському Договорі про те, що Азовське море та Керченська протока є «внутрішніми водами України і Російської Федерації», вочевидь, не відповідають приписам Конвенції ООН з морського права 1982 року (6), сторонами якої є як Україна, так і РФ, оскільки внутрішні води можуть належати одній державі, а не двом, що прямо підтверджується змістом статей 8 та 10 Конвенції з морського права.

Окрім цього, статтею 8 Конвенції з морського права встановлено, що лише води, розташовані в бік берега від вихідної лінії територіального моря, складають частину внутрішніх вод.

Прим. BSNews: на адаптованій схемі добре зрозуміло, що таке "внутрішні води" та інші поширені морські терміни, як вони затверджені в Конвенції ООН з морського права:

Схему адаптовано BSNews на основі historicair - https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Zonmar-en.svg, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=52092595

Внутрішні води — водна територія держави, за винятком територіальних вод. Відповідно до визначення Конвенції ООН з морського права до внутрішніх вод належать води, що знаходяться в сторону берега відносно базової лінії територіальних вод, за виключенням таких для держав-архіпелагів.

Отже, Азовське море та Керченська протока не є «внутрішніми водами» ні України, ні РФ, ні двох держав одночасно. Як наслідок, абзац перший статті 1 Керченського Договору прямо суперечить статтям 8 та 10 Конвенції з морського права.

Про кордони в Азовському морі
та Керченській протоці

В абзаці другому статті 1 Керченського Договору зазначено, що Азовське море розмежовується лінією державного кордону відповідно до угоди між Сторонами.

Необхідно звернути увагу на те, що після набуття незалежності Україна наполягала на поділі простору Азово-Керченської акваторії та встановленні делімітаційної лінії, зокрема й у Чорному морі, відповідно до Конвенції з морського права.

У 1992 році у відповідь на запрошення Генерального Секретаря Організації Об’єднаних Націй взяти участь у Конвенції з морського права Україною було передано до Організації Об’єднаних Націй перелік географічних координат точок, які визначають вихідні лінії для виміру ширини територіального моря, виключної економічної зони та континентального шельфу в Чорному й Азовському морях.

Довідка BSNews

6 жовтня 1998 року Президент України видав Розпорядження N 515 ( 515/98-рп ) "Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря". Цей документ мав позначку "Опублікуванню не підлягає". {Позначку "Опублікуванню не підлягає" знято Указом Президента N 963/2009 (963/2009) від 24.11.2009}. 

6 серпня 1999 року Президент України видав Розпорядження N 187/99-рп "Про внесення змін до Розпорядження Президента України від 6 жовтня 1998 року N 515". Наводимо його скорочений текст:

1. Внести до Розпорядження Президента України від 6 жовтня 1998 року N 515 ( 515/98-рп) "Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря" зміни, виклавши його в такій редакції:

"Розпорядження Президента України

Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря

До досягнення домовленості між Україною і Російською Федерацією щодо визначення державного кордону в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та визначення лінії розмежування виключних (морських) економічних зон і континентального шельфу в північно-східній частині Чорного моря, керуючись положеннями законів України "Про державний кордон України" (1777-12), "Про виключну (морську) економічну зону України" ( 162/95-ВР ), а також Конвенції ООН з морського права ( 995_057 ) 1982 року:

1. Державному комітету у справах охорони державного кордону України у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади здійснювати:
а) охорону державного кордону по лінії, що проходить через точки з географічними координатами:

 - в Азовському морі: (надаються координати)

 - у Чорному морі: (надаються координати)

 - у Керченській протоці: (надаються координати)

б) охорону прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря здійснювати по лінії, яка проходить через точки з географічними координатами:  (надаються координати)

2. Кабінету Міністрів України забезпечити у місячний строк фінансування заходів, передбачених цим Розпорядженням".

 Міністерству закордонних справ України в установленому порядку поінформувати Російську сторону про прийняття цього Розпорядження.

 Президент України Л.КУЧМА

 м. Київ, 6 серпня 1999 року N 187/99-рп

Надалі публікуємо карту, що зроблено на основі координат, що вказані в Розпорядженні Президента України N 515/98-рп "Про охорону державного кордону України в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря" (надано автором статті)

Лінія охорони державного кордону країни в Азовському та Чорному морях і Керченській протоці та забезпечення прав України у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі у північно-східній частині Чорного моря на основі Розпорядження Президента України від 6 жовтня 1998 року N 515/98-рп (надано Б. Устименком)

Однак не дивлячись на 36 раундів переговорів між Україною та РФ, які тривали з перервами з 16.10.1996 по 03.03.2011, Азово-Керченська акваторія не була розмежована державним морським кордоном, оскільки російська сторона не виявляла бажання встановлювати кордон згідно з Конвенцією з морського права та навмисно затягувала переговори.

Окрім цього, РФ відмовлялася здійснювати делімітацію Азово-Керченської акваторії на основі республіканських кордонів, зазначених у радянських картах.

Про Тузлу і договір під примусом 

У вересні 2003 року російська сторона спровокувала дуже серйозну кризу у відносинах з Україною внаслідок протиправного, несанкціонованого українською стороною будівництва насипної дамби у Керченській протоці між російським Таманським півостровом та українським островом Коса Тузла. Ще тоді Російська Федерація мала намір фактично порушити територіальну цілісність України та недоторканності її кордонів.

Керченська протока після спорудження дамби.
Автор: NASA, Суспільне надбання (Public Domain), commons.wikimedia.org

Довідка BSNews: 

Острів Тузла утворився внаслідок розмиву через сильний шторм 1925 р. До цього це була вузька коса, яка продовжувала Таманський півострів (Краснодарський край, Російська РФСР). Утворений острів площею у 3 квадратних кілометри (довжина острова — 6,5 км, ширина — близько 500 м) 7 січня 1941 року указом Президії Верховної ради РРФСР був переданий Кримській АРСР, яка у статусі Кримської області 19 лютого 1954 року увійшла до складу Української РСР.

У вересні 2003 року від російської станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю у напрямку до острова Тузла почали насипати греблю з метою з'єднання її з російським берегом. Це будівництво з боку представників місцевої влади Краснодарського краю РФ мотивували запобіганням розмиванню берегової смуги Таманського півострова.Працюючи у три зміни, будівельники споруджують по 150 метрів греблі на день. Перемовини почались після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтону.

Україна наполягала на тому, що Азовське море і Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України і Російської Федерації, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить до України.

Росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведені кордони як в акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Крім того Росія вказувала на те, що тільки континентальна частина Криму відійшла Україні. Росія пропонувала спільне використання Азово-Керченської акваторії, згодившись з установленням державного кордону тільки по дну, але не по водній поверхні.

Хронологія конфлікту

  • 30 вересня 2003 МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту.
  • 6 жовтня 2003 міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко прямує до Москви на перемовини з приводу конфлікту.
  • Для особистої участі у розв'язанні конфлікту президент України Леонід Кучма терміново перериває візит у Латинську Америку і прямує на Тузлу.
  • 22 жовтня 2003 Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини.
  • 23 жовтня 2003 будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками і російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.
  • В листопаді 2003 прем'єр-міністри Росії і України домовились про припинення подальшого будівництва дамби.
  • 2 грудня 2003 на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава.

У липні 2005 року в результаті чергових консультацій України та Російської Федерації 12-13 липня прес-служба МЗС України оголосила, що Росія визнала приналежність Україні острова Коса Тузла і «вод навколо нього». Проте в Департаменті інформації і друку МЗС РФ у відповідь на таку інформацію сказали: «правовий статус острова Тузла залишається невизначеним».

Президент України Л. Кучма на позиціях українських військових на острові Тузла 23 жовтня 2003 року. Фото з архіву BSNews. Клікабельно.

 

 

 

Ситуація була настільки критичною, що навіть український парламент, намагаючись забезпечити належний контроль за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла та прилеглій акваторії Керченської протоки і за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо забезпечення територіальної цілісності України та недоторканності її кордонів, постановив утворити Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України щодо забезпечення парламентського контролю за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла. (7)

Загальновідомо, що задля уникнення міждержавного збройного конфлікту, кровопролиття та смертей тисяч українських громадян Президент України Л. Кучма був змушений особисто втрутитися в конфлікт навколо острова Коса Тузла та підписати з Президентом РФ В. Путіним дуже сумнівний з юридичної та фактичної точок зору Керченський Договір. Пізніше Верховна Рада України за поданням Л. Кучми постановила ратифікувати Керченський Договір. (8) 

Є всі підстави вважати, що укладення у 2003 році Керченського Договору було наслідком примусу України шляхом погрози силою або її застосуванням з боку РФ.

Але після підписання цього договору гостра фаза конфлікту між Україною та РФ зникне лише на 10 років. В лютому 2014 року РФ повністю окупувала територію Кримського півострова, а також прилеглі до нього українські морські акваторії, загальна площа яких дорівнює приблизно 100 тисяч кв. км. 

У світлі вищенаведеного інциденту навколо українського острову Коса Тузла та, як його наслідок, укладення Керченського Договору, необхідно звернути особливу увагу на припис статті 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. (9)

Згідно із цим приписом договір є нікчемним (російською мовою – «ничтожным»), якщо його укладення результатом погрози силою або її застосування на порушення принципів міжнародного права, втілених  у Статуті Організації Об’єднаних Націй.

Отже, з огляду на вищенаведений припис та фактичні обставини укладення Керченського Договору, можна дійти до висновку, що Керченський Договір не має юридичної сили.

Щодо правового статусу Азово-Керченської акваторії необхідно зазначити наступне.

Азовське море є напівзамкненим відповідно до статті 122 Конвенції з морського права.

Загальна площа Азовського моря дорівнює 37600 км², його максимальна довжина дорівнює 224 милі, максимальна ширина – 109 миль.

Є фактом, що площа цього моря є цілком достатньою для того, щоб містити як територіальне море двох прибережних держав – України та РФ, так і їхні виключні економічні зони. (Наочним доказом цього є наступна карта, що надана автором - Богданом Устименком, прим. ред.)

Делімітація Азовського моря та Керченської протоки згідно Конвенції ООН по морському праву (надано автором - Б. Устименком)

Своєю чергою, Керченська протока, з урахуванням її ширини, містить територіальне море як України, так і РФ. Водночас вона є міжнародною протокою (на підставі статті 37 Конвенції з морського права), оскільки безпосередньо з’єднує виключні економічні зони Азовського та Чорного морів.

Враховуючи все вищезазначене, а також приписи статей 38 та 44 Конвенції з морського права, всі судна та літальні апарати, зокрема й третіх держав (а не тільки України або РФ), можуть користуватися правом транзитного проходу Керченською протокою, якому не повинно чинитися перешкод, та заходити в Азовське море.

Також на підставі статті 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів Україна може повідомити усім державам світу та іншим відповідним суб’єктам міжнародного права, що Керченський Договір не має юридичної сили.

 

Використані джерела:

1. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Договір від 24.12.2003 р.
URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_205.

2.Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР: Закон від 26.04.1954 р.
URL://
https://archives.gov.ua/Sections/Crimea_50/photos_03.php?3.

3. О государственном суверенитете Российской Советской Федеративной Социалистической Республики: Декларация СНД РСФСР от 12.06.1990 г. № 22-1.
URL: // https://legalacts.ru/doc/deklaratsija-snd-rsfsr-ot-12061990-n-22-1/.

4. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12.

5. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав (укр/рос): Угода від 08.12.1991 р. (ратифікація від 10.12.1991 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

6. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву (ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року» № 728-XIV від 03.06.1999 р.) URL:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_057.

7. Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України щодо забезпечення парламентського контролю за режимом державного кордону України в районі острова Коса Тузла: Постанова Верховної ради України  від 23.10.2003 р.
URL: //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1235-15.

8. Про ратифікацію договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки: Закон України від 20.04.2004 р.
URL: //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-15

9. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів: Конвенція від 23.05.1969 р.
URL: //
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_118.

 



Ще на цю тему:

Ми в соцмережах
Новости от KINOafisha и TVgid
Загрузка...
Загрузка...
Новинки кино - http://kinoafisha.ua/skoro/
Архів новин
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд