П‘ять найочікуваніших імпортованих озброєнь в ЗСУ

П‘ять найочікуваніших імпортованих озброєнь в ЗСУ.

Про це пише Бадрак Дмитро, для «Главкома».

Mark VI
17 червня 2020 року Державний Департамент США прийняв рішення схвалити продаж Україні патрульних катерів Mark VI, в кількості до 16 одиниць.

Цей проект коштує понад $600 млн. При цьому, за оновленою інформацією, 8 із 16 катерів США передадуть Україні безкоштовно. Катери Mark VI – високотехнологічні, а фахівці стверджують, що саме вони можуть стати основою «москітного» флоту. «Цей катер має можливість вирішувати цілий спектр завдань, в тому числі, питання швидкого реагування», – переконаний адмірал запасу Ігор Кабаненко, який нині керує приватним агентством з розвитку технологій UA.RPA.

Патрульні катери класу Mark VI – це швидкісні катери, призначені для патрулювання прибережних морських територій і захисту портової інфраструктури. Катер може розвивати швидкість більш ніж до 63 км / ч.

Крім суден також мова йде про придбання Україною різної зброї та пов’язаного з Mark VI обладнання, а саме:

32 системи ведення вогню MSI Seahawk A2;
20 оптико-електронних та інфрачервоних радарів;
40 гармат MK44.
До речі, Міноборони вже США замовило першу партію катерів для України. Два нових патрульних катери повинні добудувати до кінця 2022 року і передати як військову допомогу.

Британські катери

Крім того, також дуже перспективним проектом називають створення для України Великобританією ракетного катера. Британська промисловість спроектує нові ракетні катери спеціально для України в рамках підписаного між двома країнами меморандуму, що передбачає переоснащення Військово-морських сил ЗСУ.

Наразі відомо, що катери будуть оригінальними, оскільки проектуються спеціально для України. Британський катер матиме довжину від 50 до 65 метрів, швидкість у 40 вузлів, артилерійське озброєння і протикорабельні ракети нового класу. Унікальність проекту полягає в кооперації британських та українських кораблебудівних компаній, яка має надати поштовх у розвитку українського кораблебудування, зокрема, за рахунок локалізації виробництва в Україні.

«Наш задум полягає в передачі й спільному використанні технології та навиків, що є критичним для модернізації українського суднобудування. Ми побудуємо перші чотири катери у Великій Британії, дозволяючи при цьому українським суднобудівникам спостерігати, вчитися і тренуватися. А друга частина – чотири ракетні катери – будуватимуться в Україні. І це буде чудово для українського кораблебудування і також для ВМС, бо ви отримаєте ці спроможності тут, в Україні. Інша опція, яку ми вивчаємо, яка ще не сформалізована, це – спільне проектування бойових кораблів британської промисловості з українським проектним бюро у Миколаєві», – розповів аташе з питань оборони посольства Великої Британії, комодор Королівських ВМС Тім Вудз.

До речі, тиждень тому британські фахівці вже відвідали підприємства, які будуть задіяні у виробництві ракетних катерів. Відомо, що делегація була на підприємствах «Зоря-Машроект», Суднобудівний завод «Океан» та приватну верф «Нібулон», ознайомилася з виробничими потужностями та технічними можливостями заводів.

Очікується, що всі вісім ракетних катерів буде збудовано до 2024 року, а побачити їх в Чорному морі можна буде вже у 2025 році.

Корвет класу Ada

Тут варто додати, що британські катери – це не єдиний іноземний виріб для Збройних сил України, де будуть залучені й українські фахівці. У грудні минулого року Міністр оборони України Андрій Таран підписав угоду з турецькими компаніями про передачу технологій і виробництво корветів для потреб українського флоту. Пізніше інформаційно-консалтингове агентство Defense Express опублікувало інформацію, що перший турецький корвет класу Ada для Військово-морських сил України буде побудований за формулою 50:50 з Україною, а його готовність до випробувань очікується на рівні 2023 року.

Турецькі корвети класу Ada

До речі, на турецьких потужностях буде побудовано лише корпус першого корабля. Потім недобудований корабель буде транспортований на українське підприємство «Океан» у Миколаєві.

Метою проекту Ada є створення сучасного літорального бойового корабля, що володіє можливостями протичовнових операцій і патрулювання у відкритому морі, з широким використанням в своїй конструкції принципів стелс-технологій.

Отже, тут можна зробити проміжний підсумок – флот Україна намагається посилювати силами іноземних держав.

Засоби зв’язку L3Harris Technologies

Наявність багатьох постачальників засобів зв’язку військові фахівці вважають негативним фактором, який ускладнює взаємосумісність видів та родів Збройних Сил. Але така проблема в Україні практично вирішена: наказом головнокомандувача ЗСУ №108-2020 р. американська компанія L3Harris Technologies визначена ключовим постачальником засобів захищеного зв'язку для ЗС України.

«Потенціал компанії L3Harris Technologies безмежний. Зокрема, тому, що після об’єднання з компанією L3 – вона вийшла на 6 місце серед найбільших військових корпорацій Америки – із річним оборотом у 20 млрд дол. Тому проблем немає в тому, щоб ця корпорація заповнила своєю продукцією Збройні Сили України», – переконаний генеральний директор приватної компанії «Радіо Сатком Груп», що є ексклюзивним представником L3Harris Technologies в Україні, Сергій Чепель.

Крім того, з 2021 року заплановані закупівлі засобів зв’язку L3Harris Technologies в межах державного оборонного замовлення.

Протиракетна система «Залізний купол»

У травні Міністр оборони Андрій Таран не виключив можливість придбання Україною «чогось на кшталт системи «Залізний купол» – для забезпечення протиракетного захисту України.

«Залізний купол» – тактична система протиповітряної оборони розроблена ізраїльським підприємством Rafael Advanced Defense Systems. Система здатна перехоплювати та знищувати тактичні некеровані ракети та артилерійські снаряди, випущені з відстані від 4 до 70 км з траєкторією. З часом спектр задач розширили: він почав збивати безпілотники. Крім того, комплекс постійно вдосконалюють. Агентство з протиракетної оборони США співпрацює з Ізраїлем та надає допомогу з виробництва та модернізації «Залізного купола».

Стаціонарна платформа «Залізного купола» складається з трьох пускових установок по 20 ракет-перехоплювачів «Тамір». Вага ракети «Тамір» становить 90 кг, довжина 3 м, діаметр 160 мм. Після запуску противником ракети, радар виявляє це й починає відстежувати траєкторію. Командний центр обчислює очікувану точку удару, в разі, якщо ракета загрожує території або об’єкту, який охороняється. Відбувається запуск ракети-перехоплювача для знищення об’єкта, що атакує, до того, як він досягне своєї цілі.

За різними оцінками, вартість пуску кожної ракети становить від 20 до 30 тис. доларів, але врятовані життя людей ціни не мають. Але є одне але. Це вартість даної станції. Крім того, якщо розглядати не ізраїльську станцію, а американську зенітну ракетну систему Patriot, то навряд чи Україна може собі дозволити її купити. Для прикладу, Польща за 4 батареї Patriot сплатила 4,75 млрд доларів. А Україна щороку на все переозброєння війська витрачає не більше 1 млрд доларів. З цього випливає найголовніше питання: імпорт чи власні технології?

Безсумнівно, закупівля озброєння іноземного виробництва на сьогодні може бути виправданою, оскільки Україні терміново потрібна зброя для захисту свого суверенітету. Але у майбутньому треба збалансувати рівень своїх розробок і закупівлі. Зробивши це, Україна зможе досягти технологічних переваг і самостійності, зокрема й за рахунок ракетної техніки. Чи не краще Україні краще замість купівлі іноземних розробок на кшталт «Залізного купола» створити свої комплекси? Тим паче такі розробки українськими підприємствами вже ведуться.

Ще одним аргументом за власні розробки є те, що найчастіше захід нам допомагає вибірково. Як приклад - нещодавня відмова Німеччини в поставках зброї Україні. До речі, це не перший дзвіночок. І, ймовірно, не останній. Якщо Україна не буде розвивати власні технології, вона ризикує безнадійно відстати і опинитися у вічній залежності від іноземних партнерів, незважаючи на те, що у більшості випадків на кожну іноземну розробку є українська, на яку зазвичай військо-політичне керівництво держави не завжди звертає увагу.