Майдан закордонних справ: Світ за місяць. Травень 2017 року

10:00 04.06.2017

Травневе загострення в Росії та Північній Кореї; перше закордонне турне Трампа та російський фатум, що його переслідує; Європа вимушена обирати свій курс; французький гамбіт та німецька стабільна послідовність, а також тероризм у серці Європи

Богдан ЯРЕМЕНКО
Олег БЄЛОКОЛОС
Андрій КЛИМЕНКО
Олександр ХАРА

експерти фонду «Майдан закордонних справ»

Уже традиційно на початку травня Росію накрила хвиля «побєдобєсія». Натовп «потішних полків», що штурмом брав бутафорський Рейхстаг, привітав нинішній міністр оборони РФ, який вдавав із себе маршала СРСР Георгія Жукова. Уся країна відзначала як могла – і спеціальними програмами в нічних клубах, і ходою матерів із немовлятами, одягненими в гімнастерки, і перетягнутими георгіївськими стрічками сосисками та іншими результатами творчої, але патріотичної фантазії. Метастази «побєдобєсія» відчувалися і в «братніх» республіках, зокрема й в Україні, керівництво якої своїм рішенням відзначати «День пам’яті» 8 травня, не скасовуючи радянського 9 травня, зберегло зручний привід для провокацій. Адже «День перемоги» став важливою ідеологічною зброєю, що застосовується задля реінтеграції пострадянського простору в нову спільність під керівництвом старих хазяїв. Не обійшлося й без демонстрації військової моці на Красній площі, адже що це за Росія, якої світ не боїться?

Хоча, схоже, більше за смертоносний металобрухт занепокоєння у світі викликають самі зв’язки з Росією. Розслідування контактів команди кандидата в президенти США Дональда Трампа з представниками російської влади ще тривалий час позначатимуться на політичній стабільності за океаном. Свідчення директора ФБР, звільненого під час перебування у Вашингтоні міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, щодо намагання Дональда Трампа втрутитися у правосуддя, а також очевидний зв’язок між його усуненням із посади та «російською справою», яку очільник бюро ініціював, потенційно можуть скоротити каденцію норовистого президента.

Наче намагаючись перемкнути увагу з проблемних внутрішньополітичних питань, Дональд Трамп здійснив своє перше закордонне турне, що мало велике символічне (відвідання знакових місць для трьох авраамічних релігій) та практичне значення для реалізації нової стратегії Білого дому з протистояння міжнародному тероризму. Втім, ця стратегія виявилася не такою вже й новою, адже вкотре передбачає об’єднання арабських країн у боротьбі з недержавними а́кторами (терористичними організаціями), а також у стримуванні Ірану. З іншого боку, безпрецедентні домовленості щодо продажу Саудівській Аравії зброї на 110 млрд дол. є безумовно позитивним аргументом для внутрішньоамериканського вжитку та гарантією того, що ця країна братиме ще більш активну участь у кінетичних діях на Близькому Сході.

Дональд Трамп намагався розвинути успіх свого бізнес-підходу й під час європейської частини турне. Але складається враження, що це йому вдалося лише частково. Так, країни – члени НАТО із розумінням поставилися до необхідності збільшення своїх оборонних витрат до 2% ВВП, проте виступ «головного акціонера» НАТО, який не згадав про рішучість Вашингтона задіяти весь потенціал, якщо відбудеться напад на будь-якого члена Альянсу (5-та стаття), залишив сумніви щодо надійності колись безперечного лідера Вільного світу. Опосередкованим результатом ковбойського наскоку на європейців стала сентенція німецького канцлера, що Європа все менше може сподіватися на допомогу ззовні, тож слід брати свою долю у власні руки. Не додало позитиву й рішення Дональда Трампа вийти з Паризької угоди щодо зміни клімату, яке критично сприйняли у ключових столицях світу.

Схоже, до цієї поради, на тлі виходу Британії з ЄС та приходу Трампа в Білий дім, прислухалися французькі виборці. Незважаючи на складні суспільні настрої, глибоку недовіру до істеблішменту та втручання російських хакерів, у президентський палац врешті-решт в’їхав молодий та поміркований (лівий) Еммануель Макрон, а не стара подруга володаря Кремля (права) Марін Ле Пен. Прорив дипломатичної блокади у вигляді візиту для участі у відкритті паризької виставки, присвяченої сторіччю долучення російського царя Петра І до європейської цивілізації, обернувся для Путіна витонченим публічним приниженням. Знущальна міміка французького президента як реакція на слова Володимира Путіна, що буцімто санкції на Росію не впливають, варта повторного перегляду. Ще більш болючим став вислів упевненого в собі лідера Французької Республіки щодо російських мас-медіа як інструменту пропаганди та поширення брехливої інформації.

Були приводи для радощів і у форпості об’єднаної Європи – Берліні, не лише з приводу того, що вдалося уникнути катастрофічного сценарію під назвою «Фрекзит» (вихід Франції з ЄС), а й більш упевнених електоральних перспектив нинішнього канцлера на вересневих виборах до Бундестагу. Справа в тім, що гарний результат, який показали християнські демократи на виборах до ландтагу (парламенту) землі Північний Рейн-Вестфалія, є лакмусовим папірцем суспільних настроїв для всієї країни. Попри залишки критики дій канцлера стосовно політики відкритих дверей для біженців, виборці усвідомили серйозність підходів Ангели Меркель до цієї проблеми. Ще більш обнадійливим сигналом стала участь у виборах традиційно пасивних сегментів електорату, що стало здоровою реакцією на загрозливий ріст популістських сил у Європі в останні декілька років.

Доленосні вибори відбулися у Південній Кореї, де після імпічменту корумпованого попередника вперше за майже десятиліття країну очолить ліберальний політик. Такий вибір корейців матиме далекосяжні наслідки для безпекової ситуації в регіоні, адже президент Мун Чже Ін воліє пом’якшити позицію щодо Пхеньяна й навіть розпочати з ним прямі перемовини. На його думку, жорстка політика стримування не досягла своєї мети, отже, час повернутися до підходу «залучення» та економічної співпраці, що сприятимуть переговорам у шестисторонньому форматі. Втім, молодий північнокорейський тиран не виявляє намірів зменшувати оберти ескалації. Хоча й не відбулося очікуваного випробування ядерного пристрою, приуроченого до сторіччя з дня народження батька-засновника країни «чучхе», Пхеньян, окрім демонстрації на військовому параді чотирьох новітніх ракет, здійснив випробування балістичної ракети середньої дальності. Реакція США його цілком влаштувала, адже Вашингтон обмежився риторикою, розуміючи катастрофічні наслідки вірогідної військової акції. Втім, режиму прийдеться несолодко, якщо Вашингтон спроможеться знайти підхід до більш дієвого залучення Пекіна задля вгамування небезпечного молодика.

Неспокійним видався травень у Британії, де драматичну парламентську кампанію перервала жахлива трагедія – терористичний акт у Манчестері, що забрав життя 23 осіб. Низькотехнологічний тероризм став новою загрозою для всієї Європи, його доморощений характер спонукає до пошуку нових підходів. Адже суто військова поразка Ісламської держави в Іраку та Сирії абсолютно не ліквідує загрозу радикальних ісламістів як таку. Більш того, цілком імовірно, що спільні бойові дії в Сирії та Іраку сприятимуть зміцненню міжнародного інтернаціоналу джихадистів так, як це зробила свого часу війна Радянського Союзу в Афганістані, що спричинила активне розширення зв’язків між різноманітними групами ісламських фундаменталістів із різних країн.

* * *

Огляди подій і тенденцій у світі - спільний проект Фонду «Майдан закордонних справ» з політичною партією "Українське об'єднання патріотів - УКРОП" - «Світ за тиждень».

 

Ще на цю тему