UA EN

Мілітаризація Криму як загроза Європі та реакція НАТО на неї. Доповідь BlackSeaNews. Випуск 3

Андрій КЛИМЕНКО
Тетяна ГУЧАКОВА

Моніторингова група редакції BlackSeaNews
та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень»

© А. Клименко. Т. Гучакова. «Мілітаризація Криму як загроза Європі та реакція НАТО на неї». За результатами роботи Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції інтернет-порталу «Чорноморські новини» www.blackseanews.net. За участю О. Корбут. – Київ. 2021.

Назви російських військових кораблів та захоплених під час окупації кримських заводів надаються російською мовою. Моніторинг ситуації на тимчасово окупованій території Криму та підготовка цього видання цієї книги здійснено за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів.

 

Зміст

Мілітаризація Криму як реальність

Хроніка окупації Криму Початок мілітаризації

Створення берегового та морського ракетного потенціалу в окупованому Криму

Кримська військово-промислова та сервісна база окупаційного угрупування.

Окупований Крим і зміна військового балансу в регіоні

Відновлення ядерної інфраструктури на окупованому півострові

Структура військового контингенту РФ в окупованому Криму

Чисельність військового угруповання РФ в Криму

Чорноморська дилема для НАТО

Окупований Крим і війна в Сирії

Чорноморська історія ВМС країн НАТО

Військово-морські операції НАТО в Чорному морі: 2014-2021

Військово-морські тенденції та прогнози

 

Мілітаризація Криму як реальність

 

З перших днів окупації Кримського півострову в авторів, що були не тільки свідками цієї спецоперації РФ, але й учасниками спротиву, не виникало жодного сумніву, що єдина мета цієї путінської авантюри – подальше використання Криму як військової бази, яка покликана докорінно змінити геополітичний та військово- стратегічний баланс в Європі та Середземномор'ї.

Але в першій рік окупації – приблизно до середини 2015 – РФ намагалася «продати» приголомшеному світу й власному населенню цілий букет ультрасучасних ідей не військового, а туристичного, інвестиційного та технологічного розвитку свого нового військового трофея. Так би мовити, «нової вітрини Росії», що мала бути навіть кращою за олімпійській Сочі. І треба сказати, що не тільки в Росії, але й дехто в світі повірив в цю димову завісу.

Насправді ж з перших днів окупації Криму в РФ системно виконували тільки одну цільову програму – «військового освоєння» Криму. Маркером цього стало те, що створене через два тижні після незаконної анексії – 31 березня 2014 року – міністерство РФ у справах Криму було ліквідоване вже 15 липня 2015.

28 липня 2016 був знижений статус окупованих Криму та Севастополя в складі Росії – указом Путіна було ліквідовано Кримський федеральний округ, створений відразу після анексії – 21 березня 2014 року.

Так звані «суб'єкти федерації» Республіка Крим і міста Севастополь тепер включені до складу Південного федерального округу з центром в Ростові-на-Дону. Цим актом, крім іншого, політичне й адміністративне управління було уніфіковане з військовим, оскільки всі частини збройних сил РФ в Криму були із самого початку включені в Південний військовий округ зі штабом в Ростові-на-Дону.

Мілітаризація Криму стала не тільки головним змістом кримської політики РФ, але й основним драйвером економіки окупованого півострова. У результаті за п'ять років окупації найбільш яскравою «історією успіху» РФ в Криму стало саме «військове освоєння» його території:

  • на півострові стрімкими темпами створене та нарощується найбільше в Європі міжвидове угруповання військ РФ;
  • до Криму з перших днів окупації в пріоритетному порядку направляються тільки нові й новітні зразки військової техніки та озброєнь;
  • відновлюються всі наявні в Криму за часів СРСР численні військові аеродроми, пускові позиції ракетних установок, об'єкти ППО, радарні системи; радянські бази зберігання ядерної зброї;
  • створений та розвивається новий укріплений район на півночі Криму;
  • для дислокації нових військових частин іде будівництво нових і реконструкція старих військових містечок, а також житла для військово-службовців та їх інфраструктури;
  • збільшується чисельність не тільки військовослужбовців, але й різних спецслужб;
  • через цільові військові замовлення в першу чергу відновлено роботу підприємств ВПК (військове приладобудування, суднобудування і судноремонт). Ці підприємства включаються в структуру відповідних державних концернів РФ;

Ідеології військового плацдарму підпорядковуються всі інші сфери життя в Криму – економіка, соціальна сфера, права людини, інформаційний простір, національна політика.

 

Хроніка окупації Криму. Початок мілітаризації

2 березня 2014, с. Перевальне під Сімферополем, російські військові блокують 36-у окрему бригаду берегової оборони ВМС України, фото Антон Голобородько з архіву Вlackseanews

«Військове освоєння» Криму розпочалося з перших днів окупації півострова. Спецоперація РФ із захоплення Криму почалася за 3 дні до закінчення зимової Олімпіади в Сочі, що проходила з 7 по 23 лютого 2014.

20 лютого 2014 з Козачої бухт Севастополя, де базується 810-та бригада морської піхоти Чорно- морського флоту Росії (ЧФ РФ), на виїзд із Севастополя вийшла колона бронетехніки. Це пояснили тим, що ЧФ РФ в Криму переводить свої частини на посилений режим охорони через складну політичну ситуацію в Україні. Ішлося про те, що частини морської піхоти повинні посилити охорону військових частин ЧФ РФ в інших місцях Криму (його гарнізони були, крім Севастополя, поряд із Сімферополем – військовий аеродром морської авіації в селищі Гвардійське, а також у Феодосії).

20-23 лютого 2014 «для охорони одного зі стратегічних об'єктів» з Тольятті до Криму була спрямована окрема бригада спецназу ГРУ – Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ.

23 лютого 2014 під контроль РФ фактично перейшов Севастополь – в місті на мітингу був обраний «народний мер» і створені «загони самооборони». Спільно з «самообороною» діяли російські військові у формі без розпізнавальних знаків. Саме вони отримали назву «зелених чоловічків».

23 лютого 2014 завершилася зимова Олімпіада в Сочі. Кораблі ЧФ РФ, що забезпечували безпеку Олімпіади, попрямували з моря до Новоросійська.

24 лютого 2014 російські бронетранспортери (БТР) повністю перекрили в'їзди до Севастополя. Саме Севастополь став початковим пунктом окупації Криму, оскільки тут, згідно з договором з Україною, базувався штаб Чорноморського флоту Росії, його основний корабельний склад та морська піхота.

24 лютого 2014 «олімпійська» ескадра ЧФ РФ прийняла на борт в Новоросійську частини спецназу повітряно-десантних військ (ВДВ) і морської піхоти з бойовою технікою для окупації Криму та вийшла курсом на Севастополь.

У Чорному морі, в районі Сочі-Новоросійськ, у дні проведення зимової Олімпіади знаходилися:

  1. Ракетний крейсер «Москва» – вийшов із Севастополя 3 лютого 2014;
  2. СКР (сторожовий корабель, фрегат) «Сметливый» – вийшов із Севастополя 3 лютого 2014;
  3. МПК (малий протичовновий корабель, корвет) «Александровец» – вийшов із Севастополя 4 лютого 2014;
  4. МПК (малий протичовновий корабель, корвет) «Муромец» – вийшов із Севастополя 4 лютого 2014;
  5. МТЩ (морський тральщик) «Ковровец» 2 березня – вийшов Із Севастополя 4 лютого 2014;
  6. МТЩ (морський тральщик) «Турбинист» – вийшов із Севастополя 4 лютого 2014;
  7. СРЗК (середній розвідувальний корабель) «Приазовье» – вийшов із Севастополя 4 лютого 2014.

Крім них, до складу ескадри ВМФ РФ в Чорному морі входили великі десантні кораблі (ВДК) Чорноморського, Північного та Балтійського флотів, що регулярно забезпечували військовий контингент РФ в пункті базування ВМФ РФ в Тартусі (Сирія) та доставляли військову техніку сирійському режиму Б. Асада з військово- морської бази ЧФ РФ в Новоросійську.

У період спецоперації по окупації Криму – з 20 лютого по 25 березня 2014 року – у Чорному морі знаходилися 9 великих десантних кораблів:

  • 5 великих десантних кораблів Чорноморського флоту: «Саратов» (№150), «Николай Фильченков» (152), «Новочеркасск» (142), «Ямал» (156), «Азов»(151);
  • 2 великі десантні кораблі Балтійського флоту РФ: «Калининград» (102), «Минск» (127);
  • 2 великі десантні кораблі Північного флоту РФ: «Оленегорский горняк» (112), «Георгий Победоносец» (016).

Крім того, у Чорному морі перебували, як мінімум, 9 кораблів ЧФ РФ, що базуються в Новоросійській військово-морській базі, а також 8 кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ.

25 лютого 2014 ескадра Чорноморського флоту РФ повернулася до вже фактично захопленого Севастополя після закінчення Олімпіади та доставила з Новоросійська кілька тисяч десантників з озброєнням.

Головну логістичну роль в окупації та подальшій мілітаризації Кримського півострову відіграли великі десантні кораблі Чорноморського та інших флотів РФ та Керченська поромна переправа

Про серйозність ситуації свідчило те, що в Севастополі на Чорноморському флоті РФ збирали списки членів сімей на випадок евакуації, а підрозділи морської піхоти були приведені в підвищену готовність.

25 лютого 2014 в Крим прибув підрозділ спецназу ГРУ Генштабу ЗС РФ з Ульяновська.

27 лютого 2014 розвідувально-диверсійною групою спецназу ПДВ РФ, яка прибула з Севастополя у військовій формі без розпізнавальних знаків, були захоплені будівлі Верховної Ради і Ради міністрів АР Крим у Сімферополі.

28 лютого 2014 вихід з Балаклавської бухти (Севастополь), де дислокувалися кораблі морської прикордонної охорони України, був заблокований ракетним катером «Івановец» (954) Чорноморського флоту РФ, а розташування військової частини морських прикордонників України в Балаклаві було оточене спецназом РФ.

28 лютого 2014 з боку Севастополя та аеродрому ЧФ РФ «Гвардійське» поблизу Сімферополя в бік кримської столиці висунулися колони бронетехніки, серед яких були бронемашини «Тигр» та інші зразки озброєння, яких не було раніше у військових частин РФ в Криму; військовий спецназ РФ захопив аеропорти «Сімферополь» і «Бельбек» (Севастополь).

Навантаження військової техніки в порту Кавказ для перевезення до окупованого Криму через Керченську протоку.
Фото: https://zloy-odessit.livejournal.com/

Мобільні берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастион» та «Бал», оперативно-тактичні «Искандер», зенітні С-400 та «Панцирь», літаки-носії керованих ракет прибули до Криму вже в перші тижні окупації

1 березня 2014 президент РФ запросив у Ради Федерації дозвіл на використання російських військ «до стабілізації суспільно-політичної ситуації» в Україні. Рада Федерації прохання задовольнила.

1 березня 2014 у Севастополь увійшли два великі десантні кораблі Балтійського флоту РФ «Калининград» (102) і «Минск» (127) з десантниками і технікою з Новоросійська.

1 березня 2014 року Феодосійська затока і Феодосійський порт були перекриті ракетним кораблем на повітряній подушці Чорноморського флоту РФ (в складі ЧФ РФ – два такі кораблі: «Бора» і «Самум»).

2 березня 2014 з десантниками та технікою на борту з Новоросійська до Севастополя прибули два великі десантні кораблі: «Оленегорский горняк» (112) І «Георгий Победоносец» (016) Північного флоту РФ.

2 березня 2014 було захоплено будівлю представництва Президента України в Криму, блоковані батальйони морської піхоти ВМС України у Феодосії та Керчі, гарнізон бригади берегової оборони ВМС України в селі Перевальне, захоплені штаби Азово-Чорноморського регіонального управління та Сімферопольського прикордонного загону Прикордонної служби України.

3 березня 2014 кораблі та допоміжні судна ЧФ РФ заблокували вихід із Севастопольської бухт для запобігання можливого виходу в море кораблів ВМС України або заходу в порт флагмана ВМСУ фрегата «Гетьман Сагайдачний» (U130). Почалося блокування всіх військових частин України в Криму (воно тривало до 25 березня 2014 року).

3 березня 2014 командувач Чорноморського флоту РФ адмірал Олександр Вітко поставив ультиматум українським військовим: якщо до 5 години ранку 4 березня 2014 вони не здадуться, почнеться штурм підрозділів і частин ЗС України по всьому Криму – цей ультиматум доводили російські військово- службовці особовому складу українських військових частин.

3 березня 2014 російський спецназ захопив прикордонний пункт пропуску на Керченській поромній переправі та Керченський морський прикордонний загін.

5 березня 2014 одразу п'ять ВДК ВМФ РФ знову прибули до Севастополя з десантом і технікою з чергового рейсу до Новоросійська: десантні кораблі Балтійського флоту «Минск» (127) та «Калининград» (102), Північного флоту – «Оленегорский горняк» (112) та «Георгий Победоносец» (016), Чорноморського флоту – «Азов» (151). З кожного корабля було вивантажено не менше 300 чоловік та 20 одиниць автомобільної техніки. З борту ВДК «Азов» було вивантажено 7 одиниць БТР-80 та протитанкові комплекси «Штурм».

5 березня 2014 у Чорному морі, біля входу в озеро Донузлав на західному узбережжі Кримського півострова, де розташована база ВМС України, помічені кораблі ЧФ РФ: флагман ракетний крейсер «Москва», судно контролю фізичних полів СФП-183, малий ракетний корабель (корвет) «Штиль» та ракетний катер типу «Молния», що контролювали вихід з озера Донузлав.

6 березня 2014 біля входу в озеро Донузлав поблизу Євпаторії, де базувалися кораблі ВМС України, Чорноморським флотом РФ були підірвані і затоплені старий списаний великий протичовновий корабель (ВПК) «Очаков» і рятувально-буксирне судно «Шахтер» зі складу ЧФ РФ для блокування фарватеру з метою не допустити виходу українських кораблів до Одеси.

7 березня 2014 в Криму військами РФ вже були захоплені всі адміністративні будівлі, перекриті шляхи в'їзду на півострів та блоковані всі пункти дислокації ВМС України та інші військові гарнізони. Військовими кораблями РФ були перекинуті на півострів близько 10 тисяч військових і техніка, у тому числі мобільні берегові протикорабельні ракетні комплекси.

14 березня 2014 з Керченської поромної переправи вглиб Криму пройшов залізничний ешелон з 14-ма зенітно-ракетними установками (ЗРК)«С-300ПМУ». Тобто, вже з середини березня 2014 року РФ приступила до створення ракетного потенціалу в окупованому Криму.

 

Створення берегового та морського ракетного
потенціалу в окупованому Криму

 

Береговий ракетний комплекс «Бастион» на стрільбах в Криму. Фото з архіву Blackseanews​​​​​

У березні-квітні 2014 берегові ракеті комплекси (БРК) «Бастіон» вже були розгорнуті на узбережжі Криму, вони призначені для поразки не тільки надводних кораблів, а й наземних цілей. Один «Бастіон» з крилатими ракетами «Оникс» здатний забезпечити захист узбережжя довжиною понад 600 км.

Також у березні-квітні 2014 року РФ додатково перекинула до Криму БРК «Бал», що раніше були дислоковані на Каспії. Дивізіон цих БРК був перебазований до Севастополя та введений до складу 15-ї окремої (новосформованої) берегової ракетної бригади. БРК «Бал» призначений для контролю територіальних вод і є мобільною системою, яка несе два типи протикорабельних ракет (ПКР) в транспортно-пускових контейнерах (ТПК). Дальність ураження ракетою Х-35Е становить 120 км, а ракетою Х-35В – 260 км.

БРК «Бал» і «Бастион-П» були розміщені в районі селища Резервне – між Севастополем і Балаклавою. «Бастион-П» (К300П), мобільний варіант комплексу на шасі МЗКГ-7930, може бути оснащений ракетами з ядерною боєголовкою.

9 травня 2014 пересувні БРК «Бал» і «Бастион-П» вже брали участь у військовому параді в Севастополі.

У травні-червні 2014 року за даними Моніторингової групи біля Феодосії було розгорнуто ешелоновані засоби протиповітряної оборони, що включають мобільні системи протиповітряної і протиракетної оборони «С-400» (дальній ешелон) і «Панцирь-С1М» (ближній ешелон). Це підтвердила і PHБО України.

У листопаді 2014 року, за даними Моніторингової групи, в окупованому Криму з'явилися перші оперативно-тактичні ракетні комплекси (ОТРК) «Искандер-М».

20 травня 2015 секретар Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) Олександр Турчинов заявив, що «на окупований півострів вже доставлено 10 одиниць ОТРК «Искандер-М», вони розміщуються в районі селища Щолкіне і Красноперекопська. Крім цього РФ готується розмістити аналогічні комплекси в районі міста Джанкой та селища Чорноморське. Крім того, за словами секретаря РНБОУ, в угруповання увійдуть три дивізіони ОТРК «Искандер-К», у тому числі укомплектовані ракетами з ядерними боєголовками.

20 травня 2015 секретар РНБОУ також заявив, що РФ планує розгорнути в Криму полк бомбардувальників Ту-22МЗ, оснащених керованими авіабомбами нової модифікації і гіперзвуковими ракетами «повітря- земля» Х-15 (в перспективі Х-102).

Для інфраструктурного забезпечення авіаційної компоненти ядерних сил в Криму російське командування приділяє особливу увагу ремонту та модернізації злітно-посадкових смуг на авіабазах «Гвардійське» (Сімферополь), «Бельбек» (Севастополь) і «Джанкой» для можливості прийому і базування бомбардувальниківТу-22МЗ.

Російські військові вже відновили аеродром у селищі Кіровське (поблизу Феодосії) з метою проведення випробувань нових зразків авіаційних озброєнь, в тому числі на базі ракет класу «повітря-земля» Х-15 і Х-102.

Одразу після окупації Криму в 2014 почав експлуатуватися розконсервований та відновлений шахтний береговий ракетний комплекс «Утес» часів СРСР (знаходився у складі ВМС України). Він розташований в районі мису Айя (Балаклавський район міста Севастополя).

У 2014 році були проведені кидкові пуски. Починаючи з 25.04.2016 ракетний комплекс «Утес» щорічно виконує стрільби протикорабельними ракетами «Прогресс» зразка 1982 року. Це модернізована версія радянської протикорабельної ракети П-35. Дальність стрільби до 460 км. Оснащується 560-кілограмовою фугасною бойовою частиною або ядерною боєголовкою до 20 кілотонн. 25 квітня 2017 розрахунок БРК «Утес» виконав пуск крилатої ракети по морській мішені. Ракета П- 35 успішно вразила морський корабельний щит, що дрейфував в морі на відстані близько 170 км.

Планувалося, що до 2020 року комплекс «Утес» буде замінений першим стаціонарним береговим ракетним комплексом «Бастион-С» шахтного базування (до 36 ракет «Оникс»), станом на 01.07.2021 такої заміни не відбулося, однак російські джерела підтверджують, що від цих планів не відмовилися.

Шахтний береговий ракетний комплекс «Утес» в Балаклаві, бойові стрільби 26 квітня 2017 року, фото з архіву Blackseanews

Наприкінці 2015 розпочалося істотне кількісне посилення і посилення бойової потужності корабельного складу Чорноморського флоту РФ.

У 2015 році на Чорноморський флот прибули 2 нові ракетні підводні човни проекту 636.3 та два нові малі ракетні кораблі (корвети) проекту 21631, всі 4 нові бойові одиниці були оснащені крилатими ракетами «Калибр» дальністю до 2500 км, що здатні нести ядерну боєголовку.

Завантаження крилатих ракет «Калибр» в торпедні апарати нового підводного човна проекту 636 Чорноморського флоту РФ, Севастополь, Південна бухта, 2 вересня 2017, фото з соцмереж
  • 28 вересня 2015 в Севастополь прибув перший з 6 нових підводних човнів проекту 636.3 – підводний човен Б-261 «Новороссийск» з крилатими ракетами «Калибр».
  • 18 листопада 2015 в Севастополь прибули 2 нові ракетні кораблі, оснащених крилатими ракетами «Калибр»: малі ракетні кораблі (корвети) «Зеленый Дол» та «Серпухов».
  • 25 грудня 2015 в Севастополь прибув другий з 6 нових підводних човнів проекту 636.3 – підводний човен Б-237 «Ростов-на-Дону» з крилатими ракетами «Калибр». 17 листопада 2015 під час переходу з Балтійського флоту на Чорноморський він здійснив бойові пуски крилатих ракет по цілях у Сирії зі східної частини Середземного моря.

У 2016 році до складу ЧФ РФ увійшли ще 2 нові ракетні кораблі-фрегат і підводний човен:

  • 9 червня 2016 в Севастополь увійшов новий фрегат ЧФ РФ «Адмирал Григорович», головний фрегат нової серії з 6 кораблів проекту 11356, оснащених крилатими ракетами «Калибр».
  • 29 червня 2016 у Чорне море увійшов третій з 6 нових ракетних підводних човнів – «Старий Оскол».

У 2017 році до складу ЧФ РФ увійшли ще 2 ракетні фрегати та 3 підводні човни, озброєні крилатими ракетами «Калибр». В той же час, 2 малих ракетних корабля зі складу Чорноморського флоту, «Зеленый Дол» та «Серпухов», були передані на Балтійський флот.

Табл. 1. Склад нових ракетних кораблів-носіїв крилатих ракет Чорноморського Флоту РФ
на 1 липня 2021 року (назви кораблів та заводів надаються російською мовою)

 

30 дивізія надводних кораблів (Севастополь) / 30th Surface Ship Division

 

Назва

Завод

Закладка

Спуск на воду

Введення до складу ЧФ РФ

Примітки

 

Фрегати проєкту 11356Р

1

«Адмирал Григорович»

«Янтарь», Калінінград

18.12.2010

14.03.2014

11.03.2016

 

2

«Адмирал Эссен»

-«-

08.07.2011

07.11.2014

07.06.2016

 

3

«Адмирал Макаров»

-«-

29.02.2012

02.09.2015

27.12.2017

 

 

Корвети проєкту 20380

(4)

«Ретивый»

«Северная верфь», С-Петербург

20.02.2015

12.03.2020

12.2021

Випробування

--

«Строгий»

-«-

20.02.2015

12.2021

12.2022

Готується спуск на воду

 

4 окрема бригада підводних човнів (Новоросійськ)

 

Підводні човни проєкту 636.3

1

«Новороссийск»

«Адмиралтейские верфи» (С-Петербург)

20.08.2010

28.11.2013

22.08.2014

 

2

«Ростов-на-Дону»

-«-

21.11.2011

26.06.2014

30.12.2014

 

3

«Старый Оскол»

-«-

17.08.2012

28.08.2014

03.07.2015

 

4

«Краснодар»

-«-

20.02.2014

25.04 2015

05.11.2015

 

5

«Великий Новгород»

-«-

30.10.2014

18.03.2016

26.10.2016

 

6

«Колпино»

-«-

30.10.2014

31.05.2016

24.11.2016

 

 

41 бригада ракетних катерів, 166-й дивізіон малих ракетних кораблів (Севастополь)

 

Малі ракетні кораблі (корвети) проєкту 21631 «Буян-М»

1

«Вышний Волочёк»

Зеленодольский завод

29.08.2013

22.08.2016

28.05.2018

 

2

«Орехово-Зуево»

-«-

29.05.2014

17.06.2018

10.12.2018

 

3

«Ингушетия»

-«-

29.08.2014

11.06.2019

28.12.2019

 

4

«Грайворон»

-«-

10.04.2015

04.2020

30.01.2021

 

 

Малі ракетні кораблі (корвети) проєкту 22800 «Каракурт»

(1)

«Циклон»

ССЗ «Залив» (Керчь)

26.07.2016

24.07.2020

07.2021

Випробування

(2)

«Аскольд»

-«-

18.11.2016

2021

12.2021

Готується до спуску на воду

--

«Амур»

-«-

30.07.2017

07.2021

07.2022

 

 

 

Отже, можна зробити висновок, що переозброєння ЧФ РФ на нові ракетні кораблі виходить на завершальний етап:

  • на 01.07.2021 в строю знаходиться 13 нових ракетних кораблів (потужність ракетного залпу – 104 крилаті ракети);
  • на 01.01.2021 кількість нових ракетних кораблів в строю збільшиться ще на 3 – тобто загальна кількість складе 16 з потужністю ракетного залпу 128 ракет;
  • в 2022 році планується введення до строю ще 2-х кораблів – тобто загальна кількість складе 18 з потужністю ракетного залпу 144 крилаті ракети.
Ракетні фрегати «Адмирал Григорович» та «Адмирал Эссен» біля причалу в головній бухті Севастополя. Обидва по декілька разів стріляли ракетами «Калибр» по Сирії. ЧФ РФ має вже три таких фрегати. Кожен може нести по 8 ракет. Фото з архіву Blackseanews​​​​

Крім того, в цьому сенсі в РФ залишається великий резерв – на нових патрульних кораблях проєкту 22160 передбачено можливість установки модульного контейнерного озброєння, в тому числі крилатих ракет «Калібр» або «Уран». У серпні 2020 року такі модулі проходили випробування на корветі «Василь Биков», для чого корабель спеціально здійснив перехід на Північний флот (див. Табл.2)

Табл. 2. Будівництво та введення в експлуатацію модульних патрульних кораблів (корветів) проєкту 22160 тип «Василий Быков»

 

184 бригада кораблів охорони водного району (Новоросійськ)

1

«Василий Быков»

Зеленодольский ССЗ, завод «Залив», Керчь

26.02.2014

28.08.2017

20.12.2018

Після спуску на воду доставлений 08.11.2017 на завод «Залив» для добудови. Роботи завершені 25.03.2018

2

«Дмитрий Рогачёв»

Зеленодольский ССЗ

25.07.2014

08.04.2018

11.06.2019

В строю

3

«Павел Державин»

ССЗ «Залив» (Керчь)

18.02.2016

21.02.2019

27.11.2020

Перший корвет цього типу, що повністю збудований в Керчі

(4)

«Сергей Котов»

ССЗ «Залив» (Керчь)

08.05.2016

29.01.2021

12.2021

Добудовується на плаву

 

«Виктор Великий»

Зеленодольский ССЗ

25.11.2016

07.2021

12.2022

 

 

«Николай Сипягин»

Зеленодольский ССЗ

13.01.2018

07.2022

12.2023

 

 

 

У разі встановлення контейнерів з крилатими ракетами на корвети проєкту 22160 кількість нових ракетних кораблів ЧФ РФ збільшиться на 6 одиниць і складе 24, а потужність ракетного залпу – 192 ракети.

З урахуванням ракетного крейсеру «Москва» (флагман ЧФ РФ, в строю з 1983 року, 16 крилатих ракет) потужність ракетного залпу Чорноморського флоту може скласти 208 ракет.

Крім нових ракетних кораблів, за період окупації Кримського півострова до складу ЧФ РФ також увійшли 3 нових тральщики та новий середній розвідувальний корабель (див. Табл._).

Табл. 3. Будівництво та введення в експлуатацію інших бойових кораблів Чорноморського флоту РФ
за період окупації Кримського півострова.

 

68 бригада кораблів охорони водного району (Севастополь), 150 тактична група мінно-тральних кораблів

 

Базові тральщики проєкту 12700 «Александрит»

1

«Иван Антонов»

Средне-Невский ССЗ

25.01.2017

25.04.2018

26.01.2019

 

2

«Владимир Емельянов»

-«-

20.04.2017

30.05.2019

28.12.2019

 

3

«Георгий Курбатов»

-«-

24.04.2015

30.09.2020

07.2021

Випробовування

 

519-й окремий дивізіон розвідувальних кораблів

 

Середній розвідувальний корабель проєкту 18280

1

«Иван Хурс»

«Северная верфь»

14.11.2013

16.05.2017

18.06.2018

 

 

 

В цілому можна зробити наступний висновок: програма переозброєння Чорноморського флоту РФ новітніми ракетними кораблями, що мала пріоритет перед іншими флотами РФ, завершується. РФ розпочала посилення такими кораблями інших флотів – Балтійського, Північного, Тихоокеанського.

Паралельно з оновленням Чорноморського флоту та посиленням берегового ракетного потенціалу на Кримському півострові, РФ з 2014 року розпочала перетворення Криму на чималу військово-промислову виробничу та сервісну базу – суднобудівельну, судноремонтну, авіаремонтну – на основі трофейних українських підприємств.

 

Кримська військово-промислова
та сервісна база окупаційного угрупування

 

Панорама потужностей заводу «Залив». Праворуч на фото – один з найбільших суднобудівних доків у Європі: 364 м завдовжки та 60 м завширшки, аналогів йому на території РФ немає. Саме там у травні 2020 закладені ударно-штурмові вертольотоносці для Чорноморського флоту РФ. Фото з архіву BlackSeaNews, лютий 2020

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу вже 4 квітня 2014 року на позаплановому засіданні колегії міністерства заявив про намір завантажити промисловість окупованого півострова держоборонзамовленням, наголосивши на важливості «ефективного задіювання виробничо-технологічного потенціалу оборонної промисловості Криму»

У середині квітня 2014 року російський «Коммерсант» повідомляв, що міноборони вже сформувало список із 23 кримських підприємств, які цікавлять відомство. «Це було зроблено на виконання вказівок президента Володимира Путіна, процес курує заступник міністра з озброєнь Юрій Борисов, писало російське видання з посиланням на свої джерела у міністерстві. Зараз виробляються пропозиції щодо раціонального використання підприємств»

За повідомленням самого Борисова «Ми приступимо до планування завантаження підприємств після проходження всіх формальних процедур, таких як ліцензування та перереєстрація»

«Формальні процедури», про які розповідав російський заступник міністра, це, передусім, експропріація українських державних та приватних підприємств. Усі підприємства оборонного комплексу були «націоналізовані» РФ протягом перших місяців окупації Криму, а більшість державних оборонних підприємств упродовж перших двох тижнів

РФ вже включила майже всі захоплені українські оборонні підприємства Кримського півострова до складу російських корпорацій, або завершує формальні процедури для цього. Протягом цього часу ці заводи або перебувають в оренді у російських підприємств, або мають російських «кураторів»

Інститут кураторів був офіційно запроваджений 2016 року, рішення щодо закріплення підприємств ухвалювалися наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ. Куратори повинні ділитися з підшефними кримськими заводами, замовленнями і займатися їхньою модернізацією

За підсумками 2015 року Крим був оголошений «лідером за темпами зростання промислового виробництва» в Росії з результатом 12,4%. У першому півріччі 2016-го індекс промислового виробництва в Криму, за офіційними даними, перевищив 120% (тобто приріст становив 20% до відповідного періоду 2015)

Зростання промислового виробництва в окупованому Криму відбулося переважно за рахунок забезпечення кримських підприємств військовими замовленнями.

У квітні 2016 тоді ще повноважний представник президента РФ в Кримському федеральному окрузі адмірал Олег Белавенцев заявив, що оборонно-промисловий комплекс (ОПК), який нараховує близько З0 підприємств, є стратегічним напрямом промислової політики для Криму

За 2016 рік з-поміж 8 регіонів Південного федерального округу (ПФО) найвищій темп зростання промислового виробництва продемонстрував Севастополь. За рік випуск промислової продукції в місті збільшився на 21,8%. А в 2014 році, нагадаємо, зростання промислового виробництва в Севастополі становило 372,9%

Загалом зростання виробництва на підприємствах оборонно-промислового комплексу по Криму та Севастополю 2017 року порівняно з 2015-м становило 430,8%, а з 2016 роком – 227,6%. До середини 2018 офіційні темпи зростання промислового виробництва по Севастополю залишалися дуже високими – 110%

За словами представників кримського «уряду», наповнюваності кримських підприємств замовленнями сприяє увага до півострова з боку президента РФ Путіна, оскільки «приймаються вольові рішення з розміщення великої кількості замовлень на верфях Криму»

Як «військові трофеї» під час окупації Кримського півострова агресору дісталися 13 українських підприємств, що входили до складу державного концерну «Укроборонпром».

На початок 2014 року до Концерну «Укроборонпром» входили 13 підприємств:

  • Феодосійська суднобудівна компанія «Море»;
  • Державне підприємство «Феодосійський оптичний завод»;
  • Публічне акціонерне товариство «Завод «Фіолент», Сімферополь;
  • Державне підприємство «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит», Феодосія;
  • Державне підприємство «Науково-дослідний інститут аеропружних систем», Феодосія;
  • Державне підприємство «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод»;
  • Державне підприємство «Севастопольське авіаційне підприємство»;
  • Державне підприємство «Склопластик», Феодосія;
  • Державне підприємство «Феодосійський судномеханічний завод Міністерства оборони України»;
  • Державне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», Севастополь;
  • Державне підприємство «Спеціальна виробничотехнічна база «Полум'я», Севастополь;
  • Державне підприємство «Науково-дослідний центр «Вертоліт», Феодосія;
  • Державне підприємство «Конструкторське бюро радіозв'язку», Севастополь

Наразі з 13 підприємств залишилися працювати як окремі юридичні особи 10.

  • «Конструкторське бюро радіозв'язку» неофіційно ліквідовано невдовзі після «націоналізації» постановою окупаційного уряду Севастополя №118пп від 28.02.2015 р.
  • Феодосійський «Склопластик» увійшов до складу суднобудівного заводу «Море», який після акціонування буде переданий Концерну «Калашніков».
  • Севастопольське ЦКБ «Чорноморець» припинило існування після приєднання до ДУП «Севастопольський морський завод», перетворившись на проєктно-конструкторський центр у складі «Севморзаводу»

Моніторинговою групою «Інституту чорноморських стратегічних досліджень» та BlackSeaNews наразі зафіксовано 59 російських підприємств, які працюють із захопленими підприємствами «Укроборонпрому», а загалом 149 підприємств, які співпрацюють із кримськими заводами у військовому виробництві.

Наведемо лише деякі найбільш яскраві приклади використання трофейних кримських підприємств.

 

Суднобудівництво

Малі ракетні кораблі «Аскольд» і «Циклон» проекту 22800 «Каракурт» на суднобудівному заводі «Залив» в Керчі, липень 2020. Фото kremlin.ru

ОАО «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла» (РФ, Ленинградская О6Л., кировский р-н, г. Отрадное) став так званим куратором і згодом орендарем суднобудівного заводу «Море», що перебуває у державній власності України (м. Феодосія, Автономна Республіка Крим), а після окупації Криму був захоплений, експропрійований та «переданий» у федеральну власність Росії. 15 листопада 2016 завод «Море» офіційно передали в оренду суднобудівельному заводу «Пелла» до кінця 2020

На заводі «Море» російський завод «Пелла» збудував три ракетних корвети ближньої морської зони нового проєкту 22800 (шифр «Каракурт»), за російською класифікацією малий ракетний корабель (МРК)

Ще до офіційного отримання в оренду заводу «Море» завод «Пелла» 10 травня 2016 на виробничих майданчиках «Моря» в рамках державного оборонного замовлення РФ почав будувати перший із серії трьох ракетних корветів нового проєкту 22800 (шифр «Каракурт») «Шторм» для Чорноморського флоту РФ. 17 березня 2017 розпочалося будівництво другого ракетного корабля цієї серії «Охотск», а 19 грудня 2017 заклали третій ракетний корабель «Вихрь».

Після оприлюднення в червні 2018 року цієї інформації виникла загроза застосування до заводу «Пелла» санкцій США та ЄС. Надалі події розвивалися наступним чином

  • Перший із трьох «феодосійських каракуртів» МРК «Козельск», заводський № 254 (під час закладки кораблю дали назву «Шторм»), закладений 10 травня 2016, який за планом мав бути переданий Чорноморському флоту в 2019 році, фактично був спущений на воду 9 жовтня 2019 в недобудованому стані.
  • МРК «Охотск», заводський № 255 (під час закладки кораблю присвоїли назву «Циклон»), був закладений 17 березня 2017, планувалося передати Чорноморському флоту в 2019 році, фактично був спущений на воду 29 жовтня 2019.
  • МРК «Вихрь», заводський № 256 (назву присвоєно під час закладки, поки не перейменований), закладений 19 грудня 2017, спущений на воду 13листопада 2019

Після цього «Ленінградський суднобудівельний завод «Пелла», щоб уникнути міжнародних санкцій, вирішив негайно, за рік до закінчення терміну оренди Феодосійського заводу «Море», водночас припинити будівництво трьох ракетних корветів проєкту «Каракурт», спустив на воду недобудовані корпуси різного ступеню готовності та організував їхнє буксирування на завод «Пелла»

АТ «Зеленодольський завод імені О. М. Горького», (РФ, Республіка Татарстан, м. Зеленодольськ). Входить до складу АТ «Холдингова компанія «АК Барс». Одне з найбільших суднобудівних підприємств Росії. Найгучніший «успіх» Зеленодольського заводу в окупованому Криму це рейдерське захоплення майна суднобудівного заводу «Залив» у м. Керч у серпні 2014 року.

Військові кабельні судна криголамного типу «Волга» і «Вятка»; водотоннажність 10 тис. т, довжина 140 м, виведені з сухого доку заводу «Залив», щоб вивільнити док для будівництва вертольотоносців, 18 серпня 2020; з архіву Моніторингової групи BlackSeaNews

Спуск на воду ракетного корвета «Циклон» першого з трьох корветів проекту «Каракурт», що будуються на захопленому керченському суднобудівному заводі «Залив», 24 липня 2020; з архіву BlackSeaNews

Зауважимо, що на заводі «Залив» розташований один з найбільших суднобудівних доків у Європі 364 м завдовжки та 60 м завширшки, аналогів на території РФ немає. Тому можна прогнозувати розширення його подальшого використання окупантами для військових цілей

Програма будівництва військових кораблів на заводі «Залив» для Чорноморського флоту РФ із пакету замовлень «Зеленодольського заводу» за кошти державного оборонного замовлення РФ виглядає таким чином:

Будівництво трьох ракетних корветів дальньої морської зони нового проєкту 22160

  • головний корабель цього проєкту «Василий Быков»: закладений 26.02.2014 в Зеленодольську; спущений на воду в серпні 2017; в листопаді 2017 відбуксируваний для добудови на завод «Залив»; добудований в березні 2018 року; 25.03.2018 вийшов з Керчі до Новоросійська на державні випробування; в грудні 2018 включений до складу ЧФ РФ;
  • корвет «Павел Державин»: закладений 18.02.2016, спущений на воду 21.02.2019; в квітні 2019 прибув з Керчі до Новоросійська на державні випробування; включений до складу ЧФ РФ 27.11.2020 року; він став першим бойовим кораблем, повністю побудованим на заводі «Залив»;
  • корвет «Сергей Котов»: закладений 08.05.2016, будується, запланований спуск на воду в 2019 не відбувся – спущений на воду 29.01.2021 року, планове завершення будівництва в 2020 не відбулося – планується передача флоту в грудні 2021 року.

Будівництво трьох ракетних корветів ближньої морської зони нового проєкту 22800 (шифр «Каракурт»)

  • ракетний корвет «Циклон»: 26.07.2016; спущений на воду 24.07.2020; запланований термін завершення будівництва в 2019 зірвано; станом на липень 2021 проходить випробування;
  • ракетний корвет «Аскольд»: закладений 18.11.2016; будується на відкритому стапелі; запланований термін завершення будівництва в 2019 зірвано; станом на липень 2021 готується до спуску на воду;
  • ракетний корвет «Амур»: закладений 30.07.2017; будується на відкритому стапелі; запланований термін завершення будівництва в 2020 зірвано; станом на липень 2021 спуск на воду сплановано на грудень 2021, а передача до складу флоту в грудні 2022.

Будівництво військових кабельних суден проєкту 15310 (шифр «Кабель»)

  • кабельні судна криголамного типу «Волга» і «Вятка» проєкту І5310: закладені 06.01.2015; спущені на воду 18.08.2020; водотоннажність понад 10 тис. т, дедвейт 8000 т, довжина 140 м, ширина 19 м; призначення прокладення морських кабелів зв'язку, прослуховування або пошкодження міжнародних підводних кабелів, зокрема і в арктичних водах. Контрактні строки завершення будівництва у 2018 і 2019 зірвано внаслідок західних санкцій

Будівництво двох військових танкерів (судна комплексного постачання) проєкту 23131

  • Призначення прийом, зберігання, транспортування і передача на судна рідких вантажів (дизпалива, моторного масла, води), а також сухих вантажів (продовольства, технічного майна, озброєння)
  • Довжина 145 м, ширина 24 м, осадка 7 м, швидкість 16 вузлів, дедвейт 12 000 т. Район плавання необмежений, дальність 8000 миль. Закладені 26.12.2014, планові терміни закінчення будівництва в 2017-2018 зірвані внаслідок західних санкцій. Завершено формування корпусів та надбудови, виконується підготовка до здачі корпусів під електромонтаж

Географія виробничих зв'язків підприємств регіонів РФ з виробництва й обслуговування військової техніки й обладнання на захоплених підприємствах Криму

Будівництво універсальних десантних кораблів проєкту 23900

20 липня 2020 на захопленому заводі «Залив» за участі президента РФ були закладені два перших в історії ВМФ РФ десантно-штурмових вертольотоносця проєкту 23900 «Иван Рогов» і «Митрофан Москаленко» (заводські номери 01901 та 01902)

Один з прототипів десантно-штурмових кораблів ВМФ РФ, закладених на захопленому заводі «Залив». Фото: Artem Tkachenko, de.wikipedia.org

Тактико-технічні характеристики та навіть загальний вигляд цих кораблів засекречено.

  • Відомо, що один такий УДК нестиме на борту понад 20 важких вертольотів, а також палубні ударні та розвідувальні безпілотники, матиме докову камеру для десантних катерів і зможе перевозити близько 1000 морських піхотинців та 75 танків. Водотоннажність до 30 тисяч тонн, довжина понад 220 м. Вартість одного корабля 40 млрд руб. Передача першого вертольотоносця флоту очікується в 2028 році, другого в 2029. Станом на 1 липня 2021 року відомо про початок формування корпусів обох кораблів.
  • Зауважимо, що утаємниченість цього проекту викликає припущення, що насправді РФ планує побудувати щось більше, ніж десантні вертольотоносці. Президент РФ під час закладки сказав таке (рос): «Они хорошие, современные. Мы думаем даже – не знаю, слышит ли меня сейчас министр в Питере, – мы планировали даже немножко там кое‑что переделать и использовать их для других целей. Практически то же самое, только для других целей. Сейчас не буду пока об этом говорить...». Не виключено, що мова йде про легкі авіаносці, на яких будуть базуватися не тільки вертольоти, але й літаки вертикального зльоту і посадки.

Будівництво кораблів такого класу потребуватиме кооперації із сотнями заводів на території Росії.

 

Авіаремонтні підприємства

Протичовновий літак-амфібія Бе-12 морської авіації Чорноморського флоту РФ під час ремонту на захопленому Євпаторійському авіаремонтному заводі; з архіву BlackSeaNews

ПАТ «Об'єднана авіабудівельна корпорація», Москва (є у санкційних списках України та ЄС). Наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ ПАТ «ОАК» було офіційно закріплено за ДУП РК «Євпаторійський авіаційний ремонтний завод». По завершенні акціонування Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу планується його входження до складу «ОАК».

АТ «Вертольоти Росії», Москва (є у санкційних списках України та США). Входить до Державної корпорації «Ростехнології». Наказами міністерства промисловості і торгівлі РФ було офіційно закріплено за «Севастопольським авіаційним підприємством». ФГУП «Севастопольське авіаційне підприємство» де-факто інтегроване до холдингу «Вертольоти Росії».

АТ «Технодінаміка», Москва (є у санкційних списках України та США). Провідний російський розробник і виробник устаткування для повітряних суден, зокрема шасі, паливних систем і систем керування польотом, допоміжних силових установок. Входить до Державної корпорації «Ростехнології». Офіційно закріплено за «НДІ аеропружних систем». Після завершення процесу перетворення ДУП РК «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» на акціонерне товариство, воно увійде до складу АТ «Технодінаміка».

ПАТ «Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс ім. Г. М. Берієва», Таганрог, розробник і виробник авіаційної техніки. Входить до складу ПАТ «Об'єднана авіабудівельна корпорація». На Євпаторійському авіаційному ремонтному заводі організований ремонт літаків Бе-12 виробництва ПАТ «ТАНТК ім. Г.М. Берієва», який наглядає за якістю робіт.

АТ «Авіаремонтний завод № 121», підприємство з ремонту та модернізації літаків і авіаційних двигунів фронтової авіації, що займає одну з провідних позицій серед підприємств російської авіаремонтної мережі. Входить до ПАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація». На ділянці «Євпаторійського авіаційного ремонтного заводу» в с. Новофедорівка був створений відокремлений підрозділ Сервісний центр «Саки» «121 АРЗ».

Станом на 1 липня 2021 формування на Кримському півострові військово-промислової бази для обслуговування потреб окупаційного угруповання військ РФ в основному завершено.

Оскільки оновлення корабельного складу ЧФ РФ теж майже завершено, головним напрямом роботи цієї військово-промислової бази буде судноремонт кораблів ЧФ РФ.

Окремий виняток з цієї основної спеціалізації – будівництво в Керчі двох великих десантно-штурмових кораблів з авіаційним крилом (вертольоти, БПЛА, літаки з вертикальним зльотом-посадкою).

Значно меншими за фізичними обсягами, але не менш важливими, залишаться такі напрямки спеціалізації, як ремонт та сервісне обслуговування військових літаків, вертольотів, а також ракетних систем ППО та берегових крилатих ракет.

 

Відновлення ядерної інфраструктури
на окупованому півострові

 

База зберігання ядерної зброї «Феодосія-13» у травні 2013. Фото: samnamos.iivejournai.com

Автори доповіді з великою ймовірністю припускають наявність на території Криму ядерних боєголовок для морських та берегових ракетних комплексів ще з 2015-2016 років.

У березні-квітні 2014, з перших днів окупації Криму, російськими військовими були взяті під контроль бази зберігання та обслуговування ядерної зброї на території Кримського півострова, що були там з часів СРСР.

У травні 2014 російське командування проінспектувало головну базу зберігання та обслуговування ядерної зброї-об'єкт «Феодосія-13».

26 січня 2015 російські ЗМІ повідомили, що в рамках створення російського військового угрупування в Криму сформовано територіальний орган 12-го головного управління Генштабу Міноборони РФ, що займається забезпеченням зберігання, перевезення та утилізації ядерних блоків для тактичних і балістичних ракет.

25 квітня 2015 інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки й оборони України (ІАЦ PH БО) повідомив, що 23 квітня 2015 в Генеральне консульство України в Ростові-на-Дону надійшло повідомлення про те, що через залізничну станцію Ростова, імовірно в сторону Кримського півострова, прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». Раніше, за словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Наразі відновлюється базовий комплекс з обслуговування ядерної зброї – одна з центральних баз зберігання ядерної зброї СРСР – військова частина № 62047, відома як «Феодосія- 13», селище Кизилташ (Краснокам'янка), у гірському урочищі між Судаком і Коктебелем.

Довідка. Об'єкт «Феодосія-13» діє з 1955 року, використовувався для зберігання ядерних боєприпасів для авіації, артилерії І ракет, у тому числі для бойових кораблів Чорноморського флоту СРСР.

На об'єкті збирали атомні бомби, що використовувалися у вересні 1956 на навчаннях на Семипалатинському полігоні. У 1959 році з Кизилташу були відправлені перші ядерні боєголовки в НДР (Фюрстенберг). У вересні 1962 року в рамках операції «Анадир» під час карибської кризи шість зібраних в Кизилташі авіабомб були відправлені на Кубу.

До окупації Криму в 2014 році комплекс будівель і споруд використовувався в якості пункту постійної дислокації 47-го полку спеціального призначення «Тигр» внутрішніх військ МВС України, до складу якого входили два батальйони спецпризначення. Там також були дислоковані військова комендатура охорони 51-го об'єднаного складу BMC України І патрульний батальйон.

 

Структура військового контингенту РФ
в окупованому Криму

 

До морського компоненту військ РФ в Криму відносяться надводні та підводні сили ЧФ РФ. У надводні сили входять ударні (ракетно-артилерійські кораблі), десантні (великі і малі десантні кораблі), охорона водного району (протичовнові й мінно-тральні кораблі).

Основу морського компонента військ РФ в Криму становлять:

  • 30-а дивізія надводних кораблів;
  • 197-а бригада десантних кораблів;
  • 41-а бригада ракетних катерів;
  • 68-а бригада кораблів охорони водного району;
  • 4-а бригада підводних човнів;
  • 519-й окремий дивізіон розвідувальних кораблів;
  • 176-й окремий дивізіон океанографічних дослідницьких суден;
  • 205-й загін допоміжного флоту;
  • 145-й загін рятувальних суден;
  • 58-а група суден забезпечення (Феодосія).

Крім того, до складу ЧФ входять:

  • 115-а комендатура охорони та обслуговування;
  • 184-а науково-дослідна експериментальна база;
  • База мінного і протимінного озброєння;
  • Завод із ремонту ракетно-артилерійського озброєння;
  • 13-й судноремонтний завод;
  • 91-й судноремонтний завод;
  • 17-а військово-морська школа молодших спеціалістів;
  • Чорноморське вище військово-морське училище;
  • Севастопольське президентське кадетське училище.

Основу сухопутного компонента військ РФ в Криму становлять:

  • 810-а окрема бригада морської піхоти (Севастополь);
  • 126-а окрема бригада берегової оборони (Сімферопольський район, Перевальне);
  • 15-а окрема берегова ракетна бригада (Севастополь);
  • 127-а окрема розвідувальна бригада (Сімферополь);
  • 1096-й зенітно-ракетний полк (Севастополь);
  • 8-й артилерійський полк (Сімферополь);
  • 68-й окремий морський інженерний полк (Євпаторія);
  • 4-й полк радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту (Севастополь);
  • десантно-штурмовий батальйон ПДВ (Джанкой).
  • 56-й десантно-штурмовий полк (Феодосія).

Наприкінці 2016 року для управлінням береговими частинами і з'єднаннями сформовано корпусне управління 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту в Криму.

До складу 22-го армійського корпусу увійшли берегові війська ЧФ, що раніше замикалися на заступника командуючого флотом з берегової оборони.

Довідка. Армійський корпус – загальновійськове з'єднання сухопутних військ РФ. Призначене для вирішення оперативно-тактичних завдань. Може включати дві-чотири і більше дивізій. Чисельність армійського корпусу може досягати декількох десятків тисяч військово-службовців. Чисельність дивізії в ВС РФ – від 7 тис. військовослужбовців і вище.

Протиповітряну оборону окупованого Криму забезпечує 31-а дивізія протиповітряної оборони 4-ї армії ВПС і ППО, частини якої розміщені:

  • у Севастополі (12-й зенітно-ракетний полк),
  • у Феодосії (18-й зенітно-ракетний полк),
  • у Євпаторії (зенітно-ракетний полк)
  • та з 2018 року – в Джанкої, на півночі Криму.

У 2017 році зенітно-ракетні полки в Севастополі і Феодосії переозброєні з комплексів С-300 на новітні С-400. У 2018 році на С-400 переозброєний зенітно-ракетний полк в Євпаторії.

Військово-повітряний компонент Кримського угруповання військ РФ включає частини бомбардувальної, штурмової, винищувальної, армійської авіації, що входять до складу 4-ї Армії ВПС і ППО, а також морську авіацію ЧФ РФ.

Морська авіація Чорноморського флоту РФ:

  • 43-й окремий морський штурмовий авіаполк (Саки);
  • 318-й окремий змішаний авіаполк (Кача).

На додаток до морської авіації в Криму створене нове авіаційне об'єднання – 27-а змішана авіаційна дивізія в складі трьох різнорідних полків:

  • 37-й змішаний авіаполк (Гвардійське),
  • 38-й винищувальний авіаполк (Бельбек),
  • 39-й вертолітний полк (Джанкой).

Це авіаційне угрупування здатне виконувати бойові завдання на всю глибину Чорноморського регіону. На його озброєння надійшли нові винищувачі Су-30СМ (в січні 2015 року), модернізовані Су-27СМ та фронтові бомбардувальники Су-24М, штурмовики Су-25СМ. Крім того, у складі 39-го вертолітного полку – вертольоти типу Ка-52, МИ-28Н і МИ-8АМТШ.

У 2017 в зв'язку з наближенням термінів закінчення будівництва моста через Керченську протоку почалося формування морської бригади охорони моста в системі Росгвардії.

Станом на 01.07.2021 в окупованому кримському місті Керч існує 115 окрема бригада спеціального призначення.

До неї входять 39-й морський загін Росгвардіі, полк військ Росгвардіі, інші спеціальні підрозділи чисельністю до 900 осіб. У 2018 році 39-й морський загін отримав 4 протидиверсійних катери типу «Грачонок» проекту 21980, у 2019 році – 4 нових транспортно-десантні катери «БК-16» проекту 02510 і 8 швидкісних катерів «Сарган» виробництва захопленого кримського суднобудівного заводу «Море».

Військово-космічні війська

У 2017 році розпочато технічне переоснащення захопленого українського центру управління космічними польотами в Євпаторії.

Цей центр має в своєму розпорядженні один із найбільших у світі повнорухомий радіотелескоп діаметром 70 метрів, включений до складу військово-космічних військ РФ. Нині він називається «40-й окремий командно- вимірювальний комплекс (Центр далекого космічного зв'язку) в складі Головного випробувального космічного центру імені Г. С. Титова».

Центр став частиною російської системи «ГЛОНАСС», обладнаний російської командно-вимірювальної системою радіусом дії до 40 000 км, бере участь в управлінні всім орбітальним військово-космічним угрупованням Росії.

Також у 2017 році прийнято рішення про розміщення в окупованому Криму стаціонарної надгоризонтної станції далекого ракетного виявлення «Воронеж-СМ» (дальність виявлення до 6 тис. км). Буде розміщена в Севастополі на мисі Херсонес у 2024 році.

 

Чисельність військового угруповання РФ в Криму

 

На фото: 14 січня 2017 Митрополит Феодосійський і Керченський Платон благословив і освятив нову техніку – ракетні комплекси С-400 «Тріумф» в Феодосії. Фото: black-drago.livejournal.com

За радянських часів на Кримському півострові дислокувалося близько 100 тис. військових та 60 тис. службовців. До окупації Криму на його території за договором з Україною знаходилося 12,5 тис військовослужбовців Чорноморського флоту РФ при дозволеній договором чисельності до 25 тис. ос.

На початок 2017 року чисельність угруповання збройних сил РФ в окупованому Криму оцінювалася авторами кількістю, близькою до 60 тис. осіб з перспективою нарощування до 100 тис. осіб. Для порівняння: за даними міністерства оборони США, на всіх американських базах в Японії дислоковано близько 50 тис. ос.

6 березня 2015 у Вашингтоні, в Freedom House, була представлена доповідь Андрія Клименка: «Human Rights Abuses in Russian-Occupied Crimea »/«Права людини в окупованому Росією Криму».

У доповіді, зокрема, говорилося: «Путін неймовірними темпами створює на всій території Криму гігантську військову базу. ЇЇ чисельність за нашими оцінками буде досягати 100 тисяч осіб». Наш прогноз був заснований на офіційному повідомленні прес-служби Південного військового округу Міністерства оборони РФ від 17 вересня 2014 року, під назвою: «Вновь сформированным воинским частям ЮВО в Крыму вручат боевые знамена нового образца».

Довідка. У повідомленні МО РФ говорилося: «До конца текущего года более 40 соединениям и воинским частям Южного военного округа (ЮВО) будут вручены боевые знамена нового образца. Большая часть воинских частей ЮВО, в которых пройдут торжественные ритуалы вручения боевых знамен, являются недавно сформированными в Крыму авиационными, зенитными ракетными, инженерными, артиллерийскими, РХБ защиты полками, отдельными бригадами береговых войск, материально технического обеспечения и др.»

У збройних силах РФ бойові прапори вручаються військовим частинам (полк, окремий батальйон) та з'єднанням (бригада, дивізія, армія). Чисельність особового складу полку в збройних силах РФ становить від 2000 до 3000 військовослужбовців (солдатів, сержантів, прапорщиків, офіцерів) та цивільного персоналу, бригади – до 3000-4000 осіб особового складу.

8 червня 2015 року під час виступу на засіданні Міжпарламентської ради Україна-НАТО в Києві, міністр оборони України Степан Полторак сказав: «Російська Федерація збільшує чисельність угруповання військових у Криму. Зараз ця чисельність складає близько 24 тисяч військовослужбовців ... Існує велика ймовірність розміщення на півострові носіїв стратегічного ядерної зброї. Фактично Росія формує в Криму потужне угрупування для гарантованого утримання окупованої території та відстоювання своїх інтересів щодо України та інших держав». За його словами, якщо таке нарощування сил триватиме, то не виключено, що до 2017 року РФ може вдвічі збільшити чисельність своїх військ та сформувати там потужне об'єднання загальною чисельністю 43 тисячі осіб.

30 червня 2016 року президент України Петро Порошенко, перебуваючи з візитом у Болгарії, сказав в інтерв'ю болгарському телебаченню: «Більше 60 тисяч російських військових розташовані на Кримському півострові та існує велика небезпека введення туди ядерної зброї».

Наприкінці лютого 2018 заступник міністра оборони України Анатолій Петренко заявив: якщо в 2013 році чисельність військовослужбовців РФ в Криму була близько 12 тис., то зараз перевищує 31 тис.

Нарешті, під час демонстративної російської військової ескалації на кордонах України та в окупованому Криму у квітні-травні 2021 року неодноразово фіксувалися факти перекидання нових армійських підрозділів, літаків та кораблів до півострова, з’являлися повідомлення про значне зростання чисельності військових в окупованому Криму. Однак офіційні дані представників української влади стосовно їхньої чисельності залишалися на рівні 31-32 тис. осіб.

Сумніви щодо таких оцінок чисельності військових в окупованому Криму підтверджуються такими прикладами зі сфери демографії:

Загалом упродовж окупації за офіційними даними абсолютна чисельність постійного населення Севастополя зросла з 383 304 до 509 992 осіб, тобто на 126 688 особи, або на безпрецедентні 33,05%.

За роки окупації на 1 січня 2021 за офіційними даними до міста Севастополя з РФ прибуло на постійне проживання 180 505 осіб, в тому числі 145 919 осіб або 80,83% з них – прибули з регіонів РФ

28 квітня 2020 року російські ЗМІ повідомили, що тимчасовий виконувач обов'язків російського губернатора окупованого Севастополя Михаил Развожаев на нараді з питань боротьби з коронавірусом сказав президенту Росії Путіну таке (рос.):

«У нас по статистике необходимо было разворачивать койки из расчета 450 тысяч человек, я сразу принял решение разворачивать вдвое больше, так как по потреблению воды и хлеба очевидно, что в Севастополе проживает более 700 тысяч человек».

21 грудня 2020 року міністр оборони РФ Сергєй Шойгу в доповіді на розширеному засіданні колегії міністерства за участі президента РФ сказав таке (рос):

«В Вооружённых Силах, как и в целом по стране, высокий уровень онкологических заболеваний. В 2021 году в интересах военнослужащих и сотрудников других силовых структур предлагается начать строительство единого онкологического центра на базе госпиталя имени Бурденко и многопрофильного центра в Севастополе. У нас в этом городе порядка 150 тысяч силовиков и членов их семей. Достойного медицинского учреждения, к сожалению, нет. Уважаемый Владимир Владимирович, прошу Вас поддержать совместную инициативу силовых ведомств по созданию указанных объектов».

Оцінки, що висловлюють місцеві жителі в соцмережах, журналісти, експерти з нерухомості та житлового будівництва, чиновники окупаційних адміністрацій, свідчать, що наявне населення міста Севастополь, становить більш, ніж 700 тисяч осіб (при зареєстрованому постійному населенні 510 тисяч осіб).

Тобто реальна чисельність російських військових в окупованому Криму залишається предметом дискусії.

 

Окупований Крим і зміна військового балансу в регіоні.
Чорноморська дилема для НАТО

 

Рубежі досяжності ракетних комплексів РФ морського і берегового базування з окупованого Криму та військово-морської бази РФ в Тартусі, Сирія
​​​​​​

Ударний військово-морський та ракетний потенціал, що сконцентрований в окупованому Криму, призвів до зміни військово-стратегічного балансу в Чорноморському, Чорноморсько-Середземноморському та Чорноморсько-Каспійському регіонах на користь РФ.

До першого бойового застосування морських крилатих ракет «Калибр» 7 жовтня 2015 вважалося, що їх дальність складає 300 км. Під час першого бойового застосування по Сирії ракети вразили цілі на відстані понад 1500 км. Є інформація щодо справжньої дальності цих ракет до 2600 км.

22 жовтня 2016 начальник управління бойової підготовки Головного штабу ВМФ Росії контр- адмірал В. Кочемазов повідомив, що крилаті ракети морського базування «Калибр» мають дальність ураження цілей до 2 тисяч кілометрів. «У залежності від об'єктів, щодо яких застосовується зброя, сухопутні вони або морські, у залежності від траси, з урахуванням необхідності обходу перешкод на землі, у цілому дальність стрільби цих ракет становить до 2 тисяч кілометрів», – сказав Кочемазов. На спеціалізованих сайтах вже відкрито називається дальність цих ракет 2600 км. Таким чином, ракети «Калибр» кораблів Чорноморського флоту РФ здатні, як мінімум, досягати при стрільбі з району Севастополя цілей на території всіх країн Європи, крім Норвегії, Великої Британії та Іспанії, а також Північної Африки та Близького Сходу.

Пересувний береговий ракетний комплекс «Бастион» з крилатою ракетою «Оникс» здатний, як і «Калибр», стріляти не тільки по кораблях, а й по малорозмірних цілях на суші, має імовірну дальність 600 км. «Бастион» при стрільбі з району Севастополя здатний вразити в тому числі сухопутні цілі в прибережних районах усіх чорноморських країн. Може також використовуватись із ядерною боєголовкою.

Оперативно-тактичні сухопутні пересувні ракетні комплекси «Искандер» офіційно мають приблизно таку ж дальність в 500 км і здатні нести ядерну боєголовку до 50 кілотонн. Утім, багато експертів вважають, що офіційна дальність ракети занижена, щоб приховати порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, а реальна дальність цієї крилатої ракети складає 2000-2600 км.

Заплановане розміщення в окупованому Криму ракетоносного авіаполку бомбардувальників Ту-22 М3 включає 16 літаків, кожен з яких здатний нести 10 крилатих ракет Х-101 (Х-102) з дальністю близько 5 тис. км. У тому числі з ядерною боєголовкою в 250 кілотонн.

Х-101 (Х-102 у виконанні з ядерною боєголовкою) – стратегічна крилата ракета «повітря- поверхня» з використанням технологій зниження радіолокаційної помітності. За результатами випробувань має кругове імовірне відхилення 5 м на дальності 5500 км. Здатна знищувати мобільні цілі з точністю до 10 м.

У цілому, берегові сухопутні ракетні комплекси «Искандер», «Бастион» та морські ракети «Калибр» на кораблях Чорноморського флоту РФ, наявні на окупованому Кримському півострові, в поєднанні з планами розміщення літаків-ракетоносців Ту-22МЗ становлять загрозу не тільки, як вважалося раніше, для всього узбережжя Чорного моря, але і для всієї Європи, особливо з її південного флангу.

За 2014-2021 роки військово-стратегічне значення Кримського півострова для РФ кардинально посилилося, і цей процес ще більше прискорився після завершення будівництва Керченського мосту в зв'язку з поліпшенням логістики.

Військовий потенціал Кримського півострова, в тому числі наступальний, являє собою нове і досить унікальне світове явище. З урахуванням того, що відносини Туреччини з НАТО, ЄС і США в 2017-18 році погіршувалися, а з РФ поліпшувалися – аж до покупки Туреччиною у Росії комплексу ППО С-400 і реального будівництва першої нитки газопроводу «Турецький потік», можна зробити наступний висновок:

в результаті мілітаризації окупованого Криму склалася абсолютна військово-стратегічна перевага РФ в Чорноморському регіоні з проекцією її на Південний Кавказ і Близький Схід.

На початку травня 2016 під час виступу на конференції начальників генеральних штабів збройних сил балканських країн в Стамбулі, президент Туреччини заявив:

«Ми повинні посилити координацію і співробітництво на Чорному морі. Сподіваємося на конкретні результати саміту НАТО у Варшаві 8-9 липня. Потрібно зробити Чорне море морем стабільності. Я говорив генеральному секретарю НАТО: вас в Чорному морі немає, тому воно стало майже російським озером. Ми повинні виконати свій обов’язок як країни, що виходять до Чорного моря. Якщо ми не вживемо заходів, історія нас не пробачить».

Як це не дивно виглядає зараз, тоді, коли Туреччина знаходилася майже в стані «холодної війни» з РФ, президент Ердоган першим із керівників країн-членів НАТО адекватно сформулював ситуацію в Чорному морі, що склалася вже за 2 роки після окупації та наступної незаконної анексії Кримського півострова з боку РФ.

8-9 липня 2016 року на саміті НАТО у Варшаві на рівні глав держав і урядів країн-членів очікувалось прийняття рішень щодо посилення військово-морських можливостей НАТО в Чорному морі. Це було пов'язано з ініціативою уряду Румунії про створення в Чорному морі «Союзницької флотилії Альянсу». У Румунії вважали це питання одним з пріоритетних для Бухареста в 2016 році. Україна безумовно підтримала цю ініціативу з урахуванням окупації Криму та агресії РФ на Донбасі з виходом до Азовського моря.

Однак через відмову Болгарії, прем'єр-міністр якої заявив, що бажає бачити біля узбережжя Болгарії круїзні лайнери, а не військові фрегати, цього не сталося. Більше того, болгарський прем'єр за місяць до Варшавського саміту заявив, що «Чорне море має бути оголошено демілітаризованою зоною, без військових кораблів, без підводних човнів».

Румунська військово-морська ініціатива з'явилася одразу після установки наприкінці 2015 року ракет-перехоплювачів системи протиракетної оборони SM-3 AEGIS Ashore на базі ВПС США в Девеселу – в горах південної Румунії в 35 км від кордону з Болгарією.

У Румунії розуміли, що після цього, особливо з урахуванням формування ударного угруповання військ РФ в окупованому Криму, яке оснащене ракетами, здатними досягти будь-якої цілі в Румунії, вся країна стала потенційною ціллю для ракетних ударів не тільки з повітря, але після окупації і мілітаризації Криму – з моря, з нових ракетних кораблів і підводних човнів Чорноморського флоту, а також з території Кримського півострова.

 

Окупований Крим і війна в Сирії

 

З кінця 2015 окупований Крим, разом із Новоросійськом, став одним з основних плацдармів РФ в сирійській війні і залишається ним до теперішнього часу. Угруповання військ РФ в Криму – надводні кораблі, підводні човни, морська піхота – бере активну участь у військових діях РФ в Сирії.

У 2015-2017 роках надводні кораблі та підводні човни (ПЧ) Чорноморського флоту РФ завдавали удари по наземних цілях в Сирії зі східної частини Середземного моря крилатими ракетами «Калибр». Територія окупованого півострова використовується як база для військових поставок в Сирію. Пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ РФ в сирійському порту Тартус перетворено на повноцінну російську військово-морську базу.

Удари по Сирії крилатими ракетами з кораблів та підводних човнів (ПЧ) Чорноморського флоту РФ

  • ПЧ «Ростов-на-Дону» – 08.12.15.
  • Корвет «Зеленый Дол» – 19.08.16.
  • Корвет «Серпухов» – 19.08.16.
  • Фрегат «Адмирал Григорович» – 15.11.16.
  • Фрегат «Адмирал Эссен» – 31.05.17.
  • ПЧ «Краснодар» – 31.05.17.
  • Фрегат «Адмирал Григорович» – 23.06.17.
  • ПЧ «Краснодар» – 23.06.17.
  • Фрегат «Адмирал Эссен» – 23.06.17.
  • Фрегат «Адмирал Эссен» – 05.09.17.
  • ПЧ «Великий Новгород» – 14.09.17.
  • ПЧ «Колпино» – 14.09.17.
  • ПЧ «Великий Новгород» – 22.09.17.
  • ПЧ «Великий Новгород» – 05.10.17.
  • ПЧ «Колпино» – 05.10.17.
  • ПЧ «Великий Новгород» – 31.10.17.
  • ПЧ «Колпино» – 03.11.17.

Зі 100 крилатих ракет «Калибр» морського базування, що були застосовані ВМФ РФ по цілях в Сирії, 56 належали надводним кораблям та підводним човнам Чорноморського флоту РФ, 44 – корветам Каспійської флотилії

Таким чином, досвід бойового застосування крилатих ракет великої дальності наразі мають 2 фрегати та 4 підводних човни ЧФ РФ (корвети «Серпухов» та «Зеленый Дол» передані Балтійському флоту РФ).

«Сирійський експрес»

Крім нанесення ударів крилатими ракетами, здійснюється постачання військової техніки, спорядження, боєприпасів сирійському режиму Б. Асада з Севастополя та Новоросійська на великих десантних кораблях ЧФ РФ та інших флотів РФ, а також на допоміжних судах ЧФ РФ, що базуються в окупованому Севастополі – так званий «Сирійський експрес».

Відомо, що у жовтні 2016 року з Криму до Сирії на кораблях ЧФ РФ був відправлений дивізіон берегових ракетних комплексів (БРК) «Бастион». На заміну йому в листопаді 2016 року до Криму прибув новий аналогічний дивізіон.

Таким же шляхом до Сирії в 2017 були перекинуті ракетні комплекси ППО С-300, С-400, Бук-3. Великі десантні кораблі ВМФ РФ (ВДК) в 2016 році виконали 67 зворотних рейсів з Севастополя і Новоросійська в Сирію на військово-морську базу РФ в Тартусі. На них доставляються ракетні установки, бронетехніка, військові автомобілі тощо.

З 67 рейсів у 2016 році ВДК ЧФ виконали половину – 34 рейси, Балтійського флоту – 17, Північного флоту -16. Відзначимо, що в 2015 році ВДК виконали 69 рейсів з таким же співвідношенням між флотами, в 2014-46 рейсів, а в 2013- 30 рейсів.

Таким чином, після окупації Криму кількість рейсів кораблів ЧФ РФ в Сирію у 2015-2016 збільшилася у 2 рази.

У 2017 році «Сирійський експрес» виконав на десантних кораблях трохи менше – 41 зворотний рейс. Допоміжні судна (суховантажі під військово-морським прапором РФ) 205-го загону суден забезпечення ЧФ РФ в 2016 році виконали щонайменше 17, а в 2017 році 9 зворотних рейсів із Севастополя в Тартус.

У 2018 році «Сирійський експрес» виконав 34 зворотних рейсів, в тому числі 30 – на великих десантних кораблях. Тобто, на відміну 2014 – 2016 років, РФ протягом 2017 – 2018 років у значній мірі вивільнила бойові десантні кораблі від рейсів до Тартуса.

Це сталося за рахунок використання Чорноморським флотом РФ до 10 орендованих через спеціалізовану фірму «Оборонлогістика» великих поромів. Це дозволяє перевозити на військових кораблях та вантажних суднах допоміжного флоту під військово-морським прапором (які не підлягають перевіркам) тільки озброєння, боєприпаси та військовослужбовців, а решту вантажів перевозити на цивільних суднах.

Військово-морська база РФ в Сирії

У 2017 році в РФ прийнято рішення про створення в сирійському порту Тартус повноцінної російської військово-морської бази. Кримський півострів є основним елементом забезпечення її роботи з військової точки зору.

Раніше в Тартусі у ВМФ Росії був невеликий пункт матеріально-технічного забезпечення, великі кораблі не могли заходити до нього, а забезпечувалися на рейді. Створення бази дозволить забезпечити перебування і проведення поточного та середнього ремонту в Тартусі кораблів різних класів: від тральщика до фрегата.

810 бригада морської піхоти ЧФ РФ, що базується в Севастополі, здійснює охорону морських перевезень у Сирію безпосередньо на кораблях та суднах, а також охорону військово- морської бази РФ в сирійському порту Тартус. Саме окупація Криму та подальший прискорений розвиток кримської військової бази зробили можливими активні військові дії РФ в Сирії.

Чорноморський флот з радикально зміненим корабельним складом став основою військово- морської присутності РФ у Східному Середземномор’ї.

Зв'язки окупованого Криму з сирійським режимом Асада цілеспрямовано укріплюються Москвою не тільки у військовій сфері.

В рамках IV Ялтинського міжнародного економічного форуму, який пройшов у квітні 2018, підписано меморандум про співробітництво між Кримом і сирійською провінцією Латакія, а також про побратимство міст Ялта та Латакія. На форумі була організована перша Ялтинська конференція «Економічний розвиток Сирії», а найчисельнішою делегацією стала делегація Сирії. Прес-служба форуму повідомляла про досягнення декількох російсько-сирійських угод, причому підписання низки угод проходило «у закритому режимі».

У цьому контексті та на тлі прискореної мілітаризації Криму автори проаналізували динаміку військово-морської присутності НАТО в Чорноморському регіоні без урахування чорно- морських країн-членів – Туреччини, Румунії та Болгари – з 1991 року і особливо детально в 2013- 2020 роках.

 

Чорноморська історія ВМС країн НАТО

 

Візити військових кораблів країн НАТО до Чорного моря після розпаду СРСР у 1991 – 2020. Діаграма 1

Пік інтересу військово-морського командування НАТО до Чорного моря припадав на період з 1992 по 1998 роки. Це період після розпаду СРСР, коли в Чорноморському регіоні з'явилися одразу б нових незалежних держав (Молдова, Україна, РФ, Грузія, Вірменія, Азербайджан), а також перестали існувати соціалістичні режими в Румунії і Болгарії.

У період 1995-1998 кількість заходів кораблів ВМС країн НАТО в Чорне море щорічно становило від 30 до 40 (максимуми: 1997 рік – 40, 1998 рік – 36, 1995 рік – 35). Максимальні значення кількості заходів кораблів ВМС країн НАТО в Чорне море були до 2-ї половині 1990-х – початку 2000-х років, вони були пов'язані з регулярними та масштабними міжнародними військово-морськими навчаннями в Чорному морі.

З 2000 по 2007 роки кількість заходів коливалась між 29 і 17. Тому показник 2008 року, коли сталася російсько-грузинська війна, 29 візитів, вже здавався дуже великим. Насправді ж, у рік агресії РФ проти Грузії (розпочалася 8 серпня 2008 року) кількість заходів кораблів ВМС країн НАТО в Чорне море зрівнялася не з максимумами другої половини 1990-х, а з показником 2000 року, при цьому 13 з 29 заходів відбулися з серпня 2008, тобто після початку війни.

Потім військово-морська присутність НАТО в Чорному морі знову різко скоротилася.

Період 2009-2013 років, після Бухарестського саміту НАТО, що фактично відмовив Україні та Грузії в євроатлантичній перспективі (2008), можна назвати роками демонстративної втрати інтересу НАТО до Чорного моря. Кількість візитів військових кораблів у 2011 і 2013 роках склала історичний мінімум з 1991 року – 8, а максимум у 2010 та 2012 (по 14), був меншим, ніж у будь-який з років попереднього 20-річчя.

У 2013 році – останньому перед окупацією Криму і агресією РФ на Сході України – кількість візитів військових кораблів країн НАТО в Чорне море була не просто меншою, ніж в попередні роки. Це був найнижчий показник з часу розпаду СРСР. 

Але у 2014-2016 роках, у період окупації Криму та агресії РФ на сході України з виходом до Азовського моря, з урахуванням втрати Україною своїх ВМС, військово-морська присутність НАТО в Чорному морі стала реальним фактором стримування російської агресії проти України.

Особливо важливим це було в 2014 та 2015 роках, коли ризики десантної операції ЧФ РФ у приморських областях України були максимальними. У ці роки кораблі ВМС країн НАТО були присутні в Чорному морі практично безперервно. Разом з тим, військово-морська присутність НАТО в Чорному морі в 2014 році, у перший рік російської агресії проти України, за кількістю заходів аналогічна з показниками 2008 року, «п'ятиденної війни» між РФ і Грузією, незважаючи на абсолютно непорівняний масштаб. Але в наступні 2 роки вона знову значно скоротилася.

Відзначимо, що під час вирішальної початкової фази спецоперації з окупації Криму військами РФ з використанням кораблів ВМФ РФ (20 лютого – 7 березня 2014) у Чорному морі не було боєздатних кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО.

Штабний корабель та пошкоджений фрегат 6-го флоту США, що знаходилися тоді в Чорному морі з іншого приводу, могли лише вести радіоелектронну розвідку і не становили ударної потужності. До дня початку патрулювання ВМС країн НАТО – 7 березня 2014 року – у Криму військами РФ вже були захоплені всі адміністративні будівлі, перекриті всі шляхи в'їзду на півострів і блоковані всі порти й пункти дислокації ВМС України та інші військові гарнізони, військовими кораблями РФ перекинуто на півострів кілька тисяч військових і техніка, у тому числі мобільні берегові проти- корабельні ракетні комплекси.

З аналізу джерел у РФ можна зробити висновок, що відсутність на той час військових кораблів країн НАТО в Чорному морі сприймалася у російських військових колах як фактор, що полегшив спецоперацію із захоплення Криму, оскільки наявність у будь-якому морському районі, особливо в кризових ситуаціях, іноземних військових кораблів, що не відносяться до країн-союзників, автоматично тягне за собою розгляд їх як потенційних супротивників – із відповідним врахуванням та плануванням дій своїх ВМС, ВПС тощо.

Це доводить, що не тільки в Україні, а й у військових та розвідувальних колах СІНА і НАТО не очікували й не розглядали можливий сценарій російської окупації Криму. Це прямо підтвердив Генеральний секретар НАТО того часу Андерс Фог Расмуссен, що керував штаб- квартирою Альянсу до 1 жовтня 2014 року:

«Я не думаю, що Європа могла зупинити анексію. Це для всіх нас стало несподіванкою. Ми вважали росіян партнерами, з якими можна співпрацювати. Але раптом виявилося, що вони не поділяють таких поглядів. Росія почала «гібридну війну», поєднуючи звичайні військові дії, дії «зелених чоловічків», складну інформаційну і дезінформаційну кампанію. Нас дійсно ці події застали зненацька, і я не думаю, що ми могли зробити більше або зробити щось інакше. Тому нам довелося адаптуватися до нової ситуації в сфері безпеки».

Явно виявилась не тільки відсутність прогнозів і сценаріїв можливих дій РФ в Чорному морі, але й недостатній для військових рівень розвідувальної інформації щодо регіону Чорного моря в попередні роки в країнах НАТО та їх військово-морських силах.

Тому морському командуванню НАТО довелося присвятити практично весь 2014 рік у Чорному морі не тільки демонстрації моральної підтримки України, а й вивченню театру військових дій, масованому збору розвідувальної інформації. Розвідувальні кораблі ВМС країн НАТО в 2014 році провели в Чорному морі 150 днів.

 

Військово-морські операції НАТО в Чорному морі: 2014 – 2021

 

Ракетний есмінець ВМС США USS Truxtun (DDG 103) – перший корабель, який почав патрулювання Чорного моря після окупації Криму, 7 березня 2014. Фото Ніки Златева, Варна, спеціально для Blackseanews

 

2014 рік

Кількість візитів 2014 рік = 31

У 2014 році військові кораблі НАТО заходили в Чорне море 31 раз, це була максимальна кількість з 2000 року. З 5 лютого 2014 року в Чорному морі знаходилися два кораблі ВМС СНІ А (6-й флот) – штабний корабель 6-го флоту «Mount Whitney» (LLC 20) і фрегат «Тауіог» (FFG 50). їх перебування у Чорному морі було безпосередньо пов'язане із сочинською Олімпіадою: вони несли чергування в районі сочинського узбережжя; метою чергування була оперативна допомога в разі непередбачених подій під час Олімпіади в Сочі, наприклад, евакуація американських спортсменів у разі терактів.

7 березня 2014 ракетний есмінець США USS Truxtun (DDG 103) де-факто розпочав чорноморську операцію стримування РФ на підтримку України. Наступні 8 місяців кораблі країн НАТО перебували в Чорному морі практично безперервно.

20 лютого 2014 року стало переломною датою для Чорноморського регіону: нагадаємо, що за 3 дні до закінчення зимової Олімпіади в Сочі, що проходила з 7 по 23 лютого 2014, почалася військова агресія РФ проти України: в лютому-березні – окупація і потім анексія Криму; у березні-травні – спроба створення «Новоросії» в південних та східних регіонах України, початок війни на Донбасі, у серпні 2014 – відкрите введення військ РФ до Східної України.

23 лютого 2014 завершилася зимова Олімпіада в Сочі. Кораблі Чорноморського флоту РФ, що забезпечували безпеку Олімпіади, попрямували в Новоросійськ. 24 лютого російські військові перекрили в'їзди до Севастополя. У цей же день «олімпійська» ескадра ЧФ РФ вже прийняла на борт в Новоросійську спецназ з бойовою технікою для окупації Криму і вийшла курсом на Севастополь.

Саме 24 лютого 2014, відповідно до Конвенції Монтре, флагман 6-го флоту США «Mount Whitney» (LLC 20) покинув Чорне море. Фрегат «Taylor» (FFG 50) залишався в Чорному морі більше 21 дня, як передбачено Конвенцією Монтре (до 7 березня 2014 року), через те, що 12 лютого 2014 при заході для дозаправки в турецьку чорноморську військово-морську базу Самсун пошкодив гребний гвинт.

Зауважимо, що фрегат «Taylor» (FFG 50), як і більшість фрегатів типу Oliver Hazard Perry, ще в 2004 році був позбавлений керованої ракетної зброї через застарілість, на ньому залишилося тільки артилерійське та торпедне озброєння.

7 березня 2014 розпочалася регулярна присутність кораблів ВМС країн НАТО в Чорному морі, безпосередньо пов'язана з агресією РФ проти України: заходом ракетного есмінця типу Arleigh Burke – «Truxtun» (DDG 103). З цього дня до середини листопада 2014 року, військові кораблі країн НАТО перебували в Чорному морі практично безперервно, змінюючи один одного. У цей день, 7 березня 2014 року, ще тривало активне перекидання військ РФ через захоплену Керченську поромну переправу. Однак, у цілому в Криму військами РФ вже були захоплені всі адміністративні будівлі, перекриті шляхи в'їзду на півострів, блоковані всі пункти дислокації ВМС України та інші військові гарнізони, військовими кораблями РФ доставлено на півострів тисячі військових і техніка, в тому числі мобільні берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастион-П» та «Бал».

Таким чином, під час вирішальної початкової фази спецоперації з окупації Криму військами РФ із використанням кораблів ВМФ РФ в Чорному морі не було боєздатних кораблів BMC нечорноморських країн НАТО.

Тривалість перебування 2014 рік = 247 днів (78,4%)

Починаючи з 20 лютого 2014, дня початку спецоперації РФ по окупації Криму, кораблі BMC країн НАТО в цьому році були відсутні в Чорному морі лише 68 днів з 315. Іншими словами, 247 днів або 78,4% цього періоду російської агресії були «перекриті» перебуванням в Чорному морі військових кораблів країн НАТО.

6-й флот США 2014 рік = 156 днів (49,5%)

Основне навантаження щодо забезпечення військово-морської присутності для стримування Росії в Чорному морі в 2014 році прийшлось на 6-й флот СІ1ІА: кораблі 6-го флоту США знаходилися в Чорному морі 156 днів з 315 (49,5% календарного часу).

2014 рік у Чорному морі був характерний великою активністю розвідувальних кораблів BMC країн НАТО – вони провели в Чорному морі 150 днів:

  • 16 днів провів у Чорному морі корабель забезпечення роботи дайверів Direction Générale de la Sécurité Extérieure (служба зовнішньої розвідки Франції) «Alizé» (А 645);
  • 20 днів провів у Чорному морі розвідувальний корабель ITS «Elettra» (А5340), Італія;
  • Французький великий розвідувальний корабель «Dupuy de Lome» (А759) заходив в Чорне море б (!) разів, при цьому в 4-х заходах він повністю використав 21 день перебування, встановлений Конвенцією Монтре, а всього провів у Чорному морі 114 днів, базуючись на Варну, Констанцу і Батумі. Цей корабель спроектований та побудований спеціально для радіоелектронної розвідки для DRM (Direction du renseignement militaire) – Управління військової розвідки Франції. Його апаратура здатна перехоплювати найсучасніші види передач, включаючи повідомлення електронної пошти і розмови по мобільних телефонах.

Ракетні кораблі 2014 рік = 7

Усього в 2014 році в Чорне море заходили 19 військових кораблів країн НАТО, 7 з них зробили по кілька заходів:

  • великий розвідувальний корабель BMC Франції «Dupuy de Lome» (А759) в 2014 – 6 разів;
  • американський ракетний крейсер «Vella Gulf» (CG 72)» – 3 рази;
  • штабний корабель 6-го флоту США «Mount Whitney» (LLC 20), фрегат «Taylor» (FFG 50), ракетні есмінці «Donald Cook» (DDG-75) та «Ross» (DDG 71) – всі США, французький ракетний фрегат «Surcouf» (F 711) – по 2 рази.

14 з 19 військових кораблів, що заходили в Чорне море в 2014 році, відносились до США, Франції та Італії:

  • США – 7 (ракетний крейсер, 4 ракетних есмінці, фрегат і штабний корабель);
  • Франція – 4 (ракетний фрегат, корвет, великий розвідувальний корабель, розвіду- вально-десантний корабель);
  • Італія – 3 (фрегат, розвідувальний корабель, тральщик):
  • Іспанія – 1 (ракетний фрегат);
  • Канада – 1 (фрегат);
  • Велика Британія – 1 (тральщик);
  • Греція – 1 (сторожовий корабель);
  • Польща -1 (навчальний корабель).

Основу ударної потужності «чорноморської ескадри НАТО-2014» склали 7 кораблів з керованою ракетною зброєю – ракетний крейсер і 4 ракетних есмінці США, французький та іспанський ракетні фрегати з крилатими ракетами та Aegis – корабельною багатофункціональною бойовою інформаційно-управлінською системою (БІУС).

Візити до портів 2014 рік = 41

У 2014 році кораблі ВМС країн НАТО в Чорному морі після 20 лютого 2014 року відвідали такі порти:

  • румунська військово-морська база Констанца – 18 відвідувань,
  • болгарські військово-морські бази Варна (7) і Бургас (5) – всього 12 відвідувань,
  • грузинські порти Батумі (8) і Поті (1) – всього 9 відвідувань,
  • турецькі військово-морські бази Самсун (1) і Трабзон (1) – всього 2 відвідування.

З 41 відвідування кораблями НАТО портів Чорного моря в 2014 році в 32-х випадках (78%) здійснювалися відвідування портів країн-союзників по НАТО.

Однак при цьому жодного заходу кораблів BMC нечорноморських країн НАТО в українські порти в 2014 році і далі до березня 2015 року не було.

2015 рік

Кількість візитів 2015 рік = 21

У 2015 кораблі BMC нечорноморських країн НАТО заходили в Чорне море рідше, ніж в 2014 – 21 раз (замість 29 з 20 лютого 2014) і, відповідно, перебували в ньому менший час.

Тривалість перебування 2015 рік = 187 днів (51,2%)

Якщо, як сказано вище, в 2014 вони перебували в Чорному морі 78,4% календарного періоду, то в 2015 – 51,2% календарного року.

Кількість бойових кораблів, що заходили в Чорне море, в 2015 майже не зменшилася – 18 (роком раніше – 19), Три з них зробили по два заходи: це ракетні есмінці BMC США – «Donald Cook» (DDG-75), «Ross» (DDG 71) та «Porter» (DDG- 78).

Основне навантаження із забезпечення військово-морської присутності в Чорному морі в 2015 році знову прийшлося на 6-й флот США: всього у 2015 його кораблі перебували в Чорному морі 148 днів (в 2014 – 156) з 365 або 40,5% календарного часу. Загальний час перебування кораблів НАТО в Чорному морі при цьому склав у 2015 році 187 днів.

У січні, лютому, квітні, травні, червні, вересні, жовтні і грудні, тобто протягом 8 місяців 2015 року, ракетні кораблі 6-го флоту США несли бойову службу в Чорному морі без участі нечорноморських союзників по НАТО (у 2014 така ситуація була тільки в березні, листопаді та грудні).

Ракетні кораблі 2015 рік = 11

У 2015 році 7 з 18 кораблів, що заходили в Чорне море, відносилися до 6-го флоту США:

  • США – 7 (ракетний крейсер, 6 ракетних есмінців);
  • Греція -3 (сторожовий корабель, ракетний катер, десантний корабель);
  • Франція – 2 (ракетний фрегат, великий розвідувальний корабель);
  • Італія-1 (тральщик);
  • Португалія -1 (ракетний фрегат);
  • Канада – 1 (фрегат);
  • Велика Британія – 1 (ракетний есмінець);
  • Нідерланди -1 (ракетний фрегат);
  • Німеччина – 1 (судно забезпечення).

У складі «чорноморської ескадри НАТО-2015» в порівнянні з 2014 зросла з 7 до 11 кількість ракетних кораблів – ракетний крейсер і 6 ракетних есмінців США, ракетні фрегати ВМС Франції, Португалії, Нідерландів, оснащені системою Aegis.

Візити до портів 2015 рік = 33

Основними портами заходу кораблів ВМС країн НАТО в 2015 році були:

  • румунська військово-морська база Констанца – 13 відвідувань,
  • болгарські військово-морські бази Варна (13) і Бургас (1) – 14 відвідувань,
  • грузинський порт Батумі – 3 відвідування;
  • українська військово-морська база Одеса – З відвідування.

Усього з 33 відвідувань кораблями НАТО портів Чорного моря в 2015 в 27 випадках (81,8%) відвідувалися порти країн-союзників по НАТО.

Однак, у 2015 вперше з початку окупації Криму і військових дій на Сході України французький фрегат та два ракетних есмінці ВМС США заходили в українську військово-морську базу Одеса.

Крім заходів у Чорне море кораблів країн НАТО, відзначимо, що в травні 2015 року відбувся вельми показовий візит двох новітніх однотипних китайських ракетних фрегатів – «Linyi» (547) і «Wei Fang» (550) у російську військово-морську базу Новоросійськ та їх спільні навчання з кораблями Чорноморського флоту РФ.

2016 рік

Кількість візитів 2016 рік = 14

У 2016 кількість заходів у Чорне море кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО ще більше зменшилася.

Моніторингова група зафіксувала всього 14 (у 2014 -31, у 2015-21).

Тривалість перебування 2016 рік = 120 днів (32,8%)

Якщо, як було сказано вище, в 2014 кораблі НАТО перебували в Чорному морі 78,4% календарного періоду або 247 днів, в 2015 – 51,2% року або 187 днів, то у 2016 – 120 днів, 32,8% календарного періоду.

У січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2016 кораблі ВМС нечорноморських країн НАТО взагалі не заходили в Чорне море. Нагадаємо, що у 2014 і 2015 вони були присутні в Чорному морі щомісяця.

6-й флот США 2016 рік = 46 днів ( 12,6%)

Основне навантаження щодо забезпечення військово-морської присутності в Чорному морі в 2016 році знову прийшлося на 6-й флот США: 46 днів, 12,6% календарного часу. Однак, це в 3,2 рази менше, ніжу 2015 і в 3,4 рази менше 2014.

Ракетні кораблі 2016 рік = 4

У 2016 році 5 з 14 кораблів, що заходили в Чорне море, відносилися до 6-го флоту США:

  • США – 5 (3 ракетних есмінці, 1 – штабний корабель, 1 – десантний корабель-док);
  • Греція – 2 (корвет, судно забезпечення);
  • Франція – 2 (ракетний фрегат, корвет);
  • Іспанія – 2 (тральщики);
  • Канада -2 (фрегати);
  • Польща – 1 (фрегат).

Візити до портів 2016 рік = 22

Основними портами заходу кораблів ВМС країн НАТО в 2016 році були:

  • румунська військово-морська база Констанца – 11 відвідувань,
  • болгарські військово-морські бази Варна (3) і Бургас (3) – 6 відвідувань,
  • грузинський порт Батумі – 3 відвідування;
  • українська військово-морська база Одеса – 2 відвідування.

Усього з 22 відвідувань кораблями НАТО портів Чорного моря в 2016 році у 20 випадках (90,9%) відвідувалися порти країн-союзників по НАТО. У 2016 році в українську військово-морську базу Одеса заходили тільки кораблі 6-го флоту США – ракетний есмінець та великий десантний корабель.

У 2016 році кораблів 6-го флоту США не було в Чорному морі до 6 червня 2016 року, коли прибув ракетний есмінець «Porter» (DDG-78). У той же період, 8 червня 2016, в Чорне море курсом на Севастополь увійшов новий фрегат ЧФ РФ «Адмирал Григорович» (745), головний фрегат нової серії з крилатими ракетами «Калибр». Фрегат прибув в окупований Севастополь 9 червня 2016 року. 29 червня 2016 року в Чорне море увійшов третій з нових ракетних підводних човнів – Б-262 «Старий Оскол».

Кількість візитів кораблів нечорноморських країн НАТО до Чорного моря в 2014-2020, в тому числі ракетних кораблів. Діаграма 2

2017 рік

Кількість візитів 2017 рік = 20

У 2017 кількість заходів у Чорне море кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО збільшилася майже в 1,5 рази. Моніторингова група зафіксувала 20 таких візитів (у 2014 – 31, у 2015 – 21, у 2016 – 14).

Тривалість перебування 2017 рік = 149 днів (41,2%)

Якщо в 2014 кораблі НАТО перебували в Чорному морі 78,4% календарного періоду або 247 днів, в 2015 – 51,2% або 187 днів, то у 2016 – 120 днів, 32,8% календарного періоду. В 2017 році цей показник склав 41% або 149 днів.

У 2014 і 2015 кораблі BMC нечорноморських країн НАТО були присутні в Чорному морі щомісяця. У січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2016 взагалі не заходили в Чорне море. У 2017 році – не заходили в січні, червні та жовтні. Основне навантаження щодо забезпечення військово-морської присутності в Чорному морі в 2017 році знову прийшлося на 6-й флот США.

6-й флот США 2017 рік = 84 дні (23%)

У 2017 році 7 з 20 візитів кораблів, що заходили в Чорне море, відносилися до 6-го флоту США:

  • США – 7 (ракетний крейсер, 5 ракетних есмінців, десантний корабель-док);
  • Франція – 3 (ракетні фрегати);
  • Велика Британія – 2 (ракетні есмінці);
  • Іспанія – 2 (ракетний фрегат, тральщик);
  • Греція – 2 (ракетний катер, тральщик);
  • Канада – 1 (ракетний фрегат);
  • Італія – 1 (ракетний есмінець);
  • Польща – 1 (судно забезпечення).
  • Німеччина – 1 (тральщик).

Ракетні кораблі 2017 рік = 14

Звертаємо увагу, що в 14 випадках з 20 до Чорного моря в 2017 заходили сучасні ракетні крейсери, есмінці та фрегати (в 2016 таких було лише 4 з 14).

Візити до портів 2017 рік = 34

Основними портами заходу кораблів ВМС країн НАТО в 2017 році були:

  • румунська військово-морська база (ВМБ) Констанца – 13 відвідувань,
  • українська ВМБ Одеса – 11 відвідувань,
  • болгарська ВМБ Варна – 9 відвідувань,
  • грузинський порт Батумі – 1 відвідування.

Відзначимо, що в 2017 році різко збільшилася кількість візитів кораблів НАТО до Одеси (2014 рік – 0, 2015 рік – 2, 2016 рік – 3, 2017 рік -11).

Присутність кораблів НАТО в Чорному морі за календарними днями року, 2014-2020. Діаграма 3

2018 рік

Кількість візитів 2018 рік = 20

У 2018 кількість заходів у Чорне море кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО залишилась на рівні 2017 року. Моніторингова група зафіксувала 20 таких візитів (у 2014 – 31, у 2015 – 21, у 2016 -14, у 2017 – 20).

Тривалість перебування 2018 рік = 164 днів (45%)

Якщо в 2014 кораблі НАТО перебували в Чорному морі 78,4% календарного періоду або 247 днів, у 2015 – 51,2% або 187 днів, то у 2016 – 120 днів, 32,8% календарного періоду. В 2017 році цей показник склав 41% або 149 днів, у 2018 – 164 дні або 45%.

У 2014 і 2015 кораблі ВМС нечорноморських країн НАТО були присутні в Чорному морі щомісяця. У січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2016 взагалі не заходили в Чорне море. У 2017 році – не заходили в січні, червні та жовтні, у 2018- не заходили в квітні, червні, вересні та майже протягом всього жовтня.

6-й флот США 2018 рік = 75 днів (20,5%)

Основне навантаження щодо забезпечення військово-морської присутності в Чорному морі в 2018 році знову прийшлося на 6-й флот США.

У 2018 році 8 з 20 візитів кораблів, що заходили в Чорне море, відносилися до 6-го флоту США:

  • США – 8 (5 ракетних есмінців, 2 десантних кораблі та швидкісний транспорт);
  • Велика Британія -4 (2 ракетні есмінці, 2 розвідувальні кораблі);
  • Іспанія – 2 (ракетний фрегат, тральщик);
  • Греція – 2 (ракетний катер, тральщик);
  • Німеччина – 2 (судна забезпечення);
  • Нідерланди – 1 (ракетний фрегат);
  • Франція -1 (судно забезпечення);

Ракетні кораблі 2018 рік = 9

Звернемо увагу, що в 9 випадках з 20 до Чорного моря в 2018 заходили сучасні ракетні есмінці та фрегати (в 2017 таких було 14).

Візити до портів 2018 рік = 34

Основними портами заходу кораблів ВМС країн НАТО в 2018 році були:

  • румунська військово-морська база Констанца – 11 (у 2017 – 13) відвідувань,
  • українська ВМБ Одеса – 6 (11) відвідувань,
  • болгарські ВМБ Варна та Бургас – 11 (9) відвідувань,
  • грузинські порти Батумі та Поті – 6 (1) відвідувань.

Відзначимо, що в 2018 році знову зменшилася кількість візитів кораблів НАТО до Одеси (2014 рік— 0, 2015 рік – 2, 2016 рік – 3, 2017 рік – 11, 2018 рік – 6).

2019 рік

Кількість візитів 2019 рік = 29

У 2019 році кількість заходів у Чорне море кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО значно зросла – майже до рівня 2014 року. Моніторингова група зафіксувала 29 таких візитів (у 2014 – 31,2015 – 21,2016 – 14, 2017 – 20, 2018 – 20).

Тривалість перебування 2019 рік = 202 днів (55,3%)

У 2019 році тривалість перебування в Чорному морі кораблів НАТО теж значно зросла і склала 202 дні або 55,3% календарного часу. Кораблі нечорноморських країн НАТО були присутні в Чорному морі щомісячно.

6-й флот США 2019 рік = 118 днів (32,3%)

Основне навантаження в 2019 році традиційно прийшлося на 6-й флот США – 12 з 29 візитів.

  • США – 12 (8 ракетних есмінців, 1 десантний корабель, 3 швидкісний транспорт);
  • Британія – 3 (1 ракетний есмінець, 2 розвідувальні кораблі);
  • Іспанія -3 (1 ракетний фрегат, 2 тральщик);
  • Італія – 3 (2 судно забезпечення, 1 тральщик);
  • Канада – 2 (2 фрегат);
  • Греція – 2 (2 тральщик);
  • Німеччина – 1 (судно забезпечення);
  • Нідерланди – 1 (ракетний фрегат);
  • Франція – 4 (2 тральщики, 1 розвідувальний корабель, 1 корвет).

Ракетні кораблі 2019 рік = 11

В 11 випадках з 29 до Чорного моря в 2019 заходили сучасні ракетні есмінці та фрегати.

Візити до портів 2019 рік = 52

В 2019 році була зафіксована найбільша у 2014-2019 роках кількість візитів до чорноморських портів. При цьому також вперше на 1-му місті за кількістю візитів була українська ВМБ в Одесі.

  • українська ВМБ Одеса – 16 .
  • румунська військово-морська база (ВМБ) Констанца – 14 ,
  • грузинські порти Батумі та Поті – 10.
  • болгарська ВМБ Варна – 9,
  • турецькі військово-морські бази Трабзон та Ереглі – 3.
Кількість візитів кораблів нечорноморських країн НАТО до портів Чорного моря, у т.ч. до Одеси, 2014-2020. Діаграма 4

2020 рік

Кількість візитів 2020 рік = 24

У 2020 році кількість заходів у Чорне море кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО знову дещо зменшилася (у зв’язку з пандемією COVID-19). Моніторингова група зафіксувала 24 таких візити (у 2014 – 31,2015 – 21,2016 – 14, 2017 – 20, 2018 – 20, 2019 – 29).

Тривалість перебування 2020 рік = 180 днів (49,2%)

У 2020 році тривалість перебування в Чорному морі кораблів НАТО дещо знизилася і склала 180 днів або 49,2% календарного часу. Кораблі нечорноморських країн НАТО були присутні в Чорному морі майже щомісячно, крім травня 2020.

6-й флот США 2020 рік = 90 днів (24,6%)

Основне навантаження в 2020 році традиційно прийшлося на 6-й флот США – 9 з 24 візитів.

  • США – 9 (6 ракетних есмінців, 1 десантний корабель, 2 швидкісних транспорта);
  • Британія – 2 (1 ракетний есмінець, 1 розвідувальний корабель);
  • Іспанія -3 (1 ракетний фрегат, 2 тральщики);
  • Італія – 3 (1 фрегат, 2 тральщики);
  • Канада – 1 (1 фрегат);
  • Греція – 2 (2 тральщики);
  • Німеччина – 1 (тральщик);
  • Франція – 3 (1 тральщики, 1 великий розвідувальний корабель, 1 судно забезпечення).

Ракетні кораблі 2020 рік = 9

В 9 випадках з 24 до Чорного моря в 2019 заходили сучасні ракетні есмінці та фрегати.

Візити до портів 2020 рік = 36

В 2020 році кількість візитів до чорноморських портів значно знизилися у порівнянні з 2019 у зв’язку з пандемією COVID-19. Основними портами заходу кораблів ВМС країн НАТО в 2020 році були:

  • болгарські ВМБ Варна (4) та Бургас (8) – 12,
  • румунська військово-морська база (ВМБ) Констанца – 10 ,
  • грузинські порти Батумі (2) та Поті (4) – 6,
  • турецькі військово-морські бази Самсун (5) та Ереглі (1) – 6,
  • українська ВМБ Одеса – 2.

Табл. 4. Зведена статистика візитів кораблів нечорноморських країн НАТО
до Чорного моря за 2014 – 2020 роки

 

2014

2015

2016

2017

2018

2019

2020

               

Кількість візитів

31

21

14

20

20

29

24

- у т.ч ракетні кораблі

7

11

4

14

9

11

9

Тривалість перебування, днів

247

187

120

149

164

202

180

- у т.ч. 6-й флот США, днів

156

148

46

84

75

118

90

Візити до портів

41

33

22

34

34

52

36

- у т.ч. до Одеси

-

3

2

11

6

16

2

               

 

Військово-морські тенденції та прогнози

 

Тенденція до скорочення кількості заходів військових кораблів нечорноморських країн НАТО в Чорне море, що явно проявилася в 2016 році, не могла не викликати запитань. Тим більше, що, мілітаризація Криму, в тому числі його насичення крилатими ракетами середньої дальності сухопутного і морського базування, значно збільшила військові ризики в регіоні.

У діях кораблів ВМС країн НАТО в Чорному морі в 2014-2016 роках явно простежувалася обережність та прагнення не надто загострювати відносини з РФ.

Так, в 2014 і до березня 2015 не було жодного заходу кораблів ВМС нечорноморських країн НАТО в українську військово-морську базу в Одесі.

У 2015 та 2016 роках 80-90% заходів у порти здійснювалося до військово-морських баз чорноморських членів НАТО Румунії (Констанца) і Болгари (Варна, Бургас).

За 2015-2016 в Одесу, яка до війни дуже часто зустрічала кораблі країн НАТО, вони заходили всього 6 разів (1 французький ракетний фрегат, 4 ракетних есмінці і великий десантний корабель США). Тому 11 візитів в Одесу в 2017 році можна кваліфікувати як злам недавнього «правила обережності».

Очевидною причиною такої тенденції, на думку авторів, є значне розширення в 2015 – 2016 роках географії активних операцій ВМС США в Європі й Африці (US Naval Forces Europe-Africa / US 6th Fleet) – Чорне море, Середземне море (Північна Африка, Сирія і мігранти в ЄС), Балтійське море.

У відповідь на занепокоєння балтійських країн-членів НАТО можливою агресією РФ були значно збільшені масштаби військово-морських навчань НАТО на Балтиці – «BALTOPS». Крім того, пряме втручання РФ у війну в Сирії на боці режиму Б. Асада, яке почалося авіаударами 30 вересня 2015 року, вимагало збільшення присутності кораблів країн НАТО в Східному Середземномор'ї.

І нарешті, з 2015 року РФ успішно застосувала тактику «розтягування» кораблів 6-го флоту США та постійних військово-морських корабельних груп Морського командування НАТО між різними театрами із урахуванням того, що в їх зону відповідальності входять не тільки Середземне і Чорне моря, але й все узбережжя Європи, у тому числі Балтійське море.

Поява в 2016 в Калінінградській області кораблів з крилатими ракетами «Калибр», берегових ракетних комплексів, демонстративна передислокація туди ж у жовтні 2016 ракетних комплексів «Искандер» ще більше посилили розпорошення обмежених сил Морського командування НАТО в Європі та 6-го флоту США між Чорним, Середземним та Балтійським морями.

Структура військово-морських сил країн НАТО в Середземноморському регіоні включає дві постійні військово-морські групи фрегатів та дві постійні військово-морські групи тральщиків, що підпорядковані Морському командуванню НАТО, та 6-й флот США в традиційному складі.

Вона склалася до окупації Криму та агресії РФ проти України. На думку авторів, це військово-морське угруповання в структурі та складі «мирного часу» вже стикається з тим, що цих сил не вистачає для балансування військових загроз з боку РФ від Балтики до Чорного моря та Сирії.

Значне скорочення операцій стримування в Чорному морі, що спостерігалося в 2016 році, було, імовірно, наслідком свого роду «міжсезоння», коли ВМС США та відповідні структури командування НАТО в Європі намагалися знайти адекватну відповідь на активні дії ВМС Росії на цих військово-морських театрах, але не мали для цього збільшених військових бюджетів.

На сьогодні НАТО ще не знайшло остаточного вирішення проблеми підтримки необхідного рівня стримування Росії в Чорноморському регіоні. Як паліатив використовується розміщення в Румунії і Болгарії сухопутних підрозділів армії США.

Крім того, починаючи з 2017-2018 років різко збільшилась кількість розвідувальних польотів літаків та стратегічних безпілотників США над Чорним морем біля берегів окупованого Криму, а також над районом бойових дій на Сході України.

Саме з цим, можливо, можна пов'язати значне зростання поінформованості щодо військової ситуації в окупованому Криму та Східної України та різкості риторики, які останнім часом демонструють високопосадовці США та представники НАТО щодо дій РФ.

Зрозуміло, що «Союзницька флотилія НАТО» в Чорному морі може бути створена тільки на ротаційній основі з урахуванням обмеження перебування військових кораблів нечорноморських країн у Чорному морі згідно з Конвенцією Монтре – 21 день. Але для цього, як сказано вище, вже не вистачає військових кораблів.

Другий можливий варіант – передача, продаж, лізинг сучасних військових кораблів, наявних в резерві BMC країн НАТО та придатних для інтегрування в командно-штабні системи блоку, для військово-морських сил Румунії, Болгарії та України.

Обидва варіанти тягнуть за собою необхідність створення в Констанці на постійній основі, як мінімум, штабу такої військово-морської групи та відповідної берегової логістичної інфраструктури. Крім того, будівництво такої бази та збільшення кількості кораблів країн НАТО, що забезпечують необхідне стримування РФ в Чорноморському регіоні, будуть вимагати подальших рішень про перерозподіл та/або збільшення бюджетних витрат країн НАТО на такі програми.

Однак без вирішення системних організаційно-структурних питань «Союзницької флотилії НАТО» в Чорному морі, це може залишитися окремим фактом, а не проявом нової тенденції.

Наприкінці грудня 2017 року Генсек НАТО Йенс Столтенберг в інтерв'ю Frankfurter Allgemeine Zeitung, Financial Times і Washington Post визнав, що флот Північноатлантичного альянсу втратив необхідні навички боротьби у морі:

«Росія вклала значні кошти в свій флот, особливо в підводні човни. Діяльність російських субмарин зараз на найвищому рівні з часів холодної війни», – сказав він. У той же час Столтенберг зазначив, що знизилася готовність альянсу до викликів у морі. – «Після закінчення холодної війни FIATO скоротила свої можливості в морі, особливо можливості боротьби з підводними човнами. Ми менше тренувалися і втратили навички».

17 січня 2018 року командувач об'єднаного морського командування НАТО британський віце- адмірал Клайв Джонстон (Clive Johnstone, Commander of NATO's Allied Maritime Command) під час виступу в Атлантичній Раді у Вашингтоні сказав декілька важливих тез:

«...Ми зараз переживаємо період такого суперництва на морі, якого не спостерігали раніше. Росія готує себе до періоду інтенсивних викликів... Це лише підкреслює важливість збереження військово-морської могутності в стратегії НАТО... Росія дуже добре використовує можливості, що з'являються, приклад тому — Сирія... У сфері розвідки ми бачимо, що росіяни діють більш цілеспрямовано, агресивно, відкрито і ближче до нашого дому, ніж будь-коли раніше, і нас це трохи нервує. ...Нам потрібно пристосуватися до того, як Росія починає розставляти на шахівниці свої фігури — розвідувальні кораблі, бойові кораблі, підводні човни. ...Якщо ми подивимося на навчання, проведені РФ за останні пару місяців, то не можна не відзначити їх здатність раз за разом задіяти на великих відстанях значні сили».

Він зазначив, що занепокоєння у нього викликає ситуація в Балтійському і Чорному морях: «Є країни, які вважають, що Балтійське море найбільш важливий район, і якщо щось там трапиться, то ми зіткнемося з реальною проблемою, з чим я погоджуся: неможливо буде увійти в це море і неможливо вийти".

Що стосується Чорного моря, то в цьому районі, на думку Джонстона, «...найбільше відбувається перетворень. Ми були вражені величезними інвестиціями, необхідними для полювання навіть на один підводний човен Kilo-class (нові підводні човни Чорноморського флоту РФ з крилатими ракетами «Калибр»-прим, авт.) ...Ми приступили до нарощування в Чорному морі своїх військових можливостей. Ми починаємо краще розуміти ситуацію там».

Таким чином, можна зробити висновок, що після окупації Криму керівництво НАТО та його морського командування принаймні усвідомило загрози мілітаризації півострова для міжнародної безпеки та почали відповідну перебудову своїх планів дій.

Треба констатувати: які саме сценарії буде використовувати РФ із застосуванням своїх військових потужностей, що створені на захопленому півострові, надійно прогнозувати не може ніхто. Можливо лише стверджувати, що Путін не зупинився і не зупиниться. Що загроза війною та власне гаряча війна на Чорному та Азовському морі з опорою на Кримський півострів як базовий регіон для військових операцій проти приморських областей України, а також проти Грузії та Молдови – абсолютно реальні сценарії, що мають бути «на столі» у дипломатів та військових.

Починаючи з 2019 року все більш важливим стало не тільки те, що власне відбувається в самому Криму, а як саме РФ буде використовувати Крим – ті військові та геополітичні можливості, що створені РФ на півострові за роки окупації.

Сподіваємось, що усвідомлення цієї важливої зміни підходів прийде до осіб, що приймають рішення: окупований Крим з проблеми перетворився на військову загрозу. На загрозу не тільки для України, а для всієї Європи; на операційну базу для російської експансії на Близькому Сході та у Північній Африці.

Якщо ж необхідність невідкладного блокування «кримської загрози» не буде усвідомлена, тоді залишиться прогнозувати не те, чи відбудеться новий акт війни з опорою на Крим – він відбудеться обов'язково, а шукати відповідь на інші питання – коли, де і за яких обставин це трапиться.

* * *


«Кримська бібліотека» на BlackSeaNews створена за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів

Ще на цю тему