Заміна населення Криму: скільки колонізаторів насправді переїхали до півострова

Андрій КЛИМЕНКО
Тетяна ГУЧАКОВА

редакція BlackSeaNews
Моніторингова група "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень"

«Міграційна зброя» та соціокультурна переробка населення в процесі колонізації нових територій Російською імперією та Радянським Союзом мають тривалу історію. Протягом її в Росії накопичений різноманітний досвід та величезний науково-історичний фундамент.

Демографічна історія Криму з моменту потрапляння півострову до сфери геополітичних інтересів Росії у XVIII столітті містить декілька періодів, що мають однакову типологію – вони завжди розпочиналися із соціокультурного руйнування Криму, а завершувалися його перетворенням відповідно до стандарту, який привносився окупантами.

На всіх історичних етапах Російська імперія та СРСР потужно використовували в Криму «міграційну зброю». Сенс його завжди зводився до витіснення (стимулювання еміграції та/або депортація) корінного кримськотатарського населення та заселення Криму прибульцями з російських регіонів (або навіть іноземними колоністами з потрібними компетенціями).

Саме тому після окупації та невизнаної цивілізованим світом спроби анексії півострова в 2014 ми очікували нової демографічної політики РФ відносно Криму. Зауважимо, що в російській історії керована міграція російського населення на нові захоплені території завжди була частиною переосвоєння «трофею» під нові цілі, для кардинальної зміни функціональної спеціалізації території.

Протягом терміну окупації автори ведуть власний моніторинг відповідної офіційної та дотичної інформації, розуміючи, що російська статистика в цілому та статистика окупаційної адміністрації Криму і Севастополя особливо, є не інструментом аналізу, а в значній мірі – засобом дезінформації. Інформаційний масив за різними напрямками, що накопичений з лютого 2014 року, вже дає можливість робити досить впевнені висновки. На жаль, специфіка використаних джерел, що існують в умовах тотального контролю російських спецслужб та «залізної завіси», не дає можливості класичних посилань з міркувань безпеки цих джерел. Тому читачеві доведеться сприйняти на віру деякі тези авторів.

* * *

Вже стало загальновизнаним, що головною метою спецоперації із захоплення Кримського півострова в лютому 2014 року було відновлення функції «непотоплюваного авіаносця імперії» посеред Чорного моря. Тому при вивченні міграції було природнім розділяти демографію Севастополя як головного мілітарного фокуса Криму та решти Кримського півострова.

Але у новітньому випадку чергової спроби російської колонізації Криму від початку йшлося не тільки про гігантську військову базу, але й про «нову міжнародну вітрину Росії» – туристичну та інноваційну за зразком олімпійського Сочі.

Аналіз демографічної динаміки на півострові за майже 7 років окупації дозволить оцінити, чи відобразилися ці наміри в реальності і як саме.

 

Загальна чисельність постійного населення Криму
(без міста Севастополь) в 2014 – 2019

За останніми довоєнними даними української статистики на 1 січня 2014, тобто за 2 місяці до окупації, чисельність постійного населення АР Крим (без міста Севастополя) складала 1 967 200 осіб.

Одним з перших заходів РФ після окупації був перепис населення. Він був проведений 14 жовтня 2014. За його підсумками кількість населення Криму без Севастополя склала 1 889 400 осіб.

Тобто співставлення офіційної української статистики та окупаційного перепису дає зменшення чисельності населення окупованого Криму за 9 місяців 2014 – на 77 800 ос. Це в свою чергу дає розуміння масштабу виїзду населення з Криму одразу після окупації.

За оцінками авторів, до 80-90% від цього показника, тобто 60-70 тисяч осіб, склав виїзд населення на материкову частину України внаслідок побоювань, пов’язаних з репресіями.

Це міграційний потік складали переважно активні учасники спротиву окупації, журналісти незалежних ЗМІ, громадянські активісти проукраїнських, в тому числі кримськотатарських організацій, інші люди, що за своїми життєвими поглядами категорично не уявляли собі життя під окупацією.

Населення Криму без Севастополя в 2014 – 2020 роках, осіб. Табл. 1

Дата

Кількість

Джерело

01.01.2014

1 967 200

Укрстат

14.10.2014

1 889 400

Перепис РФ

01.01.2015

1 895 915

Росстат

01.01.2016

1 907 106

Росстат

01.01.2017

1 912 168

Росстат

01.01.2018

1 913 731

Росстат

01.01.2019

1 911 818

Росстат

01.01.2020

1 912 622

Росстат

 

Надалі статистичні дані демонструють, що загальна чисельність постійного населення Криму за час окупації не зростає, а залишається фактично на одному рівні. 

Довідка. Постійне населення – кількість людей, що мають офіційно зареєстроване місце постійного проживання на території Криму в міграційній службі міністерства внутрішніх справ РФ (див. Діагр. 1).

Динаміка чисельності постійного населення Криму (без Севастополя) за період окупації на 01.01.2020, осіб. Діагр. 1

 

Загальна чисельність постійного населення
міста Севастополь в 2014 – 2019

Загальна чисельність постійного населення окупованого міста Севастополь за роки окупації демонструє принципово інші тенденції, ніж в окупованій АР Крим.

Населення Севастополя в 2014 – 2019 роках, осіб. Табл. 2

Дата

Кількість

Джерело

01.01.2014

383 304

Укрстат

14.10.2014

393 304

Перепис РФ

01.01.2015

398 973

Росстат

01.01.2016

416 263

Росстат

01.01.2017

428 753

Росстат

01.01.2018

436 670

Росстат

01.01.2019

443 212

Росстат

01.01.2020

449 138

Росстат

 

За останніми довоєнними даними української статистики на 1 січня 2014, тобто за 2 місяці до окупації, чисельність постійного населення Севастополя складала 383 304 осіб. Вже російський перепис населення за 8 місяців після окупації показав збільшення населення на 10 тис. осіб. А надалі розпочалося безпрецедентно стрімке зростання за рахунок міграції, що триває і в цей час (див. Діагр.2).

Динаміка чисельності постійного населення Севастополя за період окупації 2014-2020, станом на 01.01.2020, осіб. Діагр. 2

В цілому за час окупації чисельність постійного населення окупованого Севастополя зросла з 383 304 до 449 138 осіб, тобто на 65 834 особи або на безпрецедентні 17,2%.

 

Постійне населення міста Севастополь
та зовнішня міграція в 2014 – 2019

Довідка: до 5 квітня 2016 питаннями реєстрації місця постійного проживання та міграції населення опікувалася Федеральна міграційна служба (ФМС) Росії, федеральний орган виконавчої влади. 5 квітня 2016 указом президента РФ цю службу було ліквідовано, а її функції і повноваження повернуті Головному управлінню з питань міграції Міністерства внутрішніх справ РФ.

Зовнішня міграція до міста Севастополь за роки окупації. Табл. 3

Роки

Усього

у т. ч. з регіонів РФ

у т. ч. з "країн СНД" (Донбас)

2014

14 182

11 380

2 802

2015

24 766

16 889

7 877

2016

18 759

13 417

5 342

2017

16 091

12 439

3 652

2018

16 413

12 827

3 586

2019

16 858

12 036

4 822

Усього

107 069 (100%)

78 988 (73,77%)

28 081 (26,23%)

 

Отже, за роки окупації станом на 1 січня 2020 до міста Севастополь з РФ прибуло на постійне проживання 107 069 осіб:
– 73,77% – з регіонів РФ;
– 26,23% – з Донбасу (через РФ).

Щоб адекватно оцінити масштаб явища, зауважимо, що кількість зовнішніх мігрантів вже склала 27,93% від кількості постійного населення Севастополя до окупації. Тобто міграційний приріст компенсував всі негативні демографічні процеси міста та забезпечив величезне зростання кількості постійного населення.

  • Зауважимо, що міграційний приріст населення з регіонів РФ до Севастополя йде постійно та рівномірно, з року в рік на рівні 12 – 13 тис. осіб. Це пряме свідчення планомірного нарощування військового контингенту РФ в головній базі Чорноморського флоту РФ – цей основний потік міграції до Севастополя складається з російських військових та членів їхніх родин.

Основний мотив їхньої офіційної реєстрації постійного місця проживання – можливість користування пільговою військовою іпотекою для отримання власного житла.

  • Ще одна складова міграційного потоку, що збільшує постійне населення Севастополя – російські пенсіонери з віддалених районів Півночі РФ та Сибіру.

  • Стосовно «мігрантів з Донбасу», які відображаються в російській офіціальній статистиці як «мігранти з країн СНД», реальна ситуація інша.

Насправді, основна кількість мешканців Донбасу переїхала до Кримського півострову одразу після початку там бойових дій, що були спричинені РФ. Вже наприкінці листопада 2014 року ФМС РФ поширило повідомлення, що на території Криму знаходиться приблизно 200 тисяч осіб, які виїхали з Донбасу внаслідок бойових дій.

Динаміка кількості прибулих до Севастополя на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2020, осіб. Діагр. 3

Зауважимо, що до окупації в Криму існувало велике будівництво «рекреаційного житла», що користувалося великим попитом серед мешканців областей Сходу України як «друге житло у моря». Тому багато хто з жителів Донбасу уїхав від війни до своїх кримських квартир.

Крім того, з перших днів війни на Донбасі існувало тісне співробітництво між окупаційною владою Криму та маріонетковими режимами так званих «народних республік» на Донбасі. Це виявлялося як в підготовці на території Криму загонів бойовиків, так і в лікуванні поранених, що також стало фактором «донецької міграції» до окупованого Криму.

Тому на Діагр. 3 по Севастополю та на Діагр. 4 по АР Крим ми бачимо не щорічну динаміку міграції з Донбасу до Криму, якої давно немає, а динаміку процесу отримання мешканцями Донбасу, що прибули до Криму в 2014 році, російських паспортів та реєстрації ними постійного місця проживання в Севастополі та Криму.

 

Постійне населення окупованого Криму (без Севастополя)
та зовнішня міграція в 2014 - 2019 роках

Офіційна статистика РФ свідчить, що за роки окупації станом на 1 січня 2020 до Криму (без Севастополя) прибуло на постійне проживання 159 389 осіб:
– 60,45% – з регіонів РФ;
– 39,55% – з Донбасу (через РФ).

Щоб також адекватно оцінити масштаб явища, зауважимо, що кількість зовнішніх мігрантів склала 8,1% від кількості постійного населення АР Крим до окупації

На відміну від Севастополя, де зовнішня міграція додала 27,93%, міграційний приріст населення в окупованому Криму компенсував тільки його природне скорочення, але не забезпечив зростання кількості постійного населення.

Зауважимо, що міграційний приріст постійного населення (зробимо наголос на слові постійного) з регіонів РФ до окупованого Криму йде з тенденцією стійкого зростання з року на рік.

Зовнішня міграція до Криму без Севастополя за роки окупації. Табл. 4

Роки

Усього

в т.ч з регіонів
РФ

в т.ч «з країн СНД» (Донбас)

2014

18109

8943

9166

2015

31518

14644

16874

2016

26304

16386

9918

2017

26352

17061

9291

2018

27292

19147

8145

2019

29814

20170

9644

Усього

159389

96351 (60,45%)

63038 (39,55% )

 

Однак природа цього зростання більш складна, ніж в Севастополі:

  • по-перше, як і в Севастополі, це потік мігрантів з російських військових та членів їхніх родин, що селяться переважно в Євпаторії, Фєодосії та Керчі;

  • по-друге, як і в Севастополі, це також російські пенсіонери з віддалених районів Півночі РФ та Сибіру, що придбають квартири переважно в Сімферополі або Ялті та інших приморських містах;

  • по-третє, це представники російського середнього класу, що змінюють місце постійного проживання переважно з міркувань екологічної ситуації та кліматичних умов;

  • по-четверте, це частина російських чиновників, переважно силовиків, та членів їхніх сімей, для яких не є актуальною збереження шенгенських віз (які не є можливими за наявності постійної реєстрації в окупованому Криму).

Динаміка кількості прибулих до Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2020, осіб. Діагр. 4

 

Характеристики та співвідношення кількості
осіб, прибулих і вибулих з Криму на постійне
проживання в 2015 - 2019

Звернемо увагу ще на один важливий аспект проблеми:

якщо в Севастополі відбувається зростання населення за рахунок зовнішньої міграції, то в Криму – саме заміна населення, тобто заміщення тих, хто виїжджає за межі півострова, тими, хто приїжджає з-за його меж.

З аналізу даних, що наведені на Діагр.5, зрозуміло, що протягом всіх років окупації відбувається дуже значний, співставний із зовнішньою міграцією до Криму, виїзд жителів півострова на постійне проживання за його межі.

  • Основу цього потоку складають кримчани, що виїжджають до регіонів РФ. Цей потік відносно стабільний – він коливається в межах 15-17 тисяч осіб.
Динаміка виїзду з Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації станом на 1 січня 2020, осіб. Діагр. 5
  • Основа цього виїзного потоку – молодь, що виїжджає для навчання у вищіх навчальних закладах. Причина цього – міжнародні санкції за окупацію та спробу незаконної анексії Криму.

Одна з ефективних складових санкційного режиму – невизнання жодних документів, які видає РФ на окупованому півострові, в тому числі – дипломи про освіту. Останні визнаються тільки в РФ, однак і в Росії компанії, що займаються міжнародними проектами, вже давно уникають приймати на роботу фахівців з кримськими дипломами.

  • З 2017 відновився потік жителів Криму, що виїжджають до материкової України (цей показник в окупаційній статистиці «маскується» в рядку «виїзд до країн СНД»). Розміри цього потоку міграції – близько 5 тисяч осіб на рік.
Структура міграційного потоку виїзду з Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації на 1 січня 2020, осіб. Діагр. 6

У 2014, в перший рік окупації, адекватної статистики міграції щодо виїзду з Криму не велося. Але порівняння міграційних потоків в’їзду та виїзду з Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації з 2015 по 2019 (Діагр. 7) наочно ілюструє – як саме відбувається заміна населення.

Замість 99,28 тисяч кримчан, що виїхали в 2015-2019 на постійне проживання за межі півострова (без Севастополя), на постійне проживання до Криму приїхало з-за його меж 148,178 тисяч нових «колонізаторів» тобто до Криму приїхало в 1,5 рази більше, ніж виїхало. Крім того, до цього міграційного балансу треба додати близько 70 тисяч жителів Криму, що покинули його за політичними мотивами в першій рік окупації та стали «внутрішньо переміщеними особами».

Порівняння міграційних потоків в’їзду та виїзду з Криму (без Севастополя) на постійне проживання за період окупації на 1 січня 2020, осіб. Діагр. 7

Але, щоб зробити остаточні висновки та узагальнення, треба оцінити ще один з демографічних параметрів – кількість наявного населення на півострові.

Оцінка наявного населення в окупованих
Автономній Республіці Крим та Севастополі

Органи статистики РФ, як правило, публікують відомості про постійне населення – тобто частину населення, яка офіційно зареєструвала місце свого постійного проживання в Севастополі та Криму в територіальних органах з питань міграції МВД РФ, незалежно від фактичного місцезнаходження.

Існує ще один важливий для цілей цього дослідження показник – наявне населення, населення "де-факто", тобто частина населення, яка знаходиться в населеному пункті, незалежно від місця постійного проживання. Такі громадяни за законодавством РФ повинні реєструвати своє місце перебування, якщо вони прибули до населеного пункту на термін, більший 90 днів.

Офіційної інформації про наявне населення, яке зареєструвало своє тривале перебування на території Кримського півострова, у відкритих джерелах немає.

Між тим, оцінки, що висловлюють місцеві жителі в соцмережах, журналісти, експерти з нерухомості та житлового будівництва, чиновники окупаційних адміністрацій, свідчать, що наявне населення, наприклад, міста Севастополь становить 700 тис. осіб (при постійному 450 тис. осіб):

російські ЗМІ повідомили, що т.в.о. "губернатора" окупованого Севастополя Михаил Развожаев 28 квітня 2020 на нараді з питань боротьби з коронавірусом сказав президенту Росії Путіну таке (рос.):

«У нас по статистике необходимо было разворачивать койки из расчета 450 тысяч человек, я сразу принял решение разворачивать вдвое больше, так как по потреблению воды и хлеба очевидно, что в Севастополе проживает более 700 тысяч человек».

Чисельність наявного населення Сімферополя оцінюється більше 600 тис. осіб при постійному 362 тис. осіб.

Цю загадку відгадати не складно, якщо згадати слово «санкції»:

наявність відмітки про постійну реєстрацію місця проживання в окупованому Криму в російському паспорті робить неможливим отримання віз в країни ЄС, США, Велику Британію та інші, що не визнають окупацію та спробу анексії Криму, а також доступ до інших послуг, наприклад, банківських, в цивілізованому світі.

Тому не дивно, що десятки тисяч російських громадян, що фактично живуть та працюють в окупованому Криму зовсім не поспішають змінювати свою московську чи саратовську постійну реєстрацію на кримську.

Перш за все, в цьому випадку йдеться про тисячі й тисячі працівників апарату окупаційних органів виконавчої влади та членів їхніх сімей:

  • близько 30 територіальних підрозділів правоохоронних, судових та військових федеральних органів влади РФ – від МВС, ФСБ, слідчого комітету, митниці, прокуратур, прикордонних та ін.;

  • близько 40 територіальних органів федеральних органів виконавчої влади РФ – від податкової, казначейства, пенсійного фонду, різних видів нагляду та ін.;

  • 35 органів виконавчої влади кримського підпорядкування – 19 міністерств, 8 держкомітетів, 8 служб та інспекцій;

  • 445 підвідомчих підприємств та організацій федеральних та кримських органи виконавчої влади – в тому числі, заводи, аграрні підприємства, санаторії, заповідники та ін. (!!! – ви не помилилися, саме 445) .

З перших днів та протягом всіх років окупації Росія за рахунок спрямування персоналу з Москви та інших регіонів продовжує методично формувати в Криму та Севастополі свій репресивний і управлінський апарат: силові структури, контролюючі органи, «наглядачі» в органах республіканської і муніципальної влади окупованій території.

За оцінками, заснованими на аналізі як публічної, так і інсайдерської інформації, частка чиновників, надісланих з РФ, у підрозділах федеральних відомств РФ в Криму, що підпорядковані безпосередньо Москві, сягає не менш 70%, а у відомствах, що підпорядковані Сімферополю, – не менш 50%. Ці показники постійно збільшуються.

Кримські керівники колабораціоністського «уряду Криму», державні й муніципальні службовці поступово та системно замінюються чиновниками з різних областей РФ, часто з депресивних регіонів європейської частини Росії, у тому числі північних, а також з віддалених міст Сибіру.

Починаючи з 2016, заміщення місцевих кадрів приїжджими поширюється в таких сферах як освіта та охорона здоров’я – за рахунок переїзду до Криму членів сімей російських чиновників та військових, будівельників кримського мосту та траси «Таврида», інженерів військових заводів.

У 2019 розпочався ще один етап заміни кадрів: керівником окупаційної адміністрації курортної столиці півострова – міста Ялта – було призначено колишнього главу Білоріченського району Краснодарського краю РФ. Розуміючи загальну логіку процесів, можна очікувати, що з цього розпочався етап заміни російськими кадрами керівництва кримських міст т районів.

Однак, повернемося до міграційного балансу. Якщо узагальнити статистичні дані, розрахунки та оцінки, що були викладені вище, можна зробити висновок:

станом на 1 січня 2020 року нявне, тобто "де-факто", населення півострову разом з містом Севастополь за рахунок міграції з РФ зросло якнайменше на 800 тисяч – 1 млн. осіб.

Ця оцінка складається з таких частин:

  • переїзд до міста Севастополь на постійне проживання 107 069 осіб;
  • переїзд до окупованої АР Крим на постійне проживання 159 389 осіб;
  • оцінка наявного населення Севастополя та Сімферополя не менш, ніж на 300 тис. осіб по кожному місту більше офіційно зареєстрованого, тобто + 600 000 осіб (як мінімум);
  • оцінка наявного населення по містам Ялта, Алушта, Євпаторія, Феодосія не менш, ніж на 5-20 тис. осіб по кожному місту більше офіційно зареєстрованого.

Отже, розрахунок чисельності наявного ("де-факто") населення окупованого Кримського півострова на 1 січня 2020 року виглядає таким чином:

  • Населення Криму без Севастополя на 01.01.2020 = 1 912 622
  • Населення Севастополя на 01.01.2020 = 449 138
  • Усього постійного населення = 1 912 622 + 449 138 = 2 361 760
  • Мінімальна оціночна чисельність незареєстрованого наявного населення = 300 000 (Севастополь) + 300 000 (Сімферополь) + 50 000 (решта міст) = 650 000
  • Мінімальна оціночна чисельність наявного "де-фкто" населення Кримського півострова на 01.01.2020 = 3 011 760.

Таким чином, замість довоєнної чисельності населення Кримського півострова з Севастополем в 2, 35 млн. осіб маємо справу з "де-факто" наявним населенням, як мінімум, в 3 млн. осіб.

Звичайно, що режим міжнародних санкцій та відсутність водопостачання півострова дніпровською водою Північно-Кримським каналом виконують дуже суттєву стримуючу роль – без цього кількість російських колонізаторів на захопленому півострові була б значно більшою.

* * *

Ця публікація створена за підтримки Центру прав людини ZMINA.
Зміст публікації є предметом виключної відповідальності авторів.

Ще на цю тему