National Interest: Україна прагне ввести військово-морський флот у XXI століття

Події 2018 року, коли Росія захопила українські кораблі і їхні екіпажі біля Керченської протоки, чітко продемонстрували актуальність для України питань, пов'язаних з морською безпекою. У результаті, подання наприкінці листопада 2018 року стратегії розвитку українського флоту до 2035 року і її публікація в січні 2019 року свідчить про спроби систематичного вирішення проблеми безпеки на морі.

Про це йдеться у статті The National Interest, передає УНН.

Так, видання фокусується на сильних і слабких сторонах нової стратегії. До сильних зараховуються комплексний підхід до морської безпеки, пріоритетне поетапне збільшення місткості флоту, ретельний розрахунок фінансового боку стратегії, а також курс на інтеграцію в НАТО.

Зокрема, зі слів автора статті, стратегія українського флоту до 2035 року відповідає передовій практиці документів у цій галузі. Вона містить основні елементи стратегічних документів - чітке визначення ролі і місця флоту в національній безпеці України, аналіз оперативної обстановки, реалістичний покроковий план дій і фінансові розрахунки.

"Пропоноване бачення розвитку флоту до 2035 року показує, що командування військово-морського флоту України має повне уявлення про те, що необхідно зробити для захисту інтересів країни в Чорному і Азовському морях", - зазначає видання.

Експерти також похвалили той факт, що реалізація стратегії включає три етапи - 2019-25, 2025-30 і 2030-35 років. На кожному з них передбачається якісне зміцнення можливостей флоту. Водночас реалізація цілей одного етапу стане основою для успішної роботи на наступному етапі.

"Надзвичайно важливо, щоб командування Військово-морських сил не лише чітко намітило покроковий план розвитку можливостей національного флоту з пріоритетами на кожному етапі, а й оцінило, скільки це буде коштувати. Реалізація стратегії з точки зору обладнання буде коштувати від 70 до 90 мільйонів доларів США в рік на першому етапі, від 100 до 250 мільйонів доларів США на другому етапі і від 150 до 400 мільйонів доларів США на третьому етапі", - йдеться в статті.

Відзначається, що той факт, що були зроблені відповідні розрахунки, є необхідним елементом, "оскільки стратегія, яка не враховує фіскальні реалії, приречена на провал з самого початку".

Не менш важливо, вважають фахівці, що стратегія флоту до 2035 року була розроблена на основі доктрини НАТО AJP-3.1, що стосується військово-морських операцій Альянсу. Стратегія ВМС України передбачає, що до 2025 року українські моряки будуть готові діяти на основі цієї доктрини у співпраці з силами НАТО.

Окрім того, стратегія ВМФ передбачає допомогу міжнародних партнерів у розвитку флоту.

Водночас, відзначає автор, основний документ військово-морського флоту налічує як мінімум чотири недоліки. Одним з них є фінансування.

"Фінансові розрахунки стратегії є як сильним, так і слабким місцем. Залишається відкритим питання, чи зможе Україна виділяти 100-250 мільйонів доларів на рік на обладнання на другому етапі і 150-400 мільйонів доларів, як це передбачено на третьому етапі", - зазначається у статті.

Також мінусом назвали протиріччя у визначених пріоритетах в різних розділах стратегії.

А ще - те, що український військово-морський флот зможе повністю і ефективно реагувати на поточну стратегічну реальність в Чорному і Азовському морях лише на третьому етапі розвитку.

"Ще одним недоліком стратегії є те, що, навіть якщо вона буде успішно реалізована на першому і другому етапах, український флот все одно не зможе ефективно протистояти всім загрозам на морі, які вже присутні, в разі тотальної війни з Росією", - підкреслюють експерти.

Четвертий пункт звучить приблизно так: "Чи потрібно дозволяти ВМФ розробити окремий потенціал для точних наземних ударів на далекі дистанції?".

"Як вказувалося вище, без достатніх можливостей Україні буде складно протистояти російським військовим можливостям мілітаризованого Криму, які, своєю чергою, можуть серйозно вплинути на ситуацію в Чорному і Азовському морях. Але залишається відкритим питання про те, чи слід дозволити українському флоту створювати окремі можливості для точних дальніх наземних ударів", - вважає автор.

За його словами, військово-морські сили великих держав намагаються максимізувати свою оперативну площу дії, щоб діяти окремо від інших типів збройних сил.

Проте, політичне керівництво України не обов'язково має дати згоду на мету військово-морського флоту діяти таким же чином, з огляду на обмежені ресурси країни, йдеться у статті.

Як повідомлялося раніше, міністр оборони України Андрій Загороднюк на початку листопада заявляв, що у співпраці з країнами НАТО Україна відстає у виконанні стратегії Військово-морських сил.