Окупований Крим в умовах санкцій і блокади в 2014-2016 роках: морський транспорт - ч.1


Тетяна ГУЧАКОВА
Андрій КЛИМЕНКО
Ольга КОРБУТ

Юрій СМЕЛЯНСЬКИЙ
Богдан ЯРЕМЕНКО
BSNews, «Майдан закордонних справ»

Щорічна доповідь фонду «Майдан закордонних справ», за участю редакції інтернет-порталу «Чорноморські новини» та «Інституту чорноморських стратегічних досліджень», в якій представлені моніторинг та розслідування фактів порушень міжнародних санкцій в окупованому Криму. 

Потяг з військовою технікою, який прибув до Керчі через поромну переправу.

 

Частина 1

Кримська транспортна задача РФ та дії України

Внаслідок окупації та анексії Криму Росія опинилася перед необхідністю налагодження транспортного сполучення з півостровом. Серед можливих варіантів вирішення проблеми були:

1. створення сухопутного маршруту завдяки окупації південно-східної частини України (проект «Новоросія»);

2. примушення України до продовження здійснення транспортного сполучення через територію материкової частини України;

3. створення транспортного переходу через Керченську протоку;

4. нарощування обсягів повітряних і морських перевезень.

Після того, як стала очевидною неможливість реалізації двох перших варіантів, російська влада зосередилась на створенні власних транспортних комунікацій з окупованим півостровом.

У 2013 році, за даними Міністерства курортів і туризму АР Крим, 66% пасажирів прибувало в Крим залізничним транспортом, 24% – автотранспортом і 10% – авіаційним транспортом. Пасажирське морське сполучення було незначним.

За даними Управління статистики АР Крим, 70,8 відсотків вантажних перевезень в Криму в 2013 році здійснювалося автомобільним транспортом, 27,3% – залізничним, 1,9% – морським. Частка повітряного транспорту була незначна – 0,03%.

Після окупації Криму перед Росією постало питання про заміщення залізничного і автомобільного потоку (як пасажирського, так і вантажного), що проходив материковою частиною України. При цьому російська влада намагалася, як і по іншим питанням функціонування Криму, якомога довше використовувати українські ресурси і маршрути транспортного сполучення територією України.

Завдання ускладнювало те, що Російська Федерація з моменту окупації Криму переміщує на півострів велику кількість військової техніки. Наприклад, повідомлялося, що в 2016 році Росія планує перегнати на територію окупованого Криму понад 1,8 тис. одиниць нового озброєння і військової техніки.


Навантаження військової техніки в порту Кавказ для переправки до окупованого Криму через Керченську протоку.
Фото ICTV

 

24 березня 2014 року під час наради російського уряду «з актуальних питань соціально-економічного розвитку Республіки Крим та міста Севастополя» Мінтрансу, Мінекономрозвитку, Мінфіну, ФАС (Федеральній антимонопольній службі), РЖД і Аерофлоту було доручено:

«…в тижневий термін подати в установленому порядку до Уряду Російської Федерації пропозиції щодо організації надійної роботи інфраструктури, що забезпечує транспортну доступність Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, включно з питаннями:

організації додаткових рейсів морських, в тому числі швидкісних, суден;

розвитку залізничного пасажирського сполучення через поромно-залізничну переправу між портами Крим і Кавказ;

збільшення кількості авіарейсів в Республіку Крим та місто федерального значення Севастополь, в тому числі з використанням низькобюджетного перевізника і субсидування таких авіаперевезень за рахунок коштів федерального бюджету, а також забезпечення в необхідному обсязі авіапаливом;

розвитку наземної інфраструктури аеропортів, розташованих на території Кримського федерального округу, а також їх сертифікації, в тому числі за нормами ICAO».

23 червня 2014 року президент РФ Володимир Путін доручив голові уряду Дмитру Медведєву «вжити додаткових заходів щодо забезпечення доступності перевезень пасажирів і вантажів на територію Кримського федерального округу і в зворотному напрямку» (доручення Пр-1445, п.1а; Пр-2445, п.1б).

Федеральною цільовою програмою «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та м. Севастополя до 2020 року», яку було затверджено постановою російського уряду від 11 серпня 2014 р. № 790 (доповнено 15.06.2015 р., 20.08.2015 р., 02.03.2016 р.), передбачаються заходи, що спрямовані:

  • «на встановлення надійного транспортного сполучення з материковою частиною Російської Федерації шляхом будівництва транспортного переходу через Керченську протоку;
  • на розвиток основних транспортних магістралей Кримського півострова;
  • на формування регіональної і муніципальних мереж автомобільних доріг загального користування;
  • на будівництво об'єктів портової інфраструктури, в тому числі портів Керч, Ялта, Євпаторія, Севастополь і Феодосія;
  • на створення об'єктів аеропортової інфраструктури, включаючи розвиток аеропортового комплексу «Сімферополь» і громадянського сектора аеропорту Бельбек».

На заходи по розвитку транспортного комплексу програмою на 2015-2020 роки передбачається 403 601,25 млн. руб. Це становить 60,3% від її загального обсягу.


Результати голосування за Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України 27 березня 2014 року. Фото Укрінформ

Санкції, що введені з 2014 року Україною, США, ЄС, країнами Британської Співдружності та іншими в зв'язку з окупацією і подальшою анексією Кримського півострова Росією, забороняють заходи суден в порти Кримського півострова і польоти літаків, експорт та імпорт продукції, страхування, інвестиції, туризм тощо.

З весни 2014 року, крім санкцій, ситуативно і поступово, почали вводитися елементи континентальної блокади Криму з материкової частини України:

  • 31 березня 2014 Європейська організація з безпеки повітряного руху (Євроконтроль) заборонила польоти до Криму, зокрема до Сімферополя і Севастополя, через окупацію півострову Російською Федерацією;
  • з квітня 2014 на півострів з материкової України не постачаються вода і природний газ;
  • з 27 квітня 2014 діє кримінальна відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України в окупованому Криму;
  • з 30 квітня 2014 офіційно закриті пункти пропуску через державний кордон та пункти митного контролю у всіх морських портах і аеропортах Кримського півострова;
  • з 16 червня 2014 офіційно закриті морські порти Криму;
  • з грудня 2014 припинено вантажне і пасажирське залізничне сполучення, за винятком окремої гілки на завод «Титан» на півночі півострова;
  • з жовтня 2015 внаслідок громадянської блокади припинено автомобільне вантажне сполучення;
  • з листопада 2015 внаслідок громадянської блокади припинена подача електроенергії.

Уряд України легітимував громадянську блокаду в листопаді 2015 року.

З кінця 2015, в результаті континентальної громадянської блокади Криму, яка доповнила дію раніше прийнятих санкцій, окупований Крим перетворився з півострова в острів Крим «де-факто».

Це на найближчі 2-3 роки створило абсолютно нову реальність для Криму і РФ.

Вантажі з РФ до Криму і з Криму з кінця 2015 року доставляються тільки морським шляхом, пасажири – приблизно в рівних частках морським і повітряним транспортом через Керченську поромну переправу і аеропорт «Сімферополь» та тільки з території РФ.

Через адміністративний кордон між Херсонською областю та Кримом здійснюється тільки пропуск громадян та особистих автомобілів місткістю до 8 пасажирів.

Блокада в поєднанні з санкціями змусила державу-окупанта здійснити масштабні незаплановані додаткові витрати на екстрене придбання поромів, будівництво нових причалів. РФ була змушена спішно побудувати в 2016 підводний енергоміст і підводний газопровід через Керченську протоку.

Головною надією РФ залишається закінчення будівництва мосту через Керченську протоку (за планом – наприкінці 2018 року автомобільної частини і наприкінці 2019 р. залізничної частини).


Турецький суховантаж RIVER EREGLI, який сів на мілину біля Алупки у березні 2017 року. Фото: BSNews
 

Морський транспорт

На території окупованого Кримського півострова знаходиться 10 морських портів. 8 з них, в тому числі 7 державних і один приватний, відносяться до Автономної Республіки Крим, 2 порти – до міста Севастополь:

  1. Порт «Чорноморськ» (не плутати з колишнім Іллічівськом) – спеціалізований порт «Чорноморнафтогазу» в смт. Чорноморське на північному заході Кримського півострова).
  2. Євпаторійський морський торгівельний порт.
  3. Ялтинський морський торгівельний порт.
  4. Феодосійський морський торгівельний порт, що також включає нафтовий причал Феодосійської нафтобази.
  5. Керченський морський торгівельний порт.
  6. Керченський морський рибний порт.
  7. Порт Крим - Керченська поромна переправа.
  8. Камиш-Бурунський морський порт в Керчі (раніше - порт ліквідованого залізорудного комбінату, а потім приватний порт компанії «Альтком»).
  9. Севастопольський морський торгівельний порт.
  10. Севастопольський морський рибний порт

До окупації обсяг морських вантажних перевезень до Криму не перевищував декількох відсотків у вантажообігу півострова. За даними Управління статистики АР Крим, в 2013 році лише 1,9% вантажних перевезень в Криму здійснювалося морським транспортом.

Порти Криму працювали переважно на обслуговування експортних поставок українського зерна і металу, а також транзиту на експорт казахського та російського скрапленого газу і нафтопродуктів (порти Севастополя, Феодосії та Керчі).

У Севастополі обслуговувався великий обсяг морського імпорту в Україну нових легкових автомобілів, а в Євпаторії – поромні перевезення вантажних фургонів з імпортними товарами широкого вжитку з Туреччини. Крім того, Ялтинський порт ділив з Одеським портом 1-2 місця з прийому круїзних лайнерів, а Севастополь займав в цьому списку 3 місце серед портів України.

Вантажообіг основних морських торговельних портів Криму у 2013 році складав: Севастопольського порту – 4801,2 тис. т, Керченського порту – 2791,5 тис. т, Феодосійського – 2601,8 тис. т, Євпаторійського – 976,9 тис. т, Ялтинського – 162,2 тис. т.

За роки окупації роль морського транспорту на окупованому Кримському півострові принципово змінилася. Він став єдиним засобом доставки на півострів буквально всіх товарів і вантажів, в тому числі військових.

Дії окупаційної адміністрації Криму і Севастополя щодо морських портів відрізнялися стрімкістю:

17 березня 2014 – наступного дня після т. зв. «референдуму» – постановою «Государственного Совета Республики Крым» № 1757-6/14 було «націоналізовано» у власність «Республіки Крим» усі українські підприємства і усе майно у сфері морського транспорту в Криму.

26 березня 2014 постановою «Государственного Совета  Республики Крым» № 1865-6/14 було створене державне підприємство «Кримські морські порти», до якого були включені Керченський морський торговельний порт, Керченський морський рибний порт, Феодосійський морський торговельний порт, Ялтинський морський торговельний порт та Євпаторійський морський торговельний порт.

У той же день було створене державне підприємство «Кримський морський транспорт» (постанова «ГС РК» від 26.03.2014 №1832-6/14), до якого увійшли: Керченська, Феодосійська, Ялтинська, Євпаторійська філії держпідприємства «Адміністрація морських портів України»; Керченський морський рятувально-координаційний підцентр філії «Морська пошуково-рятувальна служба» держпідприємства «Адміністрація морських портів України»; держустанова «Держгідрографія» у Керченському районі; Керченський державний морський технологічний університет.

Крім того, на базі державної судноплавної компанії «Керченська поромна переправа» було створене державне підприємство «Державна судноплавна компанія "Керченська поромна переправа"» у власності «Республіки Крим» (постанова «ГС РК» від 26.03.2014 № 1866-6/14), а на базі майна Азово-Кримського регіонального управління філії «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було створене державне підприємство «Лоцман-Крим» (постанова «ГС РК» від 26.03.2014 № 1867-6/14).

27 березня 2014 року «Законодавчі збори Севастополя» рішенням № 17 (7178) створили «Порт Севастополь» на базі майна Севастопольського морського торгівельного порту та Севастопольського морського рибного порту. 2 червня 2014 року була прийнята постанова «Уряду Севастополя» № 29 «Про створення Державного унітарного підприємства "Севастопольський морський порт"», до нового підприємства були включені Севастопольський морський торговельний порт, Севастопольський морський рибний порт, Служба капітана Севастопольського морського рибного порту і Севастопольська філія державної установи «Держгідрографія».

Средний Середній чорноморський сейнер СЧС-1004, порт приписки - Керч. Одне із захоплених Росією кримських риболовецьких суден. Фото зроблено в квітні 2014

Навесні і влітку 2014 почали працювати перші рішення щодо санкцій, пов'язаних з окупацією Криму.

27 березня 2014 року на 80-му пленарному засіданні 68-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН була прийнята Резолюція A/RES/68/262 «Територіальна цілісність України».

У ній ГА ООН закликала «всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ... і утримуватися від будь-яких дій або кроків, які можна було б витлумачити як визнання будь-якого такого зміненого статусу».

Ця резолюція заклала основу системи міжнародних правових актів щодо анексії Криму, пов'язаних з цим санкцій та ін. Вона має безпосереднє відношення в тому числі до Міжнародної морської організації (International Maritime Organization, IMO) - міжурядової організації, яка є спеціалізованою установою ООН, служить апаратом для співпраці і обміну інформацією з питань міжнародного торгового судноплавством.

27 квітня 2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

При його прийнятті до Кримінального Кодексу України було включено статтю № 332-1. Згідно з цією статтею, члени екіпажу судна, що прибувають на його борту до Криму, потрапляють під адміністративну та кримінальну відповідальність за незаконний груповий перетин кордону та порушення порядку в'їзду на окуповану територію - до 8 років позбавлення волі з конфіскацією транспортного засобу.

Стаття 332-1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією транспортних засобів.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією транспортних засобів...

На виконання закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» уряд України 30 квітня 2014 прийняв розпорядження «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю».

Цим розпорядженням, зокрема, були закриті прикордонні пункти пропуску, розташовані в морських портах Кримського півострова, а також на території підприємств, що мають морські причали.

За дорученням уряду України МЗС повідомило про це дипломатичні представництва іноземних держав.

16 червня 2014 року Міністерство інфраструктури України оголосило про закриття морських портів на Кримському півострові і також поінформувало про це відповідні міжнародні організації.

25 червня 2014 набув чинності перший циркуляр Євросоюзу 692/2014, який заборонив імпорт в країни ЄС товарів з Криму і Севастополя, а також надання, прямо або побічно, фінансових послуг для цього імпорту, включаючи послуги страхування і перестрахування.

Надалі було прийнято низку рішень ЄС, США, Канади, Австралії та Нової Зеландії, інших держав, які ввели санкції до Росії у зв'язку з окупацією і анексією Криму. Порти Криму були включені в санкційні списки.

В узагальненому вигляді прийняті Україною та всім цивілізованим світом рішення в сфері морського транспорту забороняють: заходи суден в порти Кримського півострова (Автономної Республіки Крим та м. Севастополь), експорт та імпорт продукції і послуг з його території, в тому числі фінансові послуги, страхування, лізинг, інвестиції, туризм, кредитування та будь-які контракти з підприємствами, що працюють під юрисдикцією держави-окупанта на території півострова тощо.

Вже протягом 2014 року міжнародні морські страхові компанії припинили страхування суден, що планують заходити в порти Криму. Відомості про судна-порушники режиму окупованої території в Криму вносяться до міжнародних баз даних з працевлаштування моряків з відповідними рекомендаціями.

 

Далі буде...

 

*   *   *

Розслідування фактів порушень міжнародних санкцій з вересня 2016 року проводилося в рамках проекту «Журналістське розслідування «Міжнародні санкції щодо анексії Криму: ефективність і вплив, дотримання і технології обходу» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США. 

*   *   *

Моніторинг порушень міжнародних санкцій до РФ та правового режиму на тимчасово окупованій території Криму з листопада 2016 року здійснювався за підтримки Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження». Позиція Міжнародного фонду «Відродження» може не співпадати з думкою авторів.

 



Ещё на эту тему:

Мы в социальных сетях
Новости от KINOafisha и TVgid
Загрузка...
Загрузка...
Новинки кино - http://kinoafisha.ua/skoro/
Архив новостей
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс