Невидимий ворог. Кому загрожує пластик у Чорному морі та які масштаби забруднення

16:30 13.11.2020

«Це було перше пластикове сміття в Радянському Союзі, де цей матеріал був чимось рідкісним і ледь не коштовним. Основна Чорноморська течія приносила його з інших країн, наприклад, із Туреччини, і викидала на берег Керченського й Таманського півостровів. Це було дуже екзотично!», — розповідає зоолог Павло Гольдін, який усе своє професійне життя досліджує Чорне море та його мешканців.

Радянський Союз розвалився, а пластик з екзотики перетворився на одну з головних загроз для численних мешканців Чорного моря.

Нещодавно світ побачила монографія «Marine Litter in the Black Sea» («Морське сміття в Чорному морі»), яка містить найважливіші результати досліджень, отримані впродовж останніх років. Її авторами є науковці з різних країн чорноморського басейну: Туреччини, Румунії, Болгарії, Грузії, Росії, України та декількох інших європейських країн.

Більше, ніж риби

Віктор Коморін, директор розташованого в Одесі «Українського наукового центру екології моря», розповідає, що Чорне море забруднене пластиком значно більше, ніж сусіднє Середземне. 

Якщо в Середземному морі на один квадратний кілометр площі налічується в середньому 52 «сміттєві предмети», то в Чорному — понад 90. Це пляшки, різноманітні контейнери, пластикові пакети. На морських пляжах до цього переліку додаються пластикові склянки, соломинки для коктейлів, вологі серветки та недопалки.

Сміття, зокрема пластикове, потрапляє в море кількома шляхами. Серед них — річки, які в нього впадають.

Упродовж однієї години з водами рік у Чорному морі опиняється від 6 до 50 «сміттєвих предметів». Зокрема, лише Дунай протікає територією 11 європейських країн і «збирає» з них пластикове сміття. Іншими словами, будь-яка людина, що мешкає на його берегах (як і на берегах інших річок чорноморського басейну), може бути причетною до забруднення Чорного моря.

Оскільки пластик розкладається надзвичайно повільно, то до 2050 року, як показують розрахунки, у Чорному морі його буде більше, ніж риби.

Невидимий ворог

Але це лише видима частина айсберга. Великі пластикові предмети — ті ж самі пляшки чи трубочки для коктейлів — подрібнюються на маленькі, кілька міліметрів завбільшки та ще менші, невидимі неозброєним оком фрагменти. Це так званий мікропластик.

«Він є навіть у нутрощах живих істот. Тобто морська риба, яку ви їсте, має в собі мікропластик, і він потрапляє до вашого організму», — пояснює Віктор Коморін.

У межах одного з досліджень, що увійшли до монографії, мікропластик виявили в хамсі — промисловому виді риб.

І якщо позбутися всіх пластикових пакетів, пляшок та іншого макропластику — завдання вкрай складне, то дати раду мікропластику в природі практично неможливо. Дослідники в різних країнах зараз вивчають, як певні бактерії можуть його руйнувати. Але Віктор Коморін упевнений: якщо пластикове сміття продовжить надходити в моря й океани, то жодні бактерії проблеми не вирішать. Потрібно забороняти використання одноразового пластикового посуду та інших виробів, які засмічують великі водойми.

Дельфіни, молюски та інші жертви забруднення

Перш ніж морське пластикове сміття нашкодить людині, воно встигає завдати збитків морським мешканцям, зокрема дельфінам. В монографії їм присвячений окремий розділ, який підготували турецькі дослідники.

Китоподібні не просто можуть страждати від пластикового забруднення — воно, імовірно, призводить до їхньої загибелі. Наприклад, у шлунках загиблих кашалотів знаходять величезну кількість сміття: мотузки, рибальські снасті, гумові капці, одноразовий посуд і таке інше.

Але щодо Чорного моря побоювання не справдилися, розповідає Павло Гольдін. Його колегам не вдалося виявити великого негативного впливу пластикового забруднення на дельфінів. За винятком так званих «фантомних сіток».

«Це залишені напризволяще рибальські неводи. Чомусь про них забувають чи гублять. Такі сітки ще впродовж багатьох років ловлять усе, що завгодно, зокрема й дельфінів», — каже Павло Гольдін.

Утім, його турецькі колеги зазначають, що вплив пластику на чорноморських дельфінів треба досліджувати більше, тому крапку в цій історії ставити зарано.

Окремий розділ монографії присвячений двостулковим молюскам. Дослідники вивчили представників п’яти видів і знайшли мікропластик у чотирьох із них. Найчастіше це були волокна завдовжки 1-2 міліметри. Дослідники вважають, що по харчових ланцюгах цей пластик може потрапляти в людський організм.

Крім того, мікропластик знайшли у веслоногих рачках, якими харчуються багато морських мешканців. Це ще один аргумент на користь того, що пластик може потрапляти в організми різних тварин.

Ще на цю тему